Толкотт Парсонс про культурні орієнтації людей

Американський соціолог-теоретик Толкотт Парсонс (1902-1979 рр.) у своїй теорії культури, визначаючи роль культурних орієнтацій людей, підкреслював: якщо культура – це всі духовні і матеріальні досягнення людей, то вони є результатом суспільно-зумовлених дій на рівні двох систем – соціальної та власне культурної.

На основі першої й нижчої з них, соціальної, спільні дії людей орієнтовані насамперед на своє біологічне самозбереження в умовах певного середовища. Тут кожний прагне: а)адаптуватися (пристосуватися) до нього; б) досягнути поставлених перед собою завдань; в) інтегруватися, тобто об’єднатися з іншими індивідами; г) відтворювати вже створені соціальні структури; д) знімати з себе виникаючі нервові та фізичні напруження.

У другій системі, культурній, позбавленій біологічної обумовленості, культура виступає як складна система символів і норм, які постійно змінюються людьми у напрямі їх удосконалення. Т. Парсонс у своїх працях прагне створити єдину теорію суспільства, де найважливішим регулятором поведінки людей виступатиме культура з її нормативністю і символічністю.

Таким чином, орієнтація людей на збереження – суттєва, базова функція культури. Її пріоритет порівняно з функцією змінності визначається, по-перше, наявністю спільних основ, властивих усім культурам, так званих „культурних універсалій”, які кореняться в природі людини, в його біологічних особливостях, базових потребах тощо. По-друге, культура, на відміну від технічної цивілізації, свою справжність набуває в минулому, яке містить у собі „колективне несвідоме” нації, народу, що визначає суть його теперішнього й майбутнього. Саме минуле є справжнім „простором” буття культури як системної цілісності, бо воно потенційно утримує в собі все багатство людського духу, сприяє його самоздійсненню в теперішньому часі. Чим інтенсивніші змінні процеси в політичній і економічній сфері життя, тим ґрунтовнішою повинна бути орієнтація людей, суспільств, держав на збереження, стабільність, традиційність.