ТЕМА № 27

СРСР в роки “Застою” і “Перебудови”

ПЛАН

¨ Наростання кризових явищ.

¨ Зовнішня політика 1964-1985 рр.

¨ Політика “Перебудови” М.Горбачова.

¨ Загострення політичної боротьби в СРСР.

Література:

СРСР в роки “застою” (1964-1982 рр.)

Внутрішньополітичне становище	¨ Концентрація влади в руках Л.Брежнєва. ¨ Посилення ролі і влади КПРС. ¨ Критика М.Хрущова за волюнтаризм і суб’єктивизм. ¨ Припинення критики Й.Сталіна. ¨ Зростання опозиції до існуючого режиму, поява організованого дисидентського руху. ¨ Переслідування і утиск інакомислячих, дисидентів, учасників правозахистного руху. ¨ Виникнення нової хвилі еміграції не тільки за національними чи економічними, але й за політичними мотивами. ¨ Повний контроль над засобами масової інформації. ¨ Характерною рисою політичного життя було лише свіяткування численних ювілеїв, покликане приховати поглиблення кризового стану суспільства. ¨ Поглиблення суперечностей між номеклатурою та іншими верствами населення. Розрив між словами й справами у середовищи партійної номенклатури, катастрофічне падіння її інтелектуального та морального рівня. ¨ Кризові явища, що виникли у партійному апараті, поширювались на інші сфери суспільного життя: економіку, культуру, зовнішні зв’язки, вели до зростання некомпетентності, прорахунків у різних сферах. ¨ Низький рівень номеклатурної еліти вів до дискредитації офіційної ідеології в очах загалу. ¨ Був штучно створений розрив у рівні забезпеченності (оплата праці, забезпечення житлом, постачання дефіитних товарів тощо), з одного боку, робітників великих підприємств, а з іншого – працівників науки, освіти, охорони здоров’я, культури, що порушувало декларовану єдність радянського суспільства. ¨ Зростали диспропорції у матеріальній забезпеченності між містом і селом, між республіками, між окремим регіонами тощо. Це викликано невдоволення, вело до загострення не тільки соціальних, але й національних суперечностей. ¨ Принижене становище інтелігенції було причиною катасторофічного зниження інтелектуального потенціалу суспільства, падіння престижу науки, освіченості, морального рівня всього суспільства. ¨ Хибна соціальна політика сприяла перетворенню опозиційних до режиму настроїв у середовищі інтелігенції в масові.
Економічне становище	¨ Згортаються економічні реформи, розпочаті у 1965 р. за ініціативою Голови Ради Міністрів О.Косигіна (“косигінські реформи”). Реформи передбачали введення обмежених економічних методів управління, зростання самостіййності підприємств. Утверджується екстенсивний шлях розвитку економіки. ¨ У сільському господарстві були вжиті заходи щодо вирішення гострої продовольчої проблеми: зростання капіталовкладень, агропромислова інтеграція, меліорація земель тощо. Але істотних успіхів вони не дали. ¨ Поглиблення мілітаризації економіки, утворення воєнно-промислового комплексу (ВПК), ігнорування принципу достатності і виробництва озброєнь. ¨ Досягнуті успіхи на окремих напрямках розвитку НТР, пов’язаних з ВПК; в цілому народногосподарський комплекс СРСР був несприйнятний до досягнень НТР (впровадження комп’ютерів, “безлюдних” виробництв, біотехнологій тощо). ¨ Будівництво заводів-гігантів із застарілими технологіями; напередодні 1982 р. ручна праця в промисловості складала 40 %. ¨ Здійснювались екологічно руйнівні проекти, що призвели до загострення низки соціальних проблем (меліорація Нечорномор’я, хлопкоробство у Середній Азії, Арал тощо). ¨ Зростав освітній і культурний рівень працівників у різних галузях матеріального виробництва, який входив у суперечку з наявним рівнем самого виробництва. ¨ Спостерігалися успіхи у житловому будівництві, введення до ладу численних об’єктів культурно-побутового призначення. Водночас у будівництві збільшується обсяг “довгобуду” - об’єктів, що десятилііттями не вводились до ладу. ¨ У галузях матерального виробництва спостерігається зростання заробітної плати.
Міжнародна політика	¨ СРСР був активним прибічником і учасником процесу розрядки (скорочення озброєнь, припинення політики конфронтації), розпочатого у 70-ті роки. ¨ СРСР висував програму миру, в якій викладалися пропозиції щодо врегулювання всіх воєнних конфліктів, скорочення озброєнь, роззброєння. ¨ СРСР жорстко відстоював власні інтереси, при необхідності діючи всупереч миролюбним деклараціям, у внутрішні справи Чехословаччини і придушення революційного руху в цій країні, участь у громадянських війнах в Ефіопії, Анголі, Мозамбіку, Ємені, надання допооги у відновленні воєнного потенціалу Єгипту і Сирії. ¨ Досягнуті успіхи у міжнародних відносинах, підписані: декларація про принципи співробітництва СРСР і Франції (1971 р.); чотиристороння угода по Західному Берліну (1971 р.), мирний договір СРСР і ФРН (1972 р.), договір про обмеження статегічних наступальних озброєнь (ОСО-1), систем протиракетної оборони (ПРО) між США і СРСР у 1972 р. ¨ У 1973-1975 рр. за активної участі СРСР відбувалась Нарада по безпеці та співробітництва в Європі. СРСР підписав Заключний акт наради. ¨ У 1979 р. в Афганістані, що мав довгий спільний кордон з СРСР, відбувся державний заколот, країна пинилася напередодні громадянської війни. Керівництво СРСР прийняло рішення щодо введення радянських військ в Афганістан з метою утвердити в цій країні прорадянській режим і запобігти зростанню впливу США і Пакістану в цьому регіоні. ¨ Введення радянських військ в афганістан викликало різке засудження НАТО, а потім загострення відносин СРСР із США та іншими країнами. ¨ СРСР прийняв рішення про розміщення ракеет середнього радіуса дії у Східній Європі (1979 р.), США у відповідь не ратифікували договір ОСО-2, підписаний у 1979 р. Країни НАТО прийняли рішення розгорнути ракети середнього радіусу дії та крилаті ракети у Європі (1983 р.).

10 листопада 1982 р. помер Л.Брежнєв. На цей час країна знаходилась у глибокій кризі. Після смерті Л.Брежнєва керівництво країною послідовно переходило до Ю.Андропова (1982-1984 рр.) та К.Черненка (1984-1985 рр.). Але за час, відведений їм історією, вжити дієвих заходів щодо подолання кризи не вдалося.

У березні 1985 р. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний М.Горбачов. З цієї події починається завершальний період історії СРСР, що набув назву “перебудова”. Згідно з задумом М.Горбачова і його прибічників, перш за все О.Яковлева, Е.Шеварднадзе, “перебудова” повинна була охопити всі сфери життя радянського суспільства, реформувати його тоталітарну сутність, дати простір розвитку демократії.

Чіткої програми у ініціаторів реформ не було, у другій половині 80-х років йшов пошук шляхів виходу з кризи.