Поняття прав і свобод людини

Права и свободи — це обсяг і межі благ, які держава зобов'язувалася гарантувати особі й суспільству. Саме тому чітке їхнє визначення, юридичне закрі­плення і створення умов для реалізації та захисту повинні визначати зміст і спрямованість діяльності держави.

Поняття прав і свобод людини та громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовніш­ньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод людини, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оціню­ється рівень демократичного розвитку будь якої держа­ви і суспільства в цілому

Права людини — це права, нерозривно пов'язані з існуванням людини, з її можливостями існувати й роз­виватися як особистість.

Свободи людини — це суб'єктивне право особи, яке являє собою способи (форми) її можливої поведінки.

Жодна людина не може бути позбавлена таких мож­ливостей.

Розрізняють природні права людини, тобто пов'язані з самим її існуванням і розвитком. Це насамперед невід'ємні і невідчужувані права людини, які є такими лише тому, що вони дані «юдині від народження формую­чи і підтримуючи в людині почуття власної гідност і Згідно з Конституцією України до цього виду прав належать право на життя {ст 27) право на повагу до гідності людини (ст. 28), право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст. 32) тощо.

Є набуті права, що в основному характеризують соціально політичний статус людини і громадянина (ін­ститут громадянства, право па участь у вирішенні дер­жавних справ)

У законодавчих документах, створених у державі та на міжнародному рівні закріплено цілу низку прав лю­дини і громадянина, Основою таких прав є згода тих, на кого вони поширюються.

Права людини — це виявлення загальнолюдської мо­ралі бо право є мистецтвом чинити добро і справедли­вість. Недотримання загальнолюдської моралі спричиняє порушення прав людини і, навпаки порушення прав лю­дини завжди є посяганням па загальнолюдську мораль,

У Загальній декларації прав людини зазначено, що "визнання гідності, яка властива всім членам людської сім і їх рівних і невід ємних прав є основою свободи, справедливості та загального миру".

Сучасне міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Прийнято цілу низку міжнародних документів з прав людини:

Загальна декларація прав людини (1948 р.),

Європейська конвенція про захист прав і фундамен­тальних свобод людини з Протоколами (1950 р),

Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р),

Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.),

Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співро­бітництва в Європі (1975 р),

Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру (1990 р) тощо.

Таким чином права людини це певні можливості, що ґрунтуються на загальнолюдській моралі та необхідні людині для існування її і розвитку в конкретних істо­ричних умовах Вони мають бути загальними та рівними для всіх.