Механізм діяльності ТНК: структура управління, формування стратегії розвитку

Беручи до уваги специфіку функціонування ТНК, для них найважливішим аспектом вибору структури є специфіка і різноманітність національних ринків і взаємовідносини із зарубіжними фірмами.

Філії головних компаній ТНК можуть функціонувати у формі:

а) відділення (branch), яке реєструється у приймаючій країні, але не є самостійною компанією з власним балансом, повністю (на 100%) належить головній компанії і не може виступати юридичною особою;

б) дочірньої компанії (subsidiary), тобто підприємства, яке входить до системи ТНК, реєструється у приймаючій країні як самостійна фірма (є юридичною особою) із власним балансом, але контроль за її діяльністю здійснює головна компанія, що володіє контрольним пакетом акцій або усім капіталом дочірньої компанії і призначає керівників цього підприємства;

в) асоційованої компанії (associate), тобто підприємства у приймаючій країні, що входить до системи ТНК і в якому головна компанія має хоча б 10% участі, але не більш як половину акцій. Це підприємство знаходиться не під контролем, а тільки під впливом головної компанії.

В основі формування структури управління компанії лежить необхідність розробки моделі, яка дає можливість максимізувати ефективність управлінської функції та діяльності компанії в цілому. Найважливішими аспектами, що беруться до уваги три розробці організаційної структури менеджменту ТНК, є такі:

• рівень диверсифікації діяльності компанії у різних галузях;

• рівень організаційно-правової та фінансово-економічної незалежності різних видів діяльності, що здійснюються в рамках ТНК;

• рівень присутності на різних регіональних ринках та види операцій, які здійснює компанія на кожному з них. Функціональна організація компанії передбачає виділення підрозділів, які концентруються на певних функціональних сферах діяльності, таких як розробки нових технологій, виробництво, маркетинг, фінанси, менеджмент персоналу тощо (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Функціональна структура управління ТНК

При розробці та впровадженні стратегії компанії завдання головних менеджерів полягає у чіткій координації дій підрозділів, які вони очолюють.

Завдяки функціональній структурі управління компанія досягає чіткого зв'язку між завданнями, що доводяться до кожного її підрозділу, та загальною стратегією компанії. У рамках одногалузевої компанії це дає змогу ефективно виконувати функцію контролю з боку менеджменту компанії.

Оскільки ТНК у своїй переважній більшості є багатогалузевими диверсифікованими структурами, застосування функціональної структури управління накладає обмеження на ефективність управління.

Регіональна структура є наслідком зміни в організаційній структурі, спричиненій географічною експансією (рис. 10.3). Вона відповідає завданням досягнення ефективного менеджменту підрозділів у різних країнах. Одним із головних етапів такої еволюції є виділення функцій, що централізовано координуються на рівні материнської компанії.

Найважливіша функція головної (материнської) компанії — управління грошовими потоками, яке передбачає використання переваг, наданих законодавством у певній країні для мінімізації податків. Через головний офіс ТНК традиційно координує дослідження і розробки нових технологій, що потребують певних фінансових витрат.

Провідна роль у створенні механізму діяльності належить податковим умовам діяльності ТНК, оскільки планування останньої базується на врахуванні відмінностей в умовах економічної діяльності в країнах, де компанія здійснює свої операції.

Рис. 10.3. Регіональна структура управління ТНК

Розрізняють два основних підходи до оподаткування прибутків ТНК:

• світовий;

• територіальний.

Світовий підхід базується на оподаткуванні на всі прибутки корпорації, зареєстровані в певній країні, оподатковуються прибутки, отримані в країні реєстрації, а також прибутки, отримані від діяльності філій корпорації в усіх інших країнах світу.

Територіальний підхід передбачає оподаткування прибутків, отриманих місцевими та іноземними компаніями на території певної країни.

Так, якщо ТНК зареєстрована в країні зі світовим підходом до оподаткування, то прибуток від діяльності філій корпорацій в інших країнах може оподатковуватися двічі — у країні, де розташована філія, і в країні реєстрації ТНК, такий підхід узаконює подвійне оподаткування одного і того самого прибутку. Економічний механізм діяльності ТНК залежить від економічного і регулятивного середовища в країнах базування та країнах здійснення діяльності філій ТНК. Щоб зменшити негативні наслідки подвійного оподаткування, між країнами укладаються двосторонні угоди про уникнення такого оподаткування. Ці угоди передбачають декларування прибутків, отриманих філіями зарубіжних корпорацій в іншій країні, а також прибутку, сплаченого ТНК у цій країні.

З метою оптимізації оподаткування ТНК використовують різні методи, які класифікують на дві основні групи: організаційні та економічні.

До організаційних методів оптимізації оподаткування ТНК належить:

• здійснення експорту товарів і послуг спеціальними способами (без фактичного перетину кордону; на основі толінгу — тимчасового ввезення сировини і комплектуючих на митну територію та їх переробки на готову продукцію з наступним експортом);

• здійснення зарубіжних операцій на основі агентських угод, партнерства або спільної інвестиційної діяльності з місцевими компаніями без створення юридичної особи;

• створення зарубіжного представництва, а не філії, що дає змогу не декларувати прибутки в країні їх походження, де діє представництво;

• створення спеціальних дочірніх компаній у країнах зі сприятливим або пільговим оподаткуванням чи в офшорних зонах;

• перехід частини зарубіжних філій або дочірніх підприємств під контроль спеціальної холдингової компанії, зареєстрованої у країні зі сприятливим оподаткуванням операцій з капіталом і репатріації дивідендів.

Основні економічні методи оптимізації оподаткування ТНК охоплюють такі сфери:

• застосування трансфертних цін у розрахунках між філіями і дочірніми компаніями ТНК у різних країнах;

• концентрацію дивідендів та інших доходів корпоративних фінансових компаній, розташованих у країнах з пільговим оподаткуванням фінансових операцій, пільговим режимом уникнення подвійного оподаткування або в офшорних зонах;

• застосування різних форм внутрішньо-корпоративного кредитування з використанням власних фінансових структур або кредитування філій під гарантії ТНК;

• здійснення інвестицій за рахунок власних нагромаджених доходів або залучених ресурсів через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК;

• здійснення трансферту активів ТНК через ліцензійні угоди з власними філіями;

• спорудження підприємств і придбання нерухомості через внутрішньо-корпоративні компанії з нерухомості, розташовані в країнах з пільговим оподаткуванням операцій з нерухомістю або в офшорних зонах;

• здійснення транспортного обслуговування операцій ТНК через власні транспортні та судноплавні компанії, зареєстровані в офшорних зонах [Чепурда].

Ефект оподаткування впливає на основні направлення діяльності ТНК (іноземне інвестування, фінансову структуру, структуру та вартість залученого капіталу, управління валютними ризиками, фінансовий контроль) і тому має бути оптимізованим.

Обмеження і ризики впливають на можливість здійснення фінансових операцій між філіями ТНК, тому транснаціональні компанії обминають їх різними шляхами. Одним із так званих способів є прихований переказ активів у формі не дивідендів, а роялті, різних агентських і комісійних, плати за послуги, надані штаб-квартирою ТНК, та інших подібних виплат. Отже, досягається подвійний ефект — зниження оподаткованих міжнародних трансфертів фінансових коштів між філіями ТНК і заміщення «чутливих» трансфертів (наприклад, виплата дивідендів) трансфертом фінансових ресурсів у вигляді «м’яких» витрат (роялті, плата за послуги та ін.).

ТНК використовує внутрішньо-корпоративні активи у випадку так званих «блокованих» фондів для оптимізації економічної структури, фінансових та інвестиційних програм ТНК. «Блоковані фонди» — це корпоративні активи ТНК, які інвестовані або застосовуються в країнах з неконвертованою чи обмежено конвертованою валютою та іншими значними валютними обмеженнями і не дають змоги переказувати дивіденди з філій до штаб-квартири ТНК.

Для доцільного використання «блокованих» фондів ТНК застосовують методи:

1. «Фронтовані» кредити, що є формою кредитування материнською ТНК своєї філії не прямо, а через міжнародний банк; названа структура фінансування збільшує гарантії повернення капіталу, оскільки в разі політичних змін у країні, де діє філія ТНК, ця філія і сама ТНК менш захищені політично, ніж великий міжнародний банк, що за рахунок своєї фінансової стійкості може забезпечити повернення кредитів.

2. Непов’язаний експорт, тобто використання філіями ТНК капіталу в місцевій валюті для придбання продукції регіону та її подальшого експорту. Непов’язаний експорт формою подолання неконвертованості або обмеженої конвертованості місцевої валюти з метою забезпечення валютної окупності інвестицій.

3. Примусове реінвестування прибутків у країні діяльності філії ТНК, яке призводить до тимчасового розриву окупності інвестицій. У такому разі ТНК застосовує політику придбання певних місцевих активів (акції, цінні папери, нерухомість тощо), які в майбутньому можуть стати більш ліквідними.

Внутрішній оборот ТНК опосередковується внутрішньо-корпоративними цінами, які дістали назву «трансфертних». Трансфертні ціни, як правило, відрізняються від ринкових; зниження трансфертних цін на імпортовані філією комплектуючі та сировину від інших філій означає фактично її додаткове фінансування і збільшення прибутку. Відносне підвищення трансфертних цін на імпортовані від материнської компанії та корпоративної структури ТНК товари призводять до фактичного трансферту фінансових ресурсів до материнської компанії.

Основні характеристики трансфертних цін:

• підлягають внутрішньому регулюванню ТНК і є більш стабільними;

• базуються на витратах на виробництво, але встановлюються на рівні, який відповідає певним потребам ТНК — мінімізації податків і митних витрат;

• трансфертні ціни сприяють формуванню внутрішньої норми прибутку ТНК;

• трансфертні ціни впливають на основні макроекономічні показники: рівень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету приймаючої країни.

Механізм трансфертних цін використовується як інструмент додаткового фінансування компанії та збільшення її прибутку.

ТНК використовують певні специфічні моделі і структури, які обираються відносно досягнення оптимального розміщення та управління фінансовими ресурсами в глобальному масштабі. Більшість ТНК, що здійснюють виробництво в декількох країнах з великим обсягом постачання спеціалізованої продукції, використовують корпоративний багатосторонній кліринг (передбачає розрахунки за постачання продукції між філіями централізовано, через багатосторонній взаємний облік платіжних зобов'язань).

Діяльність ТНК базується на чітко визначених місії і меті, а розробка стратегії компанії — на аналізі її внутрішніх сильних сторін і переваг, а також середовища, в якому компанія здійснює свою діяльність, з точки зору можливостей і загроз для реалізації цієї стратегії (рис 10.4.).

Рис. 10.4. Стратегічний вибір і розробка стратегії ТНК

Важливий інструмент для розробки стратегії — SWOT-аналіз (strengths, weaknesses, opportunities, threats). Його призначення — визначення сильних і слабких сторін компанії, можливостей і загроз, що існують у середовищі, в якому вона функціонує. Загальна стратегія компанії, яка здійснює діяльність у декількох країнах, може формуватися, виходячи з певних цілей, які можуть бути відмінними на різних регіональних ринках і в різних ринкових сегментах.

Здійснюючи діяльність у міжнародному економічному середовищі, ТНК перебуває під дією конкурентних сил як на національному ринку, так і на ринках глобального економічного середовища. Загальний підхід до розробки стратегії компанії з урахуванням конкурентних сил, які діють на ТНК, полягає в необхідності здійснення таких заходів:

• захист компанії від конкурентних сил;

• спрямування їх у вигідному для компанії напрямі;

• створення переваг для компанії у довгостроковому періоді.

За умов глобалізації ТНК використовують нові типи стратегій, що визначаються як глобальні. Глобальні стратегії формуються під впливом соціально-економічних умов у різних країнах та культурних особливостей, що існують на певних ринках, але при їх здійсненні використовується єдиний стратегічний підхід.

Багатонаціональна стратегія базується на основних стратегіях конкуренції (найнижчих витрат, диференціації, фокусування), але має специфічну особливість: використовуючи її, ТНК вносить зміни до свого стратегічного підходу в різних країнах залежно від конкурентних умов і потреб споживачів у кожній із них. При цьому стратегічні дії компанії можуть бути неоднаковими в різних країнах, передусім з огляду на базу споживачів компанії.