Не пряме державне регулювання інвестиційної діяльності

Організаційно-правові методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності охоплюють:

• Розробку відповідного нормативного законодавства. Закони, законодавчі та нормативні акти захищають права власності, визначають форми підприємництва, умови функціонування підприємств, їх взаємозв’язки між собою та з державою.
• Розробку державних норм та стандартів в інвестиційній сфері. На даний час нормативно-правова база щодо регулювання інвестицій нараховує більше 100 нормативних документів. Незважаючи на значну кількість нормативних актів недосконалість законодавства сьогодні є однією з основних причин, які гальмують розвиток інвестиційної діяльності в Україні
• Ліцензування інвестиційної діяльності. Ліцензування забезпечує відбір учасників інвестування і якісне виконання робіт.
• Державну експертизу програм та проектів. Обов’язковій державній експертизі у повному обсязі підлягають інвестиційні програми і проекти, що здійснюються за рахунок коштів державних та місцевих бюджетів.
• Антимонопольні заходи. Антимонопольний комітет виконує контролюючу та координуючу функцію щодо діяльності підприємств. Основна мета антимонопольних заходів – створення конкурентного середовища в інвестиційної сфері.
• Приватизацію і роздержавлення.
• Умови використання землі та інших природних ресурсів.

Економічні методи регулювання умов здійснення інвестиційної діяльності включають:

• Податковий механізм. Система оподаткування є одним із ефективних методів регулювання інвестицій, оскільки податки носять обов’язковий характер і безпосередньо впливають на формування джерел інвестування.
• Амортизаційну політику. Амортизаційна політика покликана сприянню впровадження інновацій, підвищувати рівень науково-технічного прогресу, забезпечувати оновлення основного капіталу.
• Систему ціноутворення. До прямих методів державного регулювання цін відносять: регламентування порядку визначення собівартості та норми прибутку, заморожування зростання цін, встановлення граничних цін і надання дотацій окремим галузям чи підприємствам. До непрямих методів державного регулювання цін відносять: створення конкурентного середовища, декларування цін, зміна податкових ставок і різного роду тарифів, державні інвестиції з метою зниження витрат в окремих сферах.
• Надання фінансової допомоги. Інвесторам може надаватись фінансова допомога на розвиток їх діяльності у формі дотацій, субсидій, бюджетних позик, розмір яких щорічно визначається при затвердженні державного бюджету.

Грошово-кредитні методи регулювання інвестиційної діяльності є таки:

• Встановлення нормативів обов’язкових резервів, які зобов’язані створювати банки для покриття ризиків, що відкликає частину коштів для активного використування для кредитування та інвестування.
• Політика облікової ставки НБУ, за якою він продає кредитні ресурси банкам, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для фінансування інвестицій.
• Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.