Доходи та видатки домогосподарств

Для визначення економічного становища домогосподарства найчастіше застосовують такі поняття як дохід і майно (багатство).

Дохід	Майно (активи)
Трудові доходи: заробітна плата та виплати інші трудові доходи дохід самостійно зайнятих	Матеріальні об'єкти: власний будинок майно, ідо приносить ренту автомобілі інше нерухоме майно
Дохід від власності:	Фінансові:
рента дивіденди проценти	готівка поточні рахунки ощадні рахунки акції та взаємні фонди участь у партнерстві
Трансфертні платежі:
соціальна допомога малозабезпеченим допомога у зв'язку з безробіттям

Розрізняють також видатки і за такими ознаками:

1. на життєзабезпечення;

2. в на забезпечення простого відтворення в особистих господарствах;

3. професійний розвиток;

4. в поліпшення умов життя;

5. в захист від ризиків.

Можливо також виокремлення видатків: періодичних, разових, випадкових, циклічних, сезонних, присвячених до конкретних дат, із урахуванням різних факторів як загального (клімат, природні умови, національні традиції, політичний устрій, економічний розвиток країни), так і особистого (вік, релігія, спосіб життя) характеру.

З а о щ а д ж е н н я – це частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок зменшення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому. Це різниця між сукупним доходом домогосподарств та усіми обов'язковими виплатами, необхідними і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.

На заощадження впливають такі чинники як: дохід споживача, інфляційні очікування, процент на капітал.

Заощадження домогосподарств у країнах із розвиненою ринковою економікою–важливий ресурс для здійснення кредитних та інвестиційних операцій у банківській діяльності, розвитку фінансового ринку

За характером мобілізації заощадження домогоснодарств поділяють на організовані та неорганізовані.

Організовані заощадження такі заощадження населення, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська система або небанківські фінансово-кредитні установи.

Неорганізовані грошові заощадження населення зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах.

Бюджет домогосподарства не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум–це вартісна величина набору продуктів харчування, достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прийнято розрізняти фізіологічний прожитковий мінімум і соціальний прожитковий мінімум. Соціальний прожитковий мінімум, крім мінімального задоволення фізичних потреб, включає і виграти на мінімальні духовний та соціальні запити. Соціальний прожитковий мінімум є нижньою межею бідності, малозабезпеченості.

Верхньою межею бідності є фізіологічний прожитковий мінімум. Він виражає в грошовій і натуральній формах той обсяг споживання життєвих благ, який є мінімально достатнім для фізичного та розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності. Цей показник визначається у середньому надушу населення на підставі системи "споживчий кошик".

Бюджет домогосподарства та його структура зазнають впливу державного регулювання.

Соціальний захист включає в себе комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень та інших негативних наслідків ринкової трансформації економіки.