Самостійна робота. Способи й форми застосування юридичної інформації

Способи й форми застосування юридичної інформації. Значення володіння загальною та юридичною інформацією для юриста - практика.

Інформація - ефективний засіб регулювання суспіль­них процесів. По суті, як зазначає Г. Г. Воробйов, ін­формація - філософське поняття, яке істотно відрізняє­ться від понять «відомості», «повідомлення», «дані», «новини» тощо. Функціональність інформації передбачає її одержання, використання, поширення, збе­рігання, що становить зміст інформатики як науки.

У Законі України «Про інформацію» вказується, що інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, які відбуваються у суспіль­стві, державі та навколишньому природному середовищі. Звідси викреслюються певні властивості інформації: ко­рисність, повнота, достовірність, новизна, цінність, що підкреслює особливе ставлення до будь-яких відомостей чи повідомлень. Особливо слід пам'ятати про те, що із достовірності впливає дезінформація (викривлення фак­тів та їх значення) і реінформація (відновлення природ­ної достовірності).

Функціонування інформації пов'язано з такими осно­вними поняттями: інформаційна діяльність, інформацій­ний запит, документ в інформаційних відносинах, ін­формаційна продукція, інформаційна послуга, інформа­ційні потоки, інформаційні бар'єри, інформаційний потенціал, інформаційний режим, інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційний фонд.

У Законі України «Про інформацію» вказано, що ін­формаційну діяльність слід розуміти як сукупність дій спрямованих на задоволення інформаційних потреб гро­мадян, юридичних осіб і держави. Під інформаційним запитом розуміється звернення, вимога про надання мо­жливості ознайомлення з офіційними документами. До­кументи в офіційних відносинах - це передбачена зако­ном матеріальна форма одержання, зберігання, викорис­тання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. До інформаційної продукції належать матеріалі­зовані результати інформаційної діяльності, призначені для задоволення інформаційних потреб громадян, дер­жавних органів, підприємств, установ, організацій. Ін Формаційна послуга це здійснення у визначеній зако­ном формі інформаційної діяльності з доведення інфор­маційної продукції до споживачів, щоб задовольнити їх інформаційні потреби (статті: 12, 27, 32,40, 41).

Зрозуміло, що інформація має різні види: статистич­на інформація, масова інформація, інформація про особу, правова інформація та ін. (ст.18).

Правова інформація - це сукупність документова­них або публічно оголошених відомостей про право, йо­го систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, право­відносини, правопорядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику (ст. 22). Отже, правова інфор­мація має надзвичайно широкий зміст, що пояснюється чисельністю об'єктів і джерел інформації. Розглянемо окремі види правової інформації. Уся правова інформа­ція, як зазначається у Законі «Про інформацію», за хара­ктером її джерел, поділяється на дві основні групи офіційну й неофіційну. Офіційна правова інформація місти­ться в документах трьох видів: нормативних, правозастосовних і статистичних, але спільним є те, що джерелом цієї інформації є державні органи й посадові особи. Така інформація має велике значення у державо­творенні. Наприклад, на сучасному етапі враховується вікова практика, яка відображає об'єктивні умови розви­тку українського народу. Неофіційна правова інформація міститься у матеріалах наукових досліджень, лекціях, доповідях із правової тематики.

Зауважимо, що. офіційна та неофіційна правова ін­формація різняться метою та властивостями. Якщо для першої обов'язкова повнота інформації, то для другої ця властивість не є обов'язковою.

Інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Обмеження права на одержання відкритої ін­формації не допускається законом.

Для здійснення окремих форм державної діяльності відкритої інформації недостатньо. Необхідною виявляє­ться інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну й таємну. Вважається, що конфіден­ційна інформація - це відомості, якими володіють, кори­стуються й розпоряджаються фізичні чи юридичні особи, котрі поширюють їх на власний розсуд відповідно до умов, здебільшого передбачених законом. Проте до тає­мної належить інформація, що містить відомості, які мають передбачену законом таємницю, розголошення якої забороняється, оскільки це може завдати значної шкоди суспільству, державі, особі.

Таким чином, процес одержання, використання, поши­рення й зберігання інформації регулюється певними вимо­гами, які забезпечують функціонування інформації. Отже, юрист має володіти певною інформаційною культурою, що спричиняє вплив на його професійну діяльність.

Інформаційна культура юриста - це ступінь воло­діння ним належним обсягом інформації для забезпе­чення прав і свобод громадян, вміння одержувати й ефективно реалізовувати її у правоохоронній діяль­ності згідно із Законом України «Про інформацію».

Інформаційна культура юриста певною мірою пов'язана з іншими видами культур - правовою, націо­нальною, духовною, політичною, моральною, інтелекту­альною, психологічною, педагогічною, естетичною, ло­гічною, технічною тощо.

Функціонування інформаційної культури юриста до­цільно розглянути за основними видами інформаційної діяльності: одержання, використання, поширення та зберігання.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Дайте визначення поняття «інформація». Назвіть її види.

2. Назвіть види інформаційної діяльності.

3. Охарактеризуйте функції інформаційної культури.

4. Розкрийте значення володіння інформацією для юриста-практика.