Малюнок 1. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходу

Підприємства, звичайно, пред'являють попит на ресурси, оскільки останні служать коштами, за допомогою,, яких фірми провадять товари й послуги. Взаємодія попиту та пропозиції на величезну безліч людських і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожний з них. Платежі, які провадять підприємства, купуючи ресурси, являють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони утворять потоки заробітної плати, ренти, відсотка й прибутків у домогосподарства, що поставляють ресурси. Тепер звернемося до ринків продуктів, показаним у нижній половині діаграми. Грошовий дохід, одержуваний домогосподарствами від продажу ресурсів, як такий, не має реальної цінності. Споживачі не можуть ні їсти, ні надягати на себе монети й паперові гроші. Тому в процесі витрати грошового доходу домогосподарства виражають свій попит на незліченну безліч товарів і послуг. Одночасно підприємства з'єднують придбані ними ресурси для виробництва й пропозиції товарів і послуг на тих же ринках. Взаємний вплив цих рішень про попит та пропозицію й визначає ціни продуктів. Помітьте також, що, з погляду підприємств, потік споживчих видатків на товари й послуги утворить виторг, або доходи, від продажу ними цих товарів і послуг.

Модель кругообігу (ресурсів, продуктів і доходу) демонструє складне, взаємозалежне переплетення процесів прийняття рішень і економічної діяльності. Зверніть увагу на те, що й домогосподарства, і підприємства виступають на обох основних ринках, але в кожному випадку на протилежних їхніх сторонах. На ресурсному ринку підприємства виступають як покупці, тобто на стороні попиту, а домогосподарства, як власники ресурсів і постачальники, виступають продавцями, тобто на стороні пропозиції. На ринку продуктів вони міняються позиціями; домогосподарства, як споживачі, виявляються в стані покупців, тобто на стороні попиту, а підприємства перебувають уже в таборі продавців, тобто на стороні пропозиції. Разом з тим кожна із цих груп економічних одиниць і купує й продає.

Далі, за цими угодами коштує примара рідкості. Оскільки домогосподарства мають у своєму розпорядженні лише обмежені ресурси для постачання ними підприємств, грошові доходи споживачів також обмежені. Це означає, що доходу кожного споживача, таким чином, установлюється своя межа. Обмежена кількість доларів, мабуть, не дозволяє придбати всі товари й послуги, які споживач побажає купити. Так само, оскільки ресурси рідкі, виробництво готових товарів і послуг також обмежено. Весь наш аналіз пронизує проблема рідкості ресурсів і вибору рішення.

Підіб'ємо підсумок. У монетарній економічній системі домогосподарства як власників ресурсів продають свої ресурси підприємствам, а як споживачів витрачають свій грошовий дохід, отриманий від продажу ресурсів, на покупку товарів і послуг. Щоб провадити товари й послуги, підприємства повинні купувати ресурси; їхні готові вироби потім продаються домогосподарствам в обмін на споживчі видатки останніх або, з погляду підприємств, в обмін на одержувану ними виторг.