Особливості вживання іменника в ОДМ

Для того, щоб правильно і грамотно скласти тексти документів щодо особового складу, треба знати особливості вживання іменника в офіційно-діловому мовленні.

а) Рід іменників.

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою:

українська мова російська мова

путь – ж.р. путь – ч.р.

біль боль

дріб дробь

живопис живопись

запис запись

зяб зябь

кір корь

літопис летопись

машинопис машинопись

напис надпись

опис опись

перекис перекись

пил пиль

підпис подпись

полин полынь

поступ поступь

пропис пропись

розсип россыпь

рукопис рукопис

Сибір Сибирь

сип сыпь

степ степь

степінь степень

ступінь степень

Наприклад: гострий біль, математичний дріб, чіткий надпис, широкий степ

Нормативними і часто вживаними вважаються форми зал, ґенеза, теза, банкнот, клавіша. Форми зала, генезис, тезис застарілі і тому рідковживані.

Багато іменників, що означають назви посад, професій та звань, мають тільки форму чоловічого роду: інженер, інспектор, декан, директор, ректор, президент, кандидат, доктор, професор, академік, слідчий, бухгалтер і т. ін..

Якщо іменник чоловічого роду вживається на ім’я жінки і ім’я особи при цьому не називається, то узгоджене означення і присудок ставляться у формі чоловічого роду. Мій адвокат захворів. Прокурор навів цікаві факти.

Сполучення на зразок суддя Павлишина, засідатель Котовська вимагають, щоб присудок мав форму жіночого роду.

Форми чоловічого і жіночого роду мають слова: автор – авторка, аспірант – аспірантка, вихованець – вихованка, дисертант – дисертантка, поет – поетеса, студент – студентка, учень – учениця, спортсмен – спортсменка, журналіст – журналістка, касир – касирка, кравець – кравчиня, лікар – лікарка, перекладач – перекладачка, продавець – продавщиця (продавчиня). Наведені слова жіночого роду належать до стилістично-нейтральної лексики. Для позначення осіб жіночої статі у художньому, публіцистичному, розмовному стилях саме їм віддається перевага. В офіційно-діловому мовленні посади, професії, звання жінок позначаються іменниками чоловічого роду.

Наприклад, Веселова М.Р. отримала диплом викладача права.

Лише жіночий рід мають слова: домогосподарка, кастелянша, покоївка, праля, рукодільниця.

Запам’ятайте:

Вирази моя стоматолог, моя бухгалтер мають розмовний характер.

У ділових паперах не вживаються однослівні найменування осіб за місцем проживання, роботи, статусу: сельчани – жителі села, освітяни – працівники освіти, циркачі – артисти цирку, городяни – мешканці міста..

б) Відмінкові форми іменників.

Ми зупинимося лише на тих відмінкових формах, які мають слабку норму, тобто часто призводять до помилок.

Питання щодо норм спостерігаємо в Р. в. однини іменників II відміни. Ці іменники мають закінчення – а (я); - у (ю); однак вони не взаємозамінні.

-а (-я)	Приклад	- у (-ю)	Приклад
1. Назви міст та ін. населених пунктів	Парижа Лондона Львова	1. Географічні назви, що позначають просторові поняття.	Сибіру Криму Сахаліну
2. У назвах річок, якщо наголос падає на закінчення.	Дінця Дніпра Дністра	2. У назвах річок з постійним кореневим наголосом.	Бугу Дону Єнісею
3. У наукових термінах.	Атома відмінка квадрата	3. У літературознавчих термінах.	сюжету роману фейлетону
4. У назвах дерев.	дуба, клена ясена	4. У назвах окремих населених пунктів.	Кривого Рогу, Зеленого Гаю
5. у назвах грошових одиниць.	долора карбованця фунта	5. У назвах рослин.	барвінку ковилю щавлю
6. У назвах чітко окреслених предметів.	автобуса зошита олівця	6. У назвах збірних понять.	взводу капіталу оркестру
7. У назвах істот.	хлопця півня чоловіка	7. У назвах установ та організацій.	інституту університету універмагу
8. У назвах будівель та їх частин.	Карниза сарая хліва, але будинку поверху	8. У назвах суспільно-політичних формацій.	капіталізму феодалізму
		9. У назвах ігор та танців.	тенісу вальсу, але гопака краков’яка

Деякі іменники мають паралельні закінчення і їх слід розрізняти за значенням:

Акт	1.Акта(як документа): не здала акта, дані взяті з акта. 2. Акту(як дії): в кінці сценічного акту, насильницького акту.
Блок	1. Блока(будівельного); 2. Блоку(угруповання);
Звук	1. Звука(термін); не вимовляє звука «р». 2. Звуку(як дія);жодного звуку.
Орган	1. Органа(анатомічне поняття); не пошкодив жодного життєво важливого органа. 2. Органу:немає керівного органу.
Рахунок	1. Рахунка(документа): на підставі рахунка, виписаного… 2. Рахунку(дія): збитися з рахунку.
Термін	1. Терміна(слово): не знав значення нового терміна. 2. Терміну(часове поняття): всього терміну не відбув; гарантійного терміну не встановлено.

Іменники II відміни також викликають деякі застереження. Як відомо, іменники чоловічого роду II відміни мають паралельні закінчення: - ові, -у (тверда група); -еві (-єві), -у (-ю) – м’яка і мішана групи. Уживання подвійних форм у сучасній українській мові характерні для всіх іменників II відміни чоловічого роду без будь-якої семантичної і стилістичної диференціації, однак закінчення – ові (- еві, -єві) найхарактерніші для назв істот (людей): прокуророві, капітанові, сержантові.

Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі Д.в. однини, рекомендується вживати варіативні форми: Заяву подали начальник ові райвідділ у полковник ові Харчук у Іван ові Степановичу.

Форма знахідного відмінка може збігатися із формою Н, або Р. відмінків. Це пов’язано із граматичним розрізненням категорії істот/неістот, наприклад: побачив товариша, однокурсника, злочинця але: показувати приклад, уміння тощо. Однак, деякі назви неживих предметів виступають у З. в. у двох формах – спільних із формами Н. і Р. відмінків: заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев’язати палець/пальця.