Самостійна робота. Функції естетичної культури юриста

Функції естетичної культури юриста. Систематизація юридичного досвіду юриста.

Багатогранний зміст естетичної культури юриста ви­являється в її функціях. Основними функціями висту­пають: формування раціональної концепції юридичної діяльності, піднесення рівня правового почуття юрис­та, подолання стандартного юридичного мислення, інтеграція навчальних і розважальних процесів, розвиток ритуально-обрядової культури у юридичній практиці, доповнення і систематизація юридичного досвіду.

Розглядаючи функцію формування раціональної кон­цепції юридичної діяльності, наголосимо, що йдеться про конструктивне розв'язання актуальних правових проблем. Справа у тому, що заглиблюючись в естетику професійної діяльності, ми знаходимо необхідні відпові­ді на те, як розуміти службовий обов'язок. Зауважимо, що цінним є естетичне освоєння службового обов'язку. Тобто насолода від виконаної юридичної дії, від справе­дливого вирішення долі особи, від кваліфікованої і ре­ально наданої юридичної послуги та ін. Торжество спра­ведливості, її відновлення сприяє створенню природного балансу в суспільних відносинах, повертає попередню красу взаємовідносин.

Дана функція спрямована на розв'язання естетичних суперечностей у юридичній діяльності. Річ у тому, що де­коли романтичні уявлення про професію юриста, уявлення його дій в яскравих фарбах згодом можуть призвести до розчарування. А естетична культура допомагає початків­цю - юристу відновити попередню уявну красу професій­ної діяльності, але на раціональній і почуттєвій основі з обґрунтуванням естетичних форм юридичних дій.

Естетична концепція юридичної діяльності сприяє виробленню у правника вміння описати правове явище, використовуючи почуттєвість, зокрема колір, запах, смак. Це має важливе значення для прийняття правиль­ного судового рішення. Крім того, у юриста формується певне естетичне сприйняття, що активізує аналіз скоєно­го правопорушення.

Функція піднесення рівня правового почуття юрис­та пов'язана із професійною майстерністю. Адже есте­тична культура викликає настільки глибокі почуття до права, обов'язку, справедливої рівноваги, що це при­мушує юриста знаходити законний вихід із конкретної ситуації, оскільки естетична культура формує такий душевний стан, який дозволяє уникати несправедливих правових дій.

Безумовно, правове почуття юриста суттєво зумов­люється філософським осмисленням сенсу земного жит­тя, духовних законів розвитку суспільства Естетична культура підносить правове почуття до розуміння вічної таємниці краси, тобто таємниці самого життя.

Запобігання стандартному юридичному мисленню, як функція естетичної культури, є значною мірою наслідком естетизації юридичної діяльності засобами мистецтва. Наприклад, такий вид мистецтва, лк телебачення, таїть у собі загрозу стандартизації мислення. Проте, під дією ін­ших видів і жанрів мистецтва у юриста формується есте­тичне сприйняття дійсності. Естетична культура несуміс­на з одноманітністю, навпаки, вона стимулює бажання досягати майстерності у професійній діяльності.

Особливий інтерес становить функція інтеграції навчальних і розважальних процесів. Таке спрямування здавна відоме у педагогіці, й успішно використовується, особливо у роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Однак для юриста важливо те, що через естетичний вплив і насолоду активізується виховний вплив, інформація, пізнання, передача досвіду, аналіз стану світу, тощо (48, 128). Це надзвичайно важливий момент у пізнанні. Адже, саме мистецтво розширює на­ші уявлення про Всесвіт, і в свою чергу облагороджує професію юриста.

Юридична діяльність містить обов'язкові певні ри­туали, обряди, церемонії. Важливо, щоб вона здійсню­валась за законами естетики, формувала відповідну ри­туально-обрядову культуру, що певною мірою регулю­ється нормативно-правовими актами. Дана функція естетичної культури активізує почуття відповідальності юриста перед державою і народом, почуття внутріш­нього імперативу службового обов'язку. Естетично-емоційне сприйняття ритуалу через сферу підсвідомого позитивно впливає на свідоме, формуючи високий рі­вень правосвідомості.

Нарешті, естетична культура доповнює і системати­зує юридичний досвід правника. Ця функція ніби допов­нює естетичними почуттями професійні якості, і в такий спосіб сприяє розвитку аналітичного мислення, здатності використовувати набутий почуттєво-емоційний потенці­ал з метою оптимального врегулювання правових відно­син у суспільстві.

Зауважимо, що сутність естетичної культури найпов­ніше визначив Сократ: красиво те, що найкраще відпові­дає своєму призначенню. Отже, естетична культура юри­ста має відповідати законам краси, гармонійності, згідно з якими відбуваються позитивні зміни внутрішнього сві­ту людини, в тому числі й правопорушника. Естетичне світосприймання, здатність освоєння здобутків естетич­ної культури, взаємодія почуттєвого і раціонального у діяльності юриста є чинниками ефективного регулюван­ня правовідносинами в Україні.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Назвіть основні естетичні категорії.

2. Охарактеризуйте функції естетичної культури юриста.

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. // Відомості Верховної Ради України, 1996, №30, ст..141.

2. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI

3. Закон України «Про міліцію» від 20.12.90р.// Відомості Верховної Ради, 1991, N 4, ст. 20

4. Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91р.// Відомості Верховної Ради України, 1991, N 53, ст.793

5. Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.92р.// Відомості Верховної Ради, 1993, N 9, ст.62

6. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93р. // Відомості Верховної Ради, 1993, N 39, ст.383

7. Закон України «Про державну службу» від 16.12.93// Відомості Верховної Ради України, 1993, N 52, ст.490

8. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.97 N 776/97-ВР// Відомості Верховної Ради, 1998, N 20, ст.99

9. Бандурка О.М., Скакун О.Ф. Юридична деонтологія. – Х.: НУВС, 2002р. – 336с.

10. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія. – К., 1999р.

11. Бризгалов І.В. Юридична деонтологія. – К., 2000р.

12. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К., 1999р.

13. Правознавство // за ред. В.В. Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер, 2008р.

14. Сливка С.С. Правнича деонтологія. – К., 1999р.

15. Скакун О.Ф.. Овчаренко Н.Н. Юридична деонтологія. – Х., 1999р.

16. Скакун О. Ф. Юридическая деонтология. – Х.: Эспада, 2002. – 504с.

17. Хрестоматия по юридической деонтологии. Скакун О.Ф. – Х.: Эспада, 2002. – 448с.