| 1945 р.
|
| ¨ НФ приступив до реалізації своєї програми побудови соціалістичної Чехословаччини.
¨ Широкі повновааження були надані президентові Е.Бенешу.
¨ У НФ переважали комуністи, на їх вимогу була негайно розпочата аграрна реформа (ліквідоване поміщицьке землеволодіння) і часкова націоналізація.
¨ Словаччина позбавлена частини автономних прав.
|
| 1946 р.
|
| ¨ У НФ відбувся розкол, буржуазно-демократичні партії виступили проти соціалістичних реформ.
¨ На виборах в Установчі збори КЧП здобула більшість голосів, опозиція не визнала підсумків виборів.
¨ Уряд Чехословаччини очолив К.Готвальд – лідер комуністів.
|
| 1947 р.
|
| ¨ Соціалстичні реформи продовжувались: було ліквідовано велике і середнє землеволодіння і прискорилась націоналізація.
|
| 1948 р.
|
| ¨ Опозиційні партії зробили невдалу спробу державного заколоту.
¨ Комуністи сформували уряд, що складався маже цілком з членів КПЧ.
¨ Соціал-демократична партія об’єдналась з КПЧ.
¨ Президентом Чехословаччини було обрано К.Готвальда.
¨ Набула чинності нова конституція Чехословаччини.
¨ Конституція Чехословаччини виголосила народно-демократичну республіку (ЧНР); мета розвитку країни – соціалізм.
¨ Посилились репресії проти опозиційних партій, інакомислячих, католицької церкви.
|
| 1949-1960 рр.
|
| ¨ Чехословаччина стала членом РЕВ.
¨ Чехословаччина увійшла до Варшавського договору.
¨ Почалась прискорена індустріалізація Словаччини.
¨ Досягнуті успіхи в економиці, культурі.
¨ Президентом країни було обрано А.Новотного – першого секретаря ЦК КПЧ (1957 р.).
¨ Зміцнилось співробітництво з СРСР, іншими соціалістичними країнами.
¨ ЧНР було перейменовано у ЧССР згідно з новою конституцією (1960 р.).
¨ Посилилось втручання СРСР у внутрішні справи країни.
|
| Середина 60-х років
|
| Зростають негативні явища в економиці, внутрішньополітичній обстановці, типові для соціалістичних країн цього періоду історії.
Формується опозиція режиму.
Проти політики уряду виступила частина КПЧ на чолі з першим секретарем О.Дубченком, обраним на цю посаду у 1968 р.
|
| 1968 р.
|
| В Чехословаччині розпочинається масовий революційний рух проти існуючого режиу (“Празька весна”).
Країни Варшавського договору (СРСР, НРБ, УНР, НДР, ПНР) ввели війська на територію Чехословаччини, взяли участь у придушені революційного руху.
|
| 1969 р.
|
| Обрано нове керівнитцо КПЧ на чолі з Г.Гусаком.
Зміцнені органи державної влади.
Введений жорсткий контроль за внутрішньополітичною обстановкою, аби виключити можливість повторення революційних подій.
|
| 1970-1975 рр.
|
| ЧССР уклала договір з СРСР про дружбу і співробітництво (1970 р.).
ЧССР підписала у 1973 р. договір з ФРН, що підтвердив непорушність спільного кордону обох держав, недійсність Мінхенської (1938 р.) угоди.
Г.Гусак обраний президентом країни (1975 р.)
|
| 1975 і наступні роки
|
| Зміцнюються тоатлітарні засади внутрішньополітичної діяльності керіництва ЧССР.
Зростають економічні проблеми, корупція.
|
| 1989 р.
|
| Генеральним секретарем ЦК КПЧ обраний М.Якеш.
З ініціативи “Хартії-77” створено громадянський форум, що об’єднав супротивників комуністичного режиму.
Формуються нові демократичні організації і партії, які вимагали, щоб КПЧ відмовилась від керівної ролі в країні.
Починається мирна “оксамитова” революція.
|
|
|
“Оксамтовою” революцією був завершальний перехід влади до опощиції. Президентом Чехословаччини був обраний В.Гавел – відомий дисидент, один з творців “Хартії-77”, голова Громадянського форуму. Статтю конституції про керівну роль КПЧ було скасовано. На виборах у Федеральні збори перемогу здобули Громадянський форум і демократична організація Словаччини – “Громадськість проти насилля”. Уряд ЧФСР (нова назва ЧССР з 1989 р. – Чеська і Словацька Федеративна Республіка) очолив О.Дубчек. З 1990 р. уряд почав проводити ринкові реформи і політику демкоратизації внутрішньополітичного життя.
