Спеціальна частина

ТЕМА № 1.

Введення в курс інфектології. Імунопрофілактика інфекційних хвороб. Загальна характеристика групи інфекційних хвороб із фекально-оральним механізмом передачі. Черевний тиф. Паратифи А та В.

Актуальність.

Інфекційні хвороби сьогодні залишаються надзвичайно актуальними. В останні десятиліття набули поширення раніше невідомі інфекції – ВІЛ-інфекція, хвороба Лайма, кампілобактеріоз, SARS та ін. Не вдалося зберегти досягнуте зниження захворюваності на дифтерію, кір. Відмічається зростання захворюваності на вірусні гепатити, гострі кишкові інфекційні хвороби, туберкульоз серед населення України та інших країн. Клінічні прояви інфекційних хвороб можуть бути різноманітними, нерідко – атиповими, що може призвести до госпіталізації хворого у лікувальний заклад будь-якого профілю. Вміння розпізнати інфекційну патологію, грамотно провести диференціальну діагностику, призначити доцільне лікування, забезпечити проведення необхідних профілактичних заходів є обов’язковими для лікаря будь-якої спеціальності.

В нашій країні найбільшого поширення набула класифікація інфекційних хвороб академіка Л.В. Громашевського. В основу класифікації покладено принцип переважної локалізації збудника в організмі, що зумовлена певним механізм передачі.

Однією з найважливіших складових у лікуванні хворих на інфекційні хвороби є стаціонарне лікування. Інфекційний стаціонар є спеціальним лікувальним закладом, що має ряд структурно-функціональних підрозділів задля забезпечення ефективного лікування, обстеження та ізоляції хворих. Особливості інфекційного стаціонару, що пов’язані з можливістю передачі інфекції від людини до людини, зумовлюють не лише спеціальну структуру інфекційних відділень, але й особливості ведення медичної документації – екстрені повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін.

Черевний тиф зустрічається всюди, але найбільш поширений в країнах Африки, Південної Америки, Азії. Щорічно в світі на черевний тиф хворіє близько 33 млн людей, летальність у різних регіонах складає 0,3 – 2,3 %. Поширенню хвороби сприяють відсутність ефективних методів санації носіїв S. typhi – основного джерела інфекції (хронічне носійство збудника формується у 2 – 4 % реконвалесцентів), стійкість збудника в навколишньому середовищі, фекально-оральний механізм передачі, схильність хвороби до епідемічного поширення, особливо в регіонах із низьким соціальним і санітарно-гігієнічним рівнем, в умовах екологічних негараздів; досить висока сприйнятливість людини до хвороби.

Актуальність черевного тифу зумовлена відсутністю настороженості з боку лікарів до цієї патології, тяжкістю перебігу, складністю ранньої діагностики (за спорадичними випадками більшість хворих потрапляє до інфекційного стаціонару не раніше 2 тижня хвороби), ризиком виникнення тяжких усладнень, які можуть загрожувати життю хворого (летальність від ускладнень сягає 30 % і вище), формуванням резистентності збудника до левоміцетину – основного етіологічного засобу в Україні на сьогодні.

Поширенню черевного тифу в Україні сприяють низький соціальний та санітарно-гігієнічний рівень населення, стихійні негаразди (повені у західних областях тощо), недоліки комунальних служб, розвиток міжнародних контактів, міграційні процеси (особливо – з країн азіатського регіону), відсутність належної настороженості, а часто – і відповідних знань, серед лікарів.

Контрольні питання:

1. Дати визначення поняттям: інфекція, інфекційний процес, інфекційна хвороба.

2. Дати визначення поняттям: загострення, ремісія, рецидив інфекційної хвороби.

3. Дати визначення поняттям: коінфекція, суперінфекція, реінфекція, аутоінфекція.

4. Дати визначення поняттям: нозокоміальна, убіквітарна, природно-вогнищева інфекція.

5. Особливості інфекційних хвороб.

6. Призначення інфекційного стаціонару, складові частини інфекційного стаціонару.

7. Розподіл хворих на санітарному пропускнику.

8. Профілактика нозокоміальних інфекцій.

9. Назвати основні фактори (властивості збудника, макроорганізму, фактори зовнішнього середовища), що впливають на перебіг інфекційного процесу.

10. Класифікація інфекційних хвороб.

11. Дати визначення поняттям: механізм, шляхи, фактори передачі інфекції.

12. Принципи діагностики інфекційних хвороб.

13. Охарактеризувати основні типи температурних кривих.

14. Методи специфічної діагностики інфекційних хвороб.

15. Принципи лікування інфекційних хвороб.

16. Принципи профілактики інфекційних хвороб.

17. Показання до госпіталізації хворих на інфекційні хвороби.

18. Правила виписки хворих з інфекційного стаціонару.

19. Порядок госпіталізації інфекційних хворих у міських та сільських місцевостях.

20. Вимоги щодо вибору території для побудови інфекційної лікарні

21. Завдання приймального відділення ІЛ, його структура та документація.

22. Структура типового інфекційного відділення.

23. Типи боксів та їх призначення.

24. Причини внутрішньолікарняних інфекцій і заходи щодо їх попередження.

25. Вимоги до персоналу ІЛ з техніки безпеки, імунізація персоналу, попередження його зараження та прихованого бактеріоносійства.

26. Санітарно-гігієнічні правила догляду за хворими на гострі кишкові та повітряно-краплинні інфекції, коросту, педикульоз.

27. Способи знезараження (обробки) рук персоналом ІЛ.

28. Види дезінфекції; методи поточної дезінфекції в санвузлах (туалети, ванни) ІЛ; способи використання хлорного вапна, хлораміну, крезолу, спирту; фізичні заходи знезараження.

29. Мета і заходи проведення роз'яснювальної та санітарно-освітньої роботи серед хворих ІЛ.

30. Організація відвідування хворих, госпіталізованих в ІЛ, та порядок прийому передач для них.

31. До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належать черевний тиф, паратиф А, паратиф В?

32. Шляхи передачі черевного тифу, паратифу А, паратифу В.

33. Фактори патогенності S. typhi.

34. Стадії патогенезу черевного тифу.

35. Морфологічні зміни в стінці тонкої кишки в залежності від терміну хворо

36. В якому відділі кишківника локалізується патологічний процес у хворого на черевний тиф?

37. Стадії циклічного клінічного перебігу черевного тифу.

38. Основні симптоми черевного тифу в початковий період хвороби.

39. Опорні симптоми черевного тифу у розпалі хвороби.

40. Характеристика, патогенез, термін виникнення і динаміка висипу у хворого на черевний тиф.

41. Типи гарячки при черевному тифі.

42. Клінічні прояви тифозного статусу.

43. Особливості перебігу паратифу А.

44. Особливості перебігу паратифу В.

45. Особливості перебігу черевного тифу в сучасних умовах.

46. Наслідки черевного тифу.

47. Основні причини летальності при черевному тифі.

48. Специфічні ускладнення черевного тифу.

49. Патогенез, клінічні прояви перфорації тонкої кишки при черевному тифі, термін виникнення.

50. Патогенез, клінічні прояви кишкової кровотечі при черевному тифі, термін виникнення.

51. Позакишкові ускладнення черевного тифу.

52. Гемограма хворого на черевний тиф у розпалі хвороби.

53. План обстеження хворого на черевний тиф.

54. Методи специфічної діагностики черевного тифу. Інтерпретація результатів в залежності від терміну хвороби і матеріалу для дослідження.

55. Термін призначення ГК.

56. Етіотропна терапія черевного тифу: дози, шлях введення, тривалість лікування.

57. Принципи патогенетичної терапії черевного тифу.

58. Правила виписки реконвалесцентів із стаціонару.

59. Невідкладна допомога в разі перфорації кишки при черевному тифі.

60. Невідкладна допомога в разі кишкової кровотечі при черевному тифі.

61. Виживання збудника у зовнішньому середовищі.

62. Значення фаготипажу в епідеміології; роль фільтривних і внутрішньоклітинно паразитуючих форм збудника в патогенезі та клініці черевного тифу та паратифів А і В.

63. Причини сезонного підвищення захворюваності на тифо-паратифозні хвороби (ТПХ).

64. Клініко-епідеміологічні особливості ТПХ при харчовому, водному, контактному шляхах зараження.

65. Характеристика основних фаз патогенезу хвороби: епідеміологічної, лімфатичного заносу (лімфаденіт), бактеріемії з токсемією, паренхіматозної дисемінації, видільно-алергічної, видужання.

66. Типи температурних кривих (Вундерліха, Боткіна, Рагози, Кільдюшевського та ін.).

67. Патоморфологія патогенетичних фаз.

68. Основні стадії перебігу ТПХ.

69. Клініка початкового періоду ТПХ.

70. Клінічні прояви змін органів травлення, дихання, серцево-судинної і нервової (у т. ч. вегетативної) систем у розпалі черевного тифу, патогенез окремих симптомів.

71. Особливості посіву вмісту розеол, крові, калу, сечі і кісткового мозку.

72. Реакція Відаля, Ві-аглютинації, Ві-гемаглютинації, “вакцинальний” і “анамнестичний Відаль”.

73. Диференціальний діагноз з грипом, висипним тифом і хворобою Брілла, бруцельозом, інфекційним мононуклеозом, малярією, пневмонією, сепсисом, туберкульозним менінгітом, міліарним туберкульозом.

74. Догляд, дієта, режим у різні періоди черевного тифу.

75. Бактеріоносійство – патогенез виявлення, лікування.

76. Тактика дільничного лікаря при лікуванні гарячкуючих хворих з неясним діагнозом.

77. Особливості епідеміології в клініці паратифів А і В.

Завдання:

1. Назвати первинні безпорожнинні елементи висипу та їхнє визначення.

2. Перерахувати класи імуноглобулінів, та їхні функції.

3. Класифікація збудників інфекційних хвороб.

4.Визначення понять «антропонози», «зоонози», «сапронози»

5. Види жовтяниць.

6. Нормальні показники ЗАК та БАК.

7. Скласти таблицю диференціальної діагностики черевного тифу з паратифом А і В, грипом, висипним тифом і хворобою Брілла, бруцельозом, малярією, інфекційним мононуклеозом, сепсисом, пневмонією, туберкульозним менінгітом, міліарним туберкульозом.

8. Скласти схему перебігу черевного тифу.

9. Призначити лікування хворому при важкій формі черевного тифу.

10. Скласти таблицю динаміки клінічних симптомів черевного тифу.

11. Скласти таблицю термінів специфічних ускладнень черевного тифу.

12. Скласти таблицю доцільністі методів специфічної діагностики черевного тифу залежно від терміну хвороби.