Однак загальна криза рабовласницького господарства у II —

III ст. н. е. остаточно підірвала сили Римської імперії. Кри-

за позначилася і на долі античних держав Північного Причор-

номор'я, економічний занепад яких розпочався в першій по-

ловині ні ст. н. е. скоротилися торгові зв язки, зменшилася

товарність сільського господарства і ремесла, і відповідно ско-

ротилися прибутки міст. Відбувалася поступова натуралізація

всього господарства. Проте в містах Північного Причорномо-

р'я у соціально-економічному розвитку цього періоду йшли й

позитивні процеси. Праця рабів поступово витіснялася пра-

цею залежних людей, подібних до колонів Римської імперії.

Однак у 40-х роках III ст. н. е. в Північне Причорномор'я

вторглись готські племена, які призвели до остаточної заги-

белі античних держав. Вона збіглася з крахом усієї рабовлас-

ницької системи господарства.

3. Економічний розвиток східнослов'янських

Племен

Українці становлять етнічну гілку східного слов'янства і

пройшли тривалий та складний час еволюції від найпростіших

до висококультурних форм людських спільнот. Предками

українців були праслав'яни, походження і етногенез яких на

сьогодні остаточно не з'ясовано. Частина вчених вважає, що

праслов'яни почали формуватися як окрема гілка індоєвро-

пейської спільноти народів у II тис. до н. е. й відносять до

них племена тшинецько-комарівської культури (XV — XI ст.

до н. е.). Вони мешкали на території сучасних Східної Поль-

щі, Прикарпаття, Південної Білорусії та Північної України.

Незважаючи на значний ареал розселення, ця людність мала

багато спорідненого в суспільному устрої, заняттях, побуті та

звичаях. Люди сіяли пшеницю, ячмінь та інші культури. Існу-

вав землеробський культ. Важливу роль продовжувало відігра-

вати тваринництво, насамперед розведення рогатої худоби,

коней і свиней.

З плином часу тшинецько-комарівська спільність розпалася

на окремі племінні об'єднання. Східна їхня гілка заселила

південну частину лісостепу Правобережної України від Серед-

нього Дніпра до Збруча й утворила нову етнічну спільність,

відому під назвою племен білогрудівської культури (XI —

IX ст. до н. е.). На думку багатьох учених, білогрудівці ста-

новили ту етнічну спільність, на базі якої пізніше утворилися

східні слов'яни. Найбільше вони концентрувалися в районі су-

чаипиі о-шштії. г>ілогрудівці иаималися перевалено землероо-

ством із застосуванням тяглової сили, скотарством, а також

конярством. Виготовляли тюльпаноподібні горщики, інший

обідній і ритуальний посуд, займалися прядінням, ткацтвом, у

глиняних формах виливали бронзові сокири, кинджали, брас-

лети. У білогрудівців склався землеробський культ.

Виробничі й духовні досягнення племен білогрудівської

культури успадкувало населення чорноліської культури (X

— VIII ст. до н. е.). Чорноліські племена займали лісосте-

пові простори поміж Дніпром і Дністром, на півночі їхня те-

риторія доходила до Прип'яті. Розвивалися традиційні види

господарства. Ширше застосовувалися дерев'яні плуги. Дерев'я-

ні та крем'яні вкладиші у серпах поступово замінювалися за-

лізними, збільшувалася кількість і асортимент бронзових та

залізних речей. На місцевій традиційній основі підвищував-

ся рівень виробництва посуду.

Наприкінці IX ст. до н. е. на чорноліські племена поси-

лилась експансія кіммерійців, а згодом і скіфів. Завойовники

нав'язують чорноліським та іншим племенам, а подекуди вони

й самі запозичують, іноземні досягнення у заняттях, побуті та

віруваннях. Із занепадом Скіфії у II ст. до н. е. слов'яни, у

тому числі й предки нинішніх українців, почали звільнятися

від невластивих їм рис. На праслов'янській основі почали

формуватися нові етнокультурні спільності, які суттєво від-

різнялися від попередніх. Зокрема, на землях поміж Віолою і

Одером та в басейні Західного Бугу утворилося племінне об'єд-

нання пшеворської культури (II ст. до н. е.—IV ст. н. е.).

До його складу входили також і слов'янські племена венедів.

Це перша відома нам назва слов'ян.

Майже одночасно з пшеворським сформувалось племінне

об'єднання зарубинецької культури (III ст. до н. е. — II ст.

н. е.). У його складі поряд з іншими східнослов'янськими

народами беруть свій початок і українці. Спочатку об'єднан-

ня займало територію Середнього Подніпров'я, південної час-

тини правобережних Полісся та частково лісостепу. Згодом

зарубинці колонізували пониззя Дніпра, басейни Десни, Сей-

му, Сожу, Південного Бугу, проникли у верхнє Подніпров'я.