Авторські слова

— з жалем протягнула вона.

— сказала вона тихо, але рішуче.

— кричала і навіть вищала вона, розмахуючи руками.

— сказала вона веселим голосом.

— сказала вона голосом, що кається.

Вправа 41. Визначте, яким тоном розмовляють з Попелюшкою отець, мачуха, сестри, фея, принц. Слова для довідок: добрий, злий, захоплений, байдужий, грубий, ніжний, здивований, переляканий, сумний, офіційний, дружній.

Вправа 42. Розкажіть про запізнення студента на лекцію від імені професора, що читав лекцію, самого студента, вахтера.

Вправа 43. Придумайте мовну ситуацію, в якій про одну і ту ж подію можна розповісти від імені різних героїв. Зверніть увагу на тон мови.

Вправа 44. Підберіть уривок з твору для дітей з прямою мовою героїв. Проаналізуйте, яким тоном треба читати репліки. Які засоби в тексті допомагають вірно вибрати тон мови?

Дикція

Дикція — це ступінь виразності у вимові звуків, складів і слів в мові. Ясність і чистота звучання мови залежать від правильної і активної роботи апарату артикуляції.

Виправленням таких недоліків дикції, як картавість, шепелявість, гнусавість, займається логопедія. В курсі техніки мови приділяється увага менш різко вираженим, але проте набагато поширенішим недолікам: нечіткості, невиразності вимовлення голосних і приголосних звуків. Спеціальні вправи повинні сприяти вдосконаленню дикції. Проте успіху можна досягти лише за умови систематичної роботи.

У розділі «Техніка мови» відробіток кожного голосного і приголосного звуку відбувається в такій послідовності:

— визначити особливості артикуляції звуку (можна звернутися до будь-якого підручника сучасної української мови, до книг по логопедії);

— перевірити перед дзеркалом положення органів мови при вимовленні даного звуку;

— відпрацювати вірну вимову звуку: спочатку в думках, потім пошепки, потім голосно;

— відпрацювати вимовлення окремих слів з цим звуком, а потім — текстів;

— при нагоді треба звернутися до запису свого голосу, щоб з боку проаналізувати можливі недоліки.