Контрольно-вимірювальні засоби 4 страница

Трубопроводи пари і гарячої води повинні фарбуватися по всій довжині відповідно до вказівок, наведених у табл. 3.

Таблиця 3. Забарвлення трубопроводів і написи на них

Найменування теплоносія	Умовні позначки	Забарвлення
Основний	Кільця
Перегріта пара до 39 кгс/смі	П.п. 3. т.	червоний	-
Перегріта пара від 39 до 140 кгс/смі	П.п. в.д.	червоний	чорний
Перегріта пара понад 140 кгс/смі	П.п.З. в.д.	обшивка листо­вим металом	червоний
Пара проміжного перегріву	П. пр	червоний	голубий
Насичена пара	П.п.	червоний	жовтий

Найменування теплоносія	Умовні позначки	Забарвлення
Основний	Кільця
Відбірна пара	П.в.	червоний	зелений
Конденсат	В.к.	зелений	без кілець
Хімічно очищена вода	В.к.	зелений	білий
Дренаж і продувна	В.д.	зелений	червоний
Технічна вода	В.т.	чорний	-
Пожежний водопровід	В.пож.	оранжевий	•
Теплофікаційна водяна мережа:
- пряма	П.м.	зелений	жовтий
- зворотна	З.м.	зелений	коричневий

Крім пофарбування на трубопроводи наносяться кольорові кільця, розміри яких наведені в табл. 4.

На кожному трубопроводі після його реєстрації на спеціальних табличках наносять такі дані: реєстраційний номер, дозволений тиск, температура середовища і дата наступнихзовнішнього і вну­трішнього оглядів.

Таблиця 4. Розмір кілець

Ширина кольорового кільця, мм
Зовнішній діаметр трубопровода або ізоляції, мм	До 150	150-300	Понад 300

5. Безпека при експлуатації балонів

У багатьох галузях виробництва здійснюється газополум'яна обробка металів з використанням ацетилену, кисню та інших газів.

Для зберігання, транспортування і споживання цих газів використо­вуються балони.

Балони — це закриті металеві посудини різних ємностей, що працюють під тиском. Вони виготовляються з тих же матеріалів, що і конструкції котлів. Для газів, що знаходяться під тиском до 30 ат, використовуються зварні балони з п'ятикратним запасом міцності, а при тиску понад ЗО ат безшовні конструкції з трикратним запасом міцності.

Стійкість балонів у вертикальному положенні досягається за допомогою стального башмака, впресованого у нижню частину конструкції у гарячому стані.

Вибух балонів супроводжується потужною вибуховою хвилею від миттєвого розширення газу, яка розносить осколки на відстань радіусом понад 150 м. Особливо небезпечним є вибух балона з го­рючим газом, який супроводжується пожежею.

Причиною вибухів балонів може бути: переповнення їх ріди­ною для зріджених газів, підвищення тиску в балонах, нагрівання або переохолодження, потрапляння в балон жирових речовин, нако­пичення в них металевих часток, тривале зберігання газу без вико­ристання, помилкове заповнення балона іншим газом, а також не­правильна експлуатація.

Для запобігання неправильному використанню балонів штуцера запірного вентиля мають неоднакову різьбу: для кис­невих балонів і балонів з інертними газами — праву, для горю­чих газів — ліву.

Крім того введено чітке маркування корпусів балонів для запо­бігання неправильному наповненню іншим газом. Корпуси балонів фарбуються різними кольорами, залежно від їх призначення. Зо­внішня поверхня балона фарбується відповідно до даних, наведених у табл. 3.6.

Написи на балонах наносять по периметру не менше 1/3 пери­метру, а смуги — по всьому периметру шириною 25 мм.

Таблиця 5. Пофарбування балонів

Найменування газу	Колір балона	Текст напису	Колір напису
Азот	Чорний	Азот	Жовтий
Ацетилен	Білий	Ацетилен	Червоний
Водень	Темно-зелений	Водень	Червоний
Повітря	Чорний	Стиснене повітря	Білий
Кисень	Голубий	Кисень	Чорний
Всі інші горючі гази	Червоний	Найменування газу	Білий
Всі інші негорючі гази	Чорний	Те ж	Жовтий

На верхній сферичній частині кожного балона наносяться шля­хом клейміння такі дані:

а) товарний знак завода, номер і об'єм балона, л;

б) фактична маса порожнього балона;

в) дата виготовлення і рік наступного Огляд

г) робочий тиск р, кгс/см²; пробний гідравлічний тиск П, кгс/см². Місце на балоні, де вибито паспортні дані, покривається без­барвним лаком і обводиться помітною фарбою у вигляді рамки.

Особливу небезпеку для балонів становить їх падіння або удар в умовах низьких температур близько 30-40 °С, оскільки за таких умов дуже сильно знижується ударна в'язкість металу і настає яви­ще холодоламкості.

Граничний робочий тиск в балоні приймається для стиснених газів при температурі + 20 °С, а для зріджених газів + 50 °С. Якщо температура балонів буде збільшуватися, годі тиск всередині його може перевищувати допустиме значення, що призведе до неминучо­го вибуху. При збільшенні температури газу всього на 1 °С, тиск всередині балону збільшується на 0,5 ат. Враховуючи таке об'ємне розширення газів у балоні, не дозволяється їх переповнення.

Практично нормований незаповнений об'єм має становити 10 % від об'єму балона.

Зберігання балонів має виключати можливість їх нагрівання со­нячними променями або іншими джерелами тепла. У приміщеннях балони з газом встановлюють на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення і не менше 5 м — від джерел тепла з відкритим полум'ям.

За високих температур ударна в'язкість металу не знижується, однак удари балонів q тверді предмети при транспортуванні за таких умов також можуть призводити до вибуху.

При швидкому відкриванні вентиля на горловині балона різко підвищується температура газу всередині вентиля внаслідок підви­щення тиску. Для деяких газів таке підвищення температури у вен­тилі призводить до спалахування, тому що в балоні і вентилі завжди знаходиться іржа, окалина від зносу різьби вентиля. При пошкод­женні різьби на вентилі або балоні може статися виривання вентиля з горловини тиском газу, а забруднення горловини кисневих балонів маслом або жиром може викликати займання їх в результаті актив­ного окислення при виході кисню з балону.

Пластмасові ущільнювачі вентиля в кисневому середовищі мо­жуть спалахувати. До того ж деякі пластмаси електризуються, вна­слідок чого виникає електростатичний іскровий розряд, який при­зводить до спалахування кисню. Електростатичний заряд може ви­никати також при швидкому витіканні кисню.

Зберігання ацетиленових балонів дуже небезпечне тому, що во­ни чутливі до різноманітних імпульсів. Для запобігання самочинно­го вибуху ацетиленові балони заповнюють пористою масою, просо­ченою ацетоном. За якість пористої маси (деревне активоване вугіл­ля) і за правильність заповнення балонів несе відповідальність за­вод, який наповнював балони пористою масою. У 1 л ацетону розчи­няється 23 л ацетилену при тиску 1 кгс/см², а з підвищенням тиску кількість розчиненого ацетилену пропорційно зростає.

При наявності пористої маси вибухове розкладання ацетилену не розповсюджується по всьому балону, бо молекули ацетону роз'єдну­ють молекули ацетилену. Балони заповнюють розчиненим ацетиленом на 90 %. При підвищенні температури до 50 °С допускається збільшен­ня його об'єму без небезпечного зростання тиску в балоні. Якщо зрід­женим газом буде заповнений весь об'єм балона, тоді з підвищенням температури може значно підвищуватись допустимий тиск.

Тому з метою запобігання вибухів балони зі зрідженим газом завжди заповнюються не повністю.

Перевірка якості і огляд балонів здійснюється відповідно до ви­мог ГОСТів на балони і технічних умов на їх виготовлення.

Огляд балонів, крім ацетиленових, включає: огляд внутрі­шньої і зовнішньої поверхні, перевірку маси і об'єму, гідравлічне випробування.

Огляд балонів здійснюють з метою виявлення на стінках коро­зії, тріщин, вм'ятин та інших пошкоджень для визначення придатно­сті їх до подальшої експлуатації.

Перед оглядом балони очищують і промивають водою, в деяких випадках розчинником або засобами дегазації.

Балони, на яких при огляді зовнішньої і внутрішньої поверхні виявлено тріщини, вм'ятини, раковини, надриви, вищерблення, знос різьби горловини, а також на яких відсутні деякі паспортні дані, по­винні вибраковуватись.

Об'єм балона визначають за різницею між масою балона, напо­вненого водою, і масою порожнього балона.

При втраті в масі 10-15 % або при збільшенні об'єму в межах 2-2,5 % балони переводяться на тиск, зменшений проти встановле­ного не менше ніж на 50 %. При втраті в масі понад 20 % або збіль­шенні об'єму понад 3 % балони бракують.

Усі балони, крім ацетиленових, при періодичних Оглядах підля­гають гідравлічному випробуванню пробним тиском, що в 1,5 раз перевищує робочий тиск.

Балони для ацетилену випробовуються стисненим азотом під тиском 35 кгс/см² без видалення пористої маси. Стан пористої маси в балонах перевіряється на заводах не рідше ніж через 24 місяці.

Терміни випробувань балонів залежать від ступеня небезпечно­сті газів. За ступенем небезпеки і токсичності всі гази поділяють на такі групи:

а) горючі і вибухонебезпечні;

б) інертні і негорючі;

в) такі, що підтримують горіння;

г) отруйні.

Періодичність огляду балонів для хлору, фосгену, сірководню, сірчаного газу становить 2 роки, для інертних газів — 5 років.

Результати огляду балонів заносять в журнал випробувань за підписом особи, яка здійснювала огляд. При задовільних результа­тах балони продовжують експлуатувати.

Відповідно до Правил, забороняється наповнювати газом бало­ни, у яких:

а) закінчився термін періодичного огляду;

б) несправні вентилі або відсутні встановлені клейма;

в) пошкоджений корпус (тріщини, корозія, зміна форми);

г) забарвлення і написи не відповідають Правилам.

Балони з газом повинні зберігатися на складах окремо відповід­но до груп небезпеки. Балони з отруйними газами необхідно зберіга­ти в спеціальних закритих приміщеннях, влаштування яких регла­ментується відповідними нормами і положеннями. Балони з іншими газами можуть зберігатися як в спеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі, захищені при цьому від атмосферних опадів і сонячних променів. Заборонено зберігати в одному приміщенні ба­лони з киснем і балони з горючим газом.

Балони з газами зберігають у вертикальному положенні, закріп­люючи їх біля стіни хомутами.

Перевезення наповнених газом балонів здійснюють в горизон­тальному положенні обов'язково з прокладками між балонами. Для прокладання використовують дерев'яні бруски з вирізаними для ба­лонів гніздами, а також шнурові або гумові кільця товщиною не ме­нше 25 мм (по два кільця на балон) або інші прокладки, що захища­ють балони від ударів один об другий. Усі балони при транспорту­ванні мають укладатися вентилями в один бік.

Під час навантаження, розвантаження, транспортування і збері­гання балонів вживаються заходи для запобігання падінню, пошкод­женню і забрудненню балонів.

Стандартні балони об'ємом 12 л транспортуються і зберігають­ся з навернутими ковпаками.

Ковпаки мають отвори для запобігання утворенню під ними надлишкового тиску при витіканні газу з-під вентиля. Відсутність такого отвору викликала б відрив ковпака на останніх витках різьби при відкручуванні, що призводило б до травмування людей.

Основним пристроєм, який забезпечує безпеку при користуван­ні балонами зі стисненими газами є редуктор. Редуктор знижує тиск стисненого газу до робочого. За принципом дії редуктори поділя­ються на редуктори прямої дії, коли газ, діючи на клапан редуктора, намагається відкрити його, і зворотної дії, коли газ, діючи на кла­пан, намагається закрити його. За кількістю камер редуктори бува­ють одно- і двокамерні. Двокамерні редуктори забезпечують більшу постійність робочого тиску, ніж однокамерні. їх використовують при великих витратах газу. Редуктор використовується тільки для того газу, для якого він призначений, і має пофарбування, яке позна­чає цей газ.

Приєднання балонів з газом до споживачів цього газу здійсню­ється за допомогою шлангів, виготовлених з вулканізованої гуми з льняною прокладкою.

У зимовий час, внаслідок потрапляння в кисневий редуктор па­рів води, він може не відкриватися. Відігрівають редуктор чистою, не замащеною маслом або жиром ганчіркою, змоченою гарячою во­дою. Забороняється відігрівати редуктори відкритим полум'ям.

Посадові особи, інженерно-технічні робітники і працівники, зайняті проектуванням, виготовленням, монтажем, експлуатацією, ремонтом балонів, зобов'язані виконувати вимоги Правил безпеки при роботі з посудинами, що працюють під тиском.

Посадові особи і працівники, винні в порушенні Правил, несуть відповідальність незалежно від того, чи привели ці порушення до аварії або нещасних випадків з людьми, в порядку, встановленому чинним законодавством.

6. Безпека при експлуатації кріогенної техніки

Технічне використання низьких температур тривалий час обме­жувалося незначною кількістю технологічних процесів. їх викорис­товували переважно для виробництва кисню, азоту, гелію, вилучен­ня водню і вуглецю з промислових газів та ін. Наприкінці XX ст. ви­користання низьких температур значно розширилось — виробницт­во холоду необхідне для створення сильних магнітних полів, для охолодження електронних і радіотехнічних пристроїв, космічних польотів та ін. У зв'язку з цим область кріогенної техніки, яка вико­ристовує температури нижче 80 °К, значно розширилась.

При використанні кріогенних систем виникає небезпека спалаху­вання кріогенних речовин і вибуху кріогенного обладнання внаслідок спалахування або через використання газів при високому тиску.

При дуже низьких температурах кріогенних систем речовини можуть знаходитися не тільки в газоподібному але і в рідкому (і в твердому) стані. Характер небезпеки в різних частинах цих систем може бути різним і змінюватися в часі залежно від складу суміші пальне — окислювач — розбавлювач. Причина такого явища поля­гає в тому, що суспензії рідин і твердих частин в рідинах або газах можуть бути цілком однорідними за складом в різних його частинах. Таким чином, вибухонебезпека систем пальне — окислювач зале­жить від фазової рівноваги, відносної щільності і відносної летючос­ті компонентів різних фаз.

Існує деяка критична концентрація горючого в рідкому кисні, аналогічна нижній концентраційній межі спалахування. Для добре розчинних речовин ця концентрація є межею спалахування в рідкій фазі, а для мало розчинних речовин небезпечною буде концентрація насиченого розчину.

Отже, розчинність має важливе значення. Низька розчинність характеризує більшу небезпечність. Так, ацетилен в рідкому кисні розчиняється в мізерній кількості, і тому при випаровуванні рід­кого кисню легко випадає з розчину і спричиняє вибух кріогенної системи.

Отже, перевищення ступеню розчинності або нижньої межі спалахування горючого в рідкому кисні створює вибухонебезпечну ситуацію.

Крім розчинності має значення летючість забруднень в рідкому кисні, від яких залежить зміна концентрацій хімічних домішок в ньому при роботі та зберіганні. Слаболетючі речовини повністю за­лишатимуться в рідкій фазі, а концентрація сильно летючих речовин може зменшуватись.

Речовини, які легші за кисень, переважно спливають і накопи­чуються на поверхні рідини. Особливо небезпечні горючі забруд­нення, наприклад мастило.

Розчинність кисню в рідкому водні надзвичайно мала. Небезпе­ку чинять тверді частки, які можуть виноситись потоком водню і осідати на холодних ділянках кріогенної техніки.

Небезпеку чинить забруднення газів, що може призвести до го­ріння. Ініціювати горіння можуть непередбачені хімічні реакції з утворенням чутливих хімічних сумішей, робота клапанів та інших технічних пристроїв, що створюють теплоту тертя або енергію уда­ру, ерозія поверхонь обладнання та ін.

Бульбашки газу, що знаходяться в рідині, при адіабатичному стисненні призводять до дуже високих локальних температур. Гід­равлічні ударні хвилі можуть викликати миттєве стиснення бульба­шок до надзвичайно високих тисків і нагрівання газу до високих аді­абатичних температур стиснення. Бульбашки і горюча система, яка з ними стикається, можуть виявитися нагрітими до температури вище точки спалахування цієї суміші.

Стиснений газ під високим тиском рухається трубопроводами з великою швидкістю і може виносити з собою іржу, пісок та інші тверді частки. Кінетична енергія цих часток може перейти в теплоту тертя, викликати утворення зарядів статичного струму, ініціювати хімічні реакції, викликати ерозію металу трубопроводів.

Потенційно небезпечними є стиснені до високого тиску гази внаслідок накопиченого в них великого запасу енергії стиснення. При високому ступеню стиснення гази нагріваються до високих температур.

Специфічною особливістю кріогенних процесів є те, що багато кріогенних речовин не може існувати в рідкому стані при кімнатній температурі у відкритій апаратурі. При нагріванні закритих посудин з кріогенними рідинами до температури навколишнього середови­ща, в них виникає дуже високий тиск пари.

Швидкий відбір стисненого газу створює значну реактивну тя­гу, під дією якої трубопровід може прийти в рух і зруйнуватися.

Для безпечного протікання кріогенних процесів велике значен­ня мають конструкційні матеріали, що працюють в умовах низьких температур і високих тисків. Особливо недопустиме використання крихких матеріалів. Крихкий злам виникає при наявності одночасно трьох умов: високого напруження, місцевої текучості матеріалу і ро­бочої температури переходу до «нульової» в'язкості.

При виборі конструкційних матеріалів враховують допустиме робоче напруження, межу міцності, межу текучості, ударну в'яз­кість, втомлювану міцність та ін.

Важливим чинником при виборі конструкційних матеріалів має їх хімічна стійкість, або інертність. Просочений рідким киснем ас­фальт вибухає при ударі. Так само поводить себе просочена рідким киснем деревина.

Кріогенні рідини і гази чинять шкідливу дію на організм люди­ни, особливо на очі.

При контакті з кріогенними речовинами (киплячим метаном, азотом, киснем та ін.) шкіра людини стає крихкою (ламкою), відбу­вається руйнування шкіряного покрову, яке подібне до опіків під ді­єю високої температури. Холодні гази можуть і не пошкодити тка­нини тіла, якщо їх турбулентність невелика, але сильно турбулент­ний холодний газ, що омиває тіло, відбирає тепло у більшій кількос­ті, ніж організм може забезпечити охолоджену ділянку (приблизно 2,26 • 10^-3 кал/см² с).

Кожен, хто працює з кріогенною технікою, повинен мати відпо­відний костюм, рукавиці і протигаз.

У збагаченій киснем атмосфері одяг просочується киснем і лег­ко спалахує. Особливо небезпечне спалахування одягу в кисневій атмосфері, тому що повітряний прошарок між тілом і одягом здат­ний сильно збагачуватися киснем, а жирові виділення людського ор­ганізму збагачують одяг горючим матеріалом. Люди з рясним воло­сяним покровом обгоряють сильніше. У кисневій атмосфері порів­няно з повітряною фронт полум'я рухається по одежі значно швид­ше, а кількість тепла, що утворюється при цьому, приблизно у 5 ра­зів більша і температура горіння внаслідок відсутності розбавлення азотом значно вища.

При проведенні кріогенних процесів і роботі з кріогенним облад­нанням виникають також інші небезпеки і шкідливості, пов'язані з використанням механічного обладнання, токсичних газів і рідин, інерт­ної атмосфери, зменшенням кисню в оточуючому середовищі та ін.

Усі ці чинники мають враховуватися при розробці способів захисту.

До обслуговування кріогенної техніки допускають осіб, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з техніки безпеки, склали іспит і мають посвідчення на право обслуговування цих систем.

Кріогенна техніка допускається до експлуатації тільки в тому випадку, якщо на ній встановлені справні і запломбовані манометри і мановакуумметри.

Ці прилади перевіряються не рідше одного разу на рік, а також після кожного ремонту. Не рідше двох разів на рік перевіряють справність і регулювання запобіжних клапанів. Вони повинні бути відрегульовані на початок відкривання з нагнітального боку при тиску 1,8 МПа, а з всмоктувального — 1,25 МПа.

Усі запірні вентилі на нагнітальних магістралях пломбуються у відкритому положенні. Знімати пломби має право тільки відпові­дальна особа, за винятком аварійних випадків, коли обслуговуючий персонал має право зірвати пломбу і закрити вентиль.

Проходи біля машин і апаратів мають бути завжди вільними, а підлога — справною.

Особливо небезпечним при експлуатації холодильних устано­вок є витікання фреону.

Витікання фреону виявляють галоїдною лампою. Якщо витікан­ня фреону незначне, полум'я забарвлюється в зелений колір, а при значному — в синій чи блакитний.

При виявленні витікання фреону слід негайно відчинити вікна і двері та включити вентилятор. Витікання аміаку визначають спеці­альними паровими індикаторами.

Відкривати фреонові апарати дозволяється тільки в захисних окулярах, а аміачні — в протигазах і гумових рукавицях, після того як тиск в системі знижено до атмосферного і залишається постійним не менше як 30 хв. Забороняється відкривати апарати, якщо температура стінок нижче -30°С.

У приміщенні, де встановлена кріогенна техніка, забороняється користуватися відкритим вогнем і курити.

Персонал має бути ознайомлений з правилами пожежної безпе­ки в повному обсязі, що охоплює як нормальний хід експлуатації, так і можливі аварійні ситуації.

У процесі експлуатації потрібно постійно контролювати чисто­ту кріогенних речовин обладнання та якість горючого.

У приміщеннях розраховують вентиляцію на аварійне забруд­нення повітря. Електричне обладнання має бути у вибухопожежозахищеному виконанні.

Під час заповнення кріогенної системи стежать, щоб тиск з на­гнітального боку не перевищував 0,9 МПа для фреону і 1,2 МПа для аміаку, а з всмоктувального — не більше як 0,4 і 0,6 МПа.

Балони з холодоагентом зберігають у спеціально відведеному приміщенні, в якому не повинно бути джерел тепла.

Трубопроводи холодильних установок фарбують у різні кольо­ри(табл. 6).

Потенційна небезпека при використанні кріогенного обладнан­ня пов'язана з конструкційними матеріалами. Трубопроводи пови­нні мати ділянки з нержавіючої сталі або кольорових металів, міні­мальну кількість фланців, надійне кріплення, яке виконується шля­хом паяння або зварювання.

Необхідно уникати швидкої зміни тиску в апаратурі, щоб тертя при відкриванні і закриванні вентилів було мінімальним. Щоб при відкриванні вентилів перепад тиску в системі був мінімальним і не виникала ударна хвиля, великі вентилі на трубопроводах з високим тиском кисню спарюють паралельно з вентилями малого прохідного перерізу, які відкриваються раніше великих вентилів. Транспорту­вання кріогенних речовин вимагає дотримання заходів безпеки.

Таблиця 6.Фарбування трубопроводів в залежності від їх типу

Трубопроводи	Колір для фреонових	Колір для аміачних
Всмоктувальні	Синій	Синій
Нагнітальні	Червоний	Червоний
Рідинні	Сріблястий	Жовтий
Розсольні	Зелений	Зелений
Водяні	Блакитний	Блакитний

Тема 14.3

,,Загальні вимоги безпеки.”

1. Заходи безпеки при організації вантажно-розвантажувальних робіт

Раціональна організація вантажно-розвантажувальних робіт і створення при цьому нормальних санітарно-гігієнічних умов праці є запорукою високої продуктивності праці і запобігання виробничому травматизму у цих видах виробничої діяльності.

Способи виконання цих видів робіт мають добиратися таким чином, щоб попередити або знизити дію на працівників небезпечних і шкідливих чинників шляхом механізації і автоматизації, застосу­вання пристроїв, що відповідають вимогам безпеки, використання сигналізації, правильного розташування і складування вантажів, ви­конання вимог безпеки праці в охоронній зоні ліній електропередач, біля інженерних комунікацій та ін.

Навантажувальні і розвантажувальні роботи досі залишаються найбільш травмонебезпечними і трудомісткими процесами.

Недотримування вимог безпеки при виконанні цих видів ро­біт, неправильне укладання, ув'язка і штабелювання вантажів або неправильне використання вантажопідіймальних пристроїв і транс­портних засобів можуть призвести до тяжких нещасних випадків та аварій.

Вантажопідіймальні і транспортні засоби часто стають джере­лом травмування під час маневрування під навантаження внаслідок обмеженої видимості або незадовільних шляхів під'їзду.

При вантажно-розвантажувальних роботах з використанням піднімально-транспортних машин і механізмів призначається відпо­відальна особа, яка перед початком робіт перевіряє справність меха­нізмів, такелажного та іншого інвентарю.

До навантажувально-розвантажувальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які проінструктовані з техніки безпеки і мають дозвіл на виконання цих робіт.

У зоні роботи вантажопідіймальних і транспортних засобів за­бороняється знаходитись особам, які не мають прямого відношення до цих робіт.

При виконанні ручних операцій виробничі травми частіше всього виникають у працівників, які не мають достатнього досвіду і навичок. Часте піднімання і перенесення вантажів на велику від­стань призводить до перевантажень організму, внаслідок чого мо­жуть виникати фізіологічні зміни. Нещасні випадки частіше всього бувають при підніманні і перенесенні вантажу, вага якого переви­щує допустиму чинним законодавством норму.

Вага вантажу, що переноситься вручну по горизонтальній пло­щині на відстань не більше 60 м для чоловіків становить 50 кг. До­рослі жінки можуть переносити вантаж вагою не більше 20 кг, а при роботі вдвох з використанням носилок — не більше 50 кг.

Підлітки від 16 до 18 років допускаються до розвантажування і навантаження тільки відповідних вантажів (навалочних, легковаго­вих, штучних та ін.).

Вимоги безпеки до обладнання майданчика.

Важливу роль для забезпечення безпеки навантажувально-роз­вантажувальних робіт відіграє підготовка території для їх виконан­ня. Така територія включає в себе майданчики, на яких безпосеред­ньо відбувається навантаження вантажів на транспортні засоби чи їх розвантаження і складування.

Майданчики поділяють на постійні (бази) і тимчасові (будівель­ні об'єкти та ін.). На постійних майданчиках робота виконується ре­гулярно протягом тривалого часу, на тимчасових — невеликий про­міжок часу або з деякими інтервалами. Постійні майданчики облад­нуються необхідними засобами механізації з урахуванням часу їх експлуатації. Територія майданчика має бути спланованою так, щоб забезпечити нормальний фронт робіт для необхідної кількості транс­портних засобів.

Рис. 1. Схеми розташування транспортних засобів

У межах фронту робіт можна використовувати бокову, торцеву і косокутну схеми розташування транспортних засобів під наванта­ження або розвантаження (рис. 1).

Бокове розташування транспортних засобів під навантаження або розвантаження особливо вигідне, коли використовуються автопричепи.

Торцеве розміщення транспортних засобів використовується для навантаження і розміщення вантажів на складах, які обладнані вантажними рампами, що дозволяє одночасно здійснювати роботу на декількох транспортних засобах.

Косокутне розташування транспортних засобів дозволяє вико­нувати роботу з заднього і бокового бортів транспортних засобів.

При установці транспортних засобів під навантаження або роз­вантаження інтервал між складом і заднім бортом кузова має бути не менше 0,5 м.

Під'їздні шляхи повинні мати тверде покриття і утримуватися в справному стані. Ширина під'їздних шляхів при двобічному русі транспортних засобів повинна бути не меншою 6,2 м, а при однобіч­ному — не менше 3,5 м. Територію і під'їздні шляхи не дозволяється захаращувати сторонніми предметами, а в зимовий період її необ­хідно очищати від снігу та льоду і посипати піском.