ТЕМА: «Показники здоров'я населення. Інвалідність як непрямий показник здоров'я, розрахунок її рівнів і структури серед міського і сільського населення та серед дітей до 18 років

1. Под ред. Ю.П. Лисицина – Социальная гигиена и организация здравоохранения. – Учебное руководство, Казань., 2000 г., с.

2. Яковлева Л.В. и соавторы Основы организации здравоохранения и страховой медицины (курс лекций). – Харьков, 2006г., с.64-67.

3. Населення України, демографічний щорічник, 2007 р.

4. Суханова Л.П. Перинатальные проблемы воспроизводства населения России в переходный период, М.»Канон», РООИ «Реабилитация», 2006,270с.

4. Під ред. Ю.В.Вороненка – Програмні тестові питання з соціальної медицини та організації охорони здоров’я. Тернопіль, “Укрмедкнига”. 2001 р., с.78-84.

5. З-н Укр.."Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" від 6 грудня 2005 року № 1694/2005.

6. Матеріали лекцій

Автор: ас. Паламар І.В. Затверджено на засіданні кафедри “__” ____ 200 __ р. Протокол № ___

Зав.кафедрою соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я

проф. Очередько О.М.

Економіки та організації

Охорони здоров’я

Методична розробка № 5 для студентів IY курсу медичного ф-ту

ТЕМА: «Показники здоров'я населення. Інвалідність як непрямий показник здоров'я, розрахунок її рівнів і структури серед міського і сільського населення та серед дітей до 18 років.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальна кімната кафедри.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.

І. Актуальність теми:

Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних умовах, у зв'язку з триваючим процесом поста­ріння населення та збільшенням числа осіб старшого віку з хроніч­ними захворюваннями, які призводять до інвалідності.

На стан показника інвалідності, крім демографічних і екологічних чинників, значною мірою впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо інвалідів.

Медико-соціальна експертиза втрати працездатності є складовою частиною системи державного соціального страхування та соціального захисту населення, в тому числі заходів з охорони здоров’я населення. Остаточна втрата особою працездатності та набуття інвалідності впливає не тільки на її соціально-економічний статус, а й на соціально-економічні показники країни в цілому.

Право визнати хворого непрацездатним накладає на лікаря велику моральну і юридичну відповідальність та вимагає оволодіння теоретичними основами і практичними навичками медико-соціальної експертизи.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

Студент повинен знати: (α=II)

- основні принципи організації експертизи стійкої втрати працездатності в Україні та регламентуючу її законодавчу та облікову документацію;

- основні принципи взаємодій лікуючого лікаря, лікувально-консультативних комісій та медико-соціальних експертних комісій при визначенні строків та показів для встановлення стійкої втрати працездатності;

- категорії інвалідності (статус інваліда в державі);

- структуру інвалідності за причинами;

- види інвалідності, критерії визначення груп інвалідності.

Студент повинен вміти: (α=II)

- розрізняти види працездатності за тривалістю та ступенем;

- трактувати поняття загальної інвалідності та інвалідизації;

- визначати строки та покази для встановлення стійкої втрати працездатності;

- заповнювати облікову документацію для направлення хворого на експертизу стійкої втрати працездатності;

- розраховувати, аналізувати і графічно відтворювати показники інвалідності.