Попит на гроші

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент. Попит на гроші відрізняється від попиту на інші товари. Гроші необхідні не самі по собі, а тому що вони можуть бути використані для придбання будь-яких товарів і послуг. Слід відрізняти «попит на гроші» та «попит на грошовий дохід». Якщо ваша заробітна плата 1000 грн., то йдеться про потік грошей, ваш дохід. Отже, попит на гроші завжди повинен дорівнювати пропозиції.

(3.1.)

Де, M_d –попит на гроші;

M_s – пропозиція грошей.

Однак, ви можете збільшити свій запас грошей, якщо маєте намір і можливості збільшити обсяг споживання дорожчих товарів чи маєте намір піти у відпустку.

Теоретичне вмотивування попиту на гроші як попиту на одну з можливих форм багатства дається в працях Дж.М. Кейнса. Він пов’язував попит на гроші стосовно форми, в якій зберігається окремою особою наявна в неї сума грошей.. В працях Кейнса представлено спрощене тлумачення суті попиту на гроші як попиту на одну з альтернативних форм багатства. В кейнсіанській моделі попиту представлено лише два компоненти (особа може зберігати своє багатство у формі грошей або облігацій).

Зміст закону: при незмінності всіх інших параметрів зниження ціни певного товару веде до зростання його попиту і навпаки. Ця залежність є настільки фундаментальною, що розглядається як економічний закон. Але цей параметр утворює базу для визначення еластичності попиту. Одним з дієвих інструментів регулювання кількості грошей, що перебувають в обігу, є коригування відповідними засобами норми відсотка.

Рівняння І. Фішера близьке за формулою К.Маркса, яке розкриває зміст закону, що регулює кількісні параметри грошового обігу:

(3.2.)

де: КГО – кількість грошей, необхідних для обігу;

ТЦ –сума цін товарів і послуг, що перебувають в обігу;

К – сума цін товарів, що їх продано в кредит;

П –платежі, що надійшли;

ВП –взаємні погашення платежів;

О –число обертів окремої грошової одиниці.

Джерелом сукупного попиту на гроші є:

Попит на гроші для трансакцій – існує завжди, оскільки індивідууми потребують готівки або поточних рахунків, щоб оплачувати рахунки або купувати товари.

Попит на гроші як на активи (спекулятивний) –зводиться до концептуального поняття «портфель». Зміст його розкриває суть вкладання раціональними інвесторами ліквідні цінні папери та інші активи.

Основні види попиту на гроші визначаються:

Номінальний попит – це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб.

Реальний попит - це попит на реальні грошові залишки.

Реальні грошові залишки = номінальні грошові залишки/ рівень цін

Чинники, що визначають попит на гроші

Показник	Зростання динаміки цін	Зростання реальних доходів	Зростання альтернативної вартості збереження грошей (ставки процента)
Номінальний попит на гроші	Пропорційно збільшує залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит
Реальний попит на гроші	Не змінює попиту на реальні залишки грошей	Збільшує попит	Зменшує попит

Ці три аспекти впливу, що визначають попит на гроші вважаються важливими напрямами класичної монетарної теорії, вираженої у вигляді Кембриджського підходу з позиції грошових залишків, яка стверджує, що попит індивідуумів на гроші визначається винятково трансакційним мотивом.

При розгляді особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки треба врахувати наступні чинники:

1.Структура особистого споживання, яка характеризується відносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового користування, так і на дорогі послуги. Розподіл грошей між трансакційними витратами та їх збереженням збільшується в бік попиту на холодильники, телевізори, меблі, легкові автомобілі, будівництво власного житла, здійснення туристичних подорожей.

2.Чинником, що діє в напрямку використання грошових збережень у найбільш ліквідній формі є наявний товарний дефіцит. Споживач купує не тоді коли є необхідність в товарі, а коли можливо, роблячи нагромадження готівкових коштів.

3.Відсутність достатньо розвинутої інфраструктури грошового і фінансового ринків призводить до того, що домашні господарства фізично не можуть зберігати гроші у формі спекулятивних залишків (акцій, облігацій, тощо). Гроші вкладаються у високоліквідні товари –ювелірні і мистецькі вироби, житло, та інші цінності, що виконують функцію гарантованого резерву багатства і в разі необхідності легко реалізуються. Такий резерв формується з-за інфляційного знецінення грошових збережень. Таку ж природу має нагромадження у іноземній валюті.

4.Послаблюється функція еластичності грошей з-за змін банківського відсотка, відсотка на вклади населення