Системи підтримки прийняття рішень. Сутність і компоненти системи підтримки прийняття рішень

Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років завдяки подальшому розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами в складних і слабо структурованих ситуаціях, зв'язаних з розробкою і прийняттям рішень. На розвиток СППР істотний вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема телекомунікаційні мережі, персональні комп'ютери, динамічні електронні таблиці, експертні системи. Термін СППР (Decision Support Systems) виник у 70-х роках і належить Горрі та Мортону, хоча перше покоління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовувався термін «системи управлінських рішень».

Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі автори під СППР розуміють «інтерактивну прикладну систему, яка забезпечує кінцевим користувачам, які приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень в напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різних галузей людської діяльності».

Відомі й інші означення, зокрема:

· СППР — такий, що ґрунтується на використанні моделей, ряд процедур з обробки даних і думок, що допомагають керівникові в прийнятті рішень;

· СППР — інтерактивні автоматизовані системи, які допомагають особам, які приймають рішення, використовувати дані і моделі, щоб вирішувати неструктуровані і слабо структуровані проблеми;

· СППР — комп'ютерна інформаційна система, використовувана для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень в ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує увесь процес рішень.

Таке розмаїття означень систем підтримки прийняття рішень відбиває широкий діапазон різних форм, розмірів, типів СППР. Але практично всі види цих комп'ютерних систем характеризуються чіткою родовою структурою, яка містить три головні компоненти: підсистему інтерфейсу користувача; підсистему управління базою даних і підсистему управління базою моделей. Ці компоненти забезпечують в СППР реалізацію ряду важливих концепцій побудови інформаційних систем: інтерактивність, інтегрованість, потужність, доступність, гнучкість, надійність, робасність, керованість.

Інтерактивність СППР означає, що система відгукується на різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес; зокрема при діалоговому режимі. Людина і система обмінюються інформацією в темпі, який порівнянний з темпом обробки інформації людиною. Проте практика показує, що дуже мало керівників і бажають, і вміють вести прямий діалог з комп'ютером. Багато з них віддають перевагу взаємодії із системою через посередника або в режимі непрямого доступу, де можлива пакетна обробка інформації. Водночас властивість інтерактивності необхідна при дослідженні нових проблем і ситуацій, при адаптивному проектуванні прикладних СППР.

· Інтегрованість СППР забезпечує сумісність складових системи щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами в процесі підтримки прийняття рішень.

· Потужність СППР означає спроможність системи відповідати на найістотніші запитання.

· Доступність СППР — це здатність забезпечувати видачу відповідей на запити користувача в потрібній формі і в необхідний час.

· Гнучкість СППР характеризує можливість системи адаптуватися до змін потреб і ситуацій.

· Надійність СППР полягає в здатності системи виконувати потрібні функції протягом заданого періоду часу.

· Робасність (robustness) СППР — це ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження. Наприклад, в робасній системі допускаються помилки у вхідній інформації або несправності апаратних засобів. Хоча між надійністю і робасністю може допомога аналізу розв'язків, тобто проведення аналізу типу «Що... коли...?» тощо, пояснення ходу розв'язування, пошук і видача аналогічних рішень у минулому та їх наслідків.

Дружні людині СППР дають їй змогу вести інтерактивний діалог для вирішення завдань, використовуючи звичні мови спілкування. СППР можуть «персоналізувати» роботу з користувачем, підстроюватися під його стиль мислення, рівень знань і професійної підготовки, а також засоби роботи. Для СППР ь характерна наявність таких характеристик.

· надання менеджеру допомогу в процесі прийняття рішень і підтримки в усьому діапазоні контекстів структурованих, напівструктурованих і неструктурованих задач;

· підтримка і посилення міркувань та оцінки менеджера, залишаючи контроль за менеджером;

· підвищення ефективності прийняття рішень, коли акцент зміщується від адміністрування на максимальну продуктивність аналітичного процесу;

· інтеграція моделей (математичних, статистичних, імітаційних, кількісних, якісних і комбінованих) та аналітичних методів зі стандартним доступом до даних і вибіркою даних;

· підтримка історії поточних і попередніх операцій на основі наповнення БД, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

· комфортність та простота в роботі для менеджерів, які набули значного досвіду роботи – такі системи є дружніми для користувачів, не потребують практично жодних глибоких знань з обчислювальної техніки і забезпечують просте пересування по системі, діалогову документацію, умонтовані засоби навчання та інші атрибути програмних інтерфейсних систем.

· підтримка інтерактивного режиму розв'язування задач в мультизадачному безперервному режимі;

· гнучкість та адаптивність для пристосування до змін середовища чи підходів до розв'язування задач, поставлених користувачем - еволюція та адаптація СППР повинні поєднуватися з її життєвим циклом;

· надання користувачу самостійного вибору форми та послідовності вирішення завдань, які відповідають стилю його пізнавальної діяльності — стилю «уявлюваних моделей».