Поняття про навчально-методичний комплекс. Структура навчально-методичного комплексу

11. Формування професійної спрямованості особистості та розвиток педагогичних здібностей в процесі підготовки педагога.

12. Відображення в робочій програмі змісту освіти та організації навчального процесу. Основні розділи робочої програми.

13. Зміст освіти. Державний освітній стандарт. Особливості державних освітніх стандартів нового покоління.

14. Розробка методичних рекомендацій для організації різних форм навчальної роботи з метою використання різних освітніх технологій.

15. Документи, які регламентують зміст освіти (навчальні плани, навчальні програми, навчальна література).

16. Особливості добору та проектування прийомів направленої мотивації навчально-пізнавальних цілей в ході вивчення педагогічних дисциплін.

17. Методи навчання та їх класифікація. Можливості застосування словесних, наочних і практичних методів у викладанні педагогічної діагностики.

18. Особливості прогностичного моделювання аналітико-синтетичних методів навчання.

19. Лекційно-семінарська система викладання.

20. Метод навчання та його зв'язок з педагогічною технологією викладання теоретичних організаційних форм.

21. Методика організації лекційного заняття. Види лекцій.

22. Методичне забезпечення лабораторних та практичних занять з педагогіки.

23. Методика організації семінарського заняття. Види семінарів.

24. Особливості поєднання прийомів взаємодії викладача зі студентами в різних групах навчальних методів.

25. Практикум з педагогіки та його методичне забезпечення.

26. Ієрархія професійних цілей та її методичний супровід.

27. Нестандартні форми навчальних занять (педагогічні дебати, захист проектів та ін)

28. Особливості проектування конструктивних методів навчання при підготовці та проведенні лабораторних занять.

29. Специфіка використання дидактичних засобів у ході викладанні педагогічних дисциплін.

30. Методи викладання, як методи педагогічної діагностки в ході вивчення студентами окремих педагогічних дисциплін.

31. Ефективність використання книги та наочно-ілюстративного матеріалу на занятті з методики виховної роботи.

32. Загальне та відмінне у використанні методів навчання в залежності від етапу навчального процесу.

33. Технічні засоби навчання. Методи та прийоми побудови інформаційно-комунікаційних технологій в ході викладання педагогічних дисциплін.

34. Методи цілепокладання при організації та проведенні різних типів навчальних занять.

35. Освітня технологія. Різноманітність технологій, що використовуються у викладанні педагогічних дисциплін.

36. Творчий потенціал групового проектування нетрадиційних методів вивчення педагогічних дисциплін.

37. Метод навчання як інтерактивна взаємодія викладача та студента.

38. Методичне забезпечення традиційних технологій вивчення педагогічних дисциплін.

39. Особливості розробки та застосування навчальної дискусії в різних формах організації професійного становлення студента.

40. Педагогічна техніка та її зв'язок з проектуванням методів навчання.

41. Методика організації проектної діяльності студента на навчальному занятті.

42. Методи організації самостійної та індивідуальної роботи студентів педагогічних факультетів.

43. Особливості організації мозкового штурму в ході проведення лекційних занять.

44. Системна функція методів навчання у вищому педагогічному закладі освіти.

45. Прогностичне моделювання та реалізація різних видів ігрової діяльності, як методів переведення теоретичних знань з педагогіки на рівень професійних вмінь.

46. Особливості проведення організаційних та підсумкових етапів в ході лекційних та практичних занять.

47. Технологія проблемного навчання та її методичне забезпечення в теоретичному та практичному становленні майбутніх педагогів.

48. Різні форми планування та реалізації лабораторних робіт з «Дидактики», «Методики виховної роботи» та «Педагогічної діагностики».

49. Методика організації самостійної роботи студентів на конкретному навчальному занятті.

50. Особливості емоційного стимулювання під час проведення лекційних занять з педагогіки.

Короткий термінологічний словник.

Акредитована спеціальність — спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Антинаркогенне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вживання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні.

Бакалавр (лат. baccalaurens —увінчаний лаврами) — освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства.

Вибіркова частина змісту освіти — рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів.

Викладання — діяльність викладача, спрямована на управління навчально-пізнавальною діяльністю студента на основі врахування об'єктивних і суб'єктивних закономірностей, принципів, методів, організаційних форм і засобів навчання.

Вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

Тендерне (англ. gender —рід) виховання — цілеспрямований сис-тематичний вплив на свідомість, почуття, поведінку вихованців з метою формування у них егалітарних (партнерських) цінностей, поваги до особистості незалежно від статі, розвитку індивідуальних якостей і здібностей задля їх самореалізації, оволодіння навичками статевотолерантної поведінки.

Дидактика (грец. didaktikos — повчальний) вищої школи — галузь методики викладання педагогічних дисциплін, яка розробляє теорію освіти і навчання у вищих навчальних закладах, а також виховання у процесі навчання.

Дистанційне (лат. distantis — відстань, проміжок між чимось) навчання — форма навчання, за якої спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо-та відеокасет, комп'ютерних мереж (Internet), кабельного та супутни-кового телебачення.

Диференційоване (лат. differentia — різниця, відмінність) навчання — спеціально організована навчально-пізнавальна діяльність, яка з огляду на вікові, індивідуальні особливості суб'єктів учіння, соціальний досвід спрямована на оптимальний фізичний, духовний і психічний розвиток студентів, засвоєння необхідного обсягу знань, практичних дій за різними навчальними планами та програмами.

Екологічна культура — наявність глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мислення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; уміння і досвід розв'язання екологічних проблем; безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Екологічна свідомість особистості — сукупність знань, уявлень людини про її взаємозв'язки, взаємозалежності, взаємодію зі світом природи.

Екологічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Економічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Естетична культура — здатність особистості до повноцінного сприй-мання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя та діяльність за законами краси.

Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що реалізується як художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали і виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Закономірність виховання — стійкий, об'єктивний, істотний зв'язок у вихованні, реалізація якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірності навчання — об'єктивні, стійкі та істотні зв'язки в навчальному процесі, що зумовлюють його ефективність.

Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Засіб навчання — сукупність предметів, ідей, явищ і способів дій, які забезпечують реалізацію навчально-виховного процесу.

Зміст освіти — науково обгрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Конформізм (лат. conformis — подібний, відповідний) — пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, правил, норм у поведінці.

Кредит (лат. credit — він вірить) — числова міра повного навчального навантаження студента з конкретної дисципліни, яка спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння і є одним із критеріїв порівняння навчальних систем вищих навчальних закладів.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Лабораторне заняття — форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача проводить природничі або імітаційні експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень.

Магістр (лат. magister — начальник, учитель) — освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Метод виховання — спосіб взаємопов'язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямований на формування в них певних поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Метод навчання — спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладачів та студентів, спрямований на досягнення поставлених вищою школою цілей.

Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення і опанування складних психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об'єктивних закономірностей навчання і виховання.

Метод ранжування (нім. rangieren — ставити в ряд, від франц. ranger) — розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), їх визначення в цьому ряду об'єктів.

Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах певного класу і обрахування за її наявністю або відсутністю.

Метод учіння — спосіб пізнавальної діяльності студентів, зорієнтований на творче оволодіння знаннями, уміннями і навичками та вироблення світоглядних переконань на заняттях і в самостійній роботі.

Методичні вказівки — навчальні або виробничо-навчальні видання роз'яснень з певної теми, розділу або питань навчальної дисципліни, виду практичної діяльності.

Модуль (лат. modulus — міра) — логічно завершена система теоретичних знань і практичних умінь з певної дисципліни, адаптованих до індивідуальних особливостей суб'єктів учіння, і визначеним оптимальним часом на організацію їх засвоєння.

Моральне виховання — виховна діяльність вищого навчального закладу, спрямована на формування у студентів стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

Навчальна лекція (лат. lectio — читання) —- логічно завершений, науково обгрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та супроводжуваний демонструванням дослідів.

Навчальна програма — документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни в реалізації освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення навчальної дисципліни, вимоги до знань і вмінь студентів.

Навчальні посібники — навчальні видання, що доповнюють або частково (повністю) замінюють підручник.

Навчальний план — документ, складений вищим навчальним закладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення поточного й підсумкового контролю.

Навчальний рейтинг (англ. rating — оцінка) — інтегральний індекс або комплексний показник якості навчання студента, його розвитку на певному етапі, який визначає не лише якість здобутих знань і вмінь з окремих дисциплін, а й систематичність у роботі, активність, творчість, самостійність студента.

Наукове організування самостійної роботи студентів (НОСРС) — система заходів з упровадження досягнень науки і передового педагогічного досвіду в організуванні самостійної роботи студентів з метою підвищення її ефективності.

Нові інформаційні технології навчання — методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів.

Нормативна частина змісту освіти — обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях викладача знань, умінь і навичок студентів відповідно до вимог навчальних програм.

Методика викладання педагогічних дисциплін — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі — діяльність, спрямована на підготовку висококваліфікованого спеціаліста, здатного знайти своє місце на ринку праці, активно включитися у політичну, суспільну, культурну та інші сфери життя суспільства.

Педагогічна майстерність — сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога.

Педагогічне дослідження — процес формування нових педагогічних знань; вид пізнавальної діяльності, спрямований на розкриття об'єктивних закономірностей навчання, виховання і розвитку.

Педагогічний консиліум (лат. consilium — нарада, засідання) — колективне оцінювання даних особистості та прогнозування її подальшого розвитку.

Підручник — книга, яка містить основи знань з певної навчальної дисципліни, викладені на рівні сучасних досягнень науки згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Правове виховання — виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки студентів.

Практичне (грєц. prakticos — діяльний) заняття — форма на-вчального заняття, за якої викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування через індивідуальне виконання відповідно до сформульованих завдань.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Принципи (лат. principium — початок, основа) навчання — основні положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчальної роботи.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту і методів його організації.

Проблемне (грец. problema — задача, утруднення) навчання — дидактична система, яка грунтується на закономірностях творчого засвоєння знань і способів діяльності, на прийомах і методах викладання та учіння з елементами наукового пошуку.

Проблемне викладання — створення системи послідовних проблемних ситуацій і управління процесом їх вирішення.

Проблемне учіння — особлива форма творчої навчальної діяльності студентів щодо засвоєння знань і способів діяльності з наявністю аналізу проблемних ситуацій, формулювання проблем і їх розв'язання шляхом висунення припущень, обгрунтування і доведення гіпотез.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

Просемінар — перехідна від уроку форма організації навчально-пізнавальної діяльності студентів через практичні і лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до вищої форми — власне семінарів:

Професійна етика (грец. ethos — звичай, правило) — мораль-ні принципи, пов'язані з поведінкою людини у сфері її професійної діяльності.

Професійне самовдосконалення — свідомий, цілеспрямований процес підвищення рівня власної професійної компетенції і розвитку професійно значущих якостей відповідно до соціальних вимог, умов професійної діяльності і власної програми розвитку.

Професійно-специфічні здібності — сукупність індивідуально-психологічних якостей особистості, які сприяють успішній педагогічній діяльності.

Процес виховання — система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Психолого-педагогічна структура діяльності — система дій педагога, спрямованих на досягнення поставлених цілей через розв'язання педагогічних завдань.

Рейтинг (англ. rate — оцінювати, визначати клас) — позиція студента в групі за результатами навчання з певного предмета, яка визначається рейтинговим показником.

Рейтинг з дисципліни — сума всіх рейтингових оцінок, а також заохочувальних і штрафних балів.

Самостійна навчально-пізнавальна робота студентів — різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійс-нюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

Семінарське (лат. seminarium — розсадник) заняття — вид навчальних практичних занять студентів вищих навчальних закладів, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо.

Система вищої освіти — сукупність вищих закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

Спецкурс — навчальний предмет, курс, який вивчається студентами на старших курсах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми знаннями з певної науки, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок.

Спецсемінар — навчальний предмет, курс, що вивчається студентами на старших курсах в межах вузької спеціалізації і передбачає оволодіння спеціальними засобами професійної діяльності в обраній для спеціалізації галузі науки або практики.

Трудове виховання — процес формування потреби в праці і сумлінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, високих моральних і професійних рис громадянина, працівника, фахівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

Управління процесом виховання — діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований виховний вплив на студентів.

Уміння — цілеспрямований процес засвоєння студентами знань, умінь і навичок, регламентований навчальними планами і програмами.

Факультатив (франц. facultatif— необов'язковий, від лат. facultas — можливість, здатність) — навчальний предмет, курс, що вивчається студентами вищого навчального закладу за бажанням з метою по-глиблення й розширення наукових і прикладних знань.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Основна література

1. Закон України «Про вищу освіту» // Держава і право. — 2002. — №43.

2. Закон України «Про вищу освіту» // Урядовий кур'єр. — 2002. — №16.

3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. — К.: Либідь, 1998.

4. Алексюк А. М. Методика викладання педагогічних дисциплін. Курс лекцій: модульне навчання: Навч. посібник. — К.: 1СДО, 1

5. Бабаскин В. С, Коржуев А. В., Самойленко П. И. Фрагменты дидактики высшей школы: теория, методология, практика — М., 2000.

6. Бех І. Д. Особистість у просторі духовного розвитку: Навч. Посіб. / І. Д. Бех – К.: Академвидав, 2012. -256 с.

7. Богданов А., Деренжи Н., Стефанова В. Информатизация и образование в XXI веке // Открытое образование. — 2001. — № 1.

8. Бойко А. Концептуальні засади 12-бальноїсистеми оцінювання у закладах вищої педагогічної освіти // Рідна школа. — 2002. — № 2.

9. Болюбаш Я. Я. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців // Освіта. — 2004. — № 8.

10. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів // Вища школа. —2001. — № 4—5.

11. Вища освіта в Україні: Інформаційно-аналітичні матеріали до засідання колегії Міністерства освіти і науки України. — К., 2003.

12. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.

13. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К., 2003.

14. Вітвицька С. С. Основи методики викладання педагогічних дисциплін: Методичний по-сібник для студентів магістратури. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.

15. Вітвицька С. С. Основи методики викладання педагогічних дисциплін: Навчальний по-сібник для студентів вищих навчальних закладів. — К., 2003.

16. Володько В. М. Індивідуалізація та диференціація навчання і виховання // Гуманітарні науки. — 2001. — № 1.

17. Вонсович В. Проблема якості знань студентів та її трактування у педагогіці: Наукові записки ТДП. Педагогіка. — 2002. — Вип. 3. _ч/

18. Гевко О. Формування національно-патріотичних рис у студентів // Рідна школа. — 2001. — № 1.

19. Гіптерс 3. До проблеми духовного виховання студента // Рідна школа. — 2000. — № 11.

20. Гликман Н. Оценка студентами качества преподавания в вузе // Almamater. — 2001.— № 5.

21. Головко Л. Л. Активізація самостійної роботи студента під час лекційних занять // Освіта і управління. — 2002. — № 1.

22. Голошивесь С Виховання сучасної студентської молоді — фундамент майбутнього // Вища освіта. — К., 2002. — № 4.

23. Гуревич Р., Атаманюк В. Про підвищення ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів // Наукові записки: Педагогіка. — 2002. — № 7.

24. Деревнина А. Ю. Принципи создания электронных учебников // Открытое образование. — 2001. — № 2.

25. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXIстоліття»). — К., 1994.

26. Дубасенюк О. А. Методичні рекомендації керівнику академічної групи з виховної роботи серед студентів педагогічного університету. — Житомир, 2000.

27. Житецька Н. Розроблено концепцію визначення рейтингових оцінок // Рідна школа. — 2002. — № 8—9.

28. Заика Е. В. Психологические вопросы организации самостоятельной работы студентов в вузе // Практична психологія та соціальна робота. — 2002. — № 6.

29. Зварич І. Реалізація системи контролю і оцінювання знань у вивченні іноземної мови у вузах // Рідна школа. — 2000. — № 12.

30. Земцова В. И. Система методической подготовки преподавателя: структура и содержание // Наука и школа. — 2000. — № 3.

31. Ізбедська В. Духовність і навчання у формуванні особистості студента // Вища школа. — 2002. — № 6.

32. Козлакова Г. Інформатизація навчального процесу — передумова інтеграції до європейського освітнього простору // Освіта. — 2004. — № 33.

33. Козлакова Г. Проблеми підручника для вищої школи // Освіта України. — 2001. — № 53.

34. Корольов Б. І. До проблеми управління виховною роботою у вищій школі в сучасних умовах // Вісник АПН України. — 2002. — № 3.

35. Корольчук 0. Організаційно-виховна робота серед студентів // Освіта. — 2004. — 21—28 січня. — № 4.

36. Корсакова О. Про технологію диференційованого навчання // Рідна школа. — 2001. — № 9.

37. Коханко О. Доцільність застосування модульно-рейтингової технології навчання // Педагогіка і психологія професійної освіти. — 2002. — № 5.

38. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. — Харків: Основа, 2004.

39. Мельничук С. Дидактичні вимоги до оцінювання знань у технологіях навчання // Наукові записки КДПУ: Педагогічні науки. — 2002. — Вип. 45. — Ч. 1.

40. Методика організації науково-дослідної роботи / За ред. Г. І. Ар-темчик. — К., 2000.. — Вінниця, 2002.

41. Національна доктрина розвитку освіти України у XXIстолітті. — К.: Шкільний світ, 2001.

42. Немиш Н. В. Методи навчання у вищій школі // Науковий вісник Ужгородського державного університету: Педагогічна соціальна робота. — Ужгород, 2000. — Вип. 3.

43. ~Ничкало Н. Г. Педагогіка вищої школи: крок у майбутнє: Монографія. — К., 2001.

44. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003—2004 pp.) — Тернопіль, 2004.

45. Основні напрями досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні. — К., 2002.

46. Педагогика и психология высшей школы. — Ростов-на-Дону, 1998. ~f-

47. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. — К., 2005.,j„ Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник / За ред. 3. Н. Кур-лянд. — К., 2005.

48. Педагогічна майстерність: Підручник / За ред. І. Зязюна. — К., 1997.

49. Пионова Р. С. Педагогика высшей школы: Учебное пособие. — Минск, 2002.

50. Положення про вищий державний навчальний заклад // Освіта України: Нормативно-правові документи. — К.: Міленіум, 2001.

51. Положення про державний вищий (навчальний) заклад освіти // Освіта в Україні: Збірник нормативних актів. — Харків, 1999.

52. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) // Освіта України: Нормативно-правові документи. — К., 2001.

53. Положення про Український центр оцінювання якості освіти // Освіта. — 2005. — № 53.

54. Попков В. О., Коржуев А. В. Дидактика высшей школы: Учебное пособие. — М., 2001.

55. Романюк І. Модульно-рейтингова система як інноваційна модель організації навчально-виховного процесу вищого професійного навчального закладу освіти // Професійна освіта. Наукові записки. Серія: Педагогіка. — 2002. — № 7.

56. Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Левківський К. М., Сухарніков Ю. В. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес // Освіта. — 2004. — № 38.

57. Стецюк П. Конституційно-правові основи організації студентського самоврядування в Україні // Управління університетом: проблеми та шляхи їх вирішення. — Дрогобич: КОЛО, 2002.

58. Туренко А. М. Розробка і впровадження сучасних технологій і активних методів навчання на підставі комп'ютерних, інформаційних та мережевих ресурсів вищого навчального закладу // Інновації у вищій школі. — К., 2003.

59. Физическая культура студента: Учебник / Под ред. В. И. Ильинича. — М., 2003.

60. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. — К.: «Академвидав», 2006. — 352 с.

61. Черниченко В. І. Дидактика вищої школи. — М., 2002

62. Шестак Н. В. Высшая школа: технологии обучения. — М., 2000.

63. Якимов А. Й. Технічні засоби навчання. Модернізована програма і методичні вказівки по вивченню дисциплін. — Харків: УІПА, 2000