Ми процесами, як розвиток товарного господарства; посилен-

ня майнової та соціальної диференціації; формування вели-

ких капіталів і розвиток розширеного відтворення; перетво-

рення феодальної земельної власності на об'єкт купівлі-про-

дажу; використання найманої робочої сили тощо.

Значну роль у занепаді феодального господарства та станов-

ленні індустріального суспільства відіграло мануфактурне

виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній

структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI

— XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне.

Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій

техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія

промисловості, що історично передувала великому машинно-

му виробництву. Існували два типи мануфактур — розсіяна

(децентралізована) та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI

— першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських про-

мислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі вироб-

ництва, не дивлячись на їхню просторову відособленість, були

пов'язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабри-

кат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася тери-

торіальною єдністю виробництва і утвердилася в другій поло-

вині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалі-

зації та технічного розвитку створював умови для реоргані-

зації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному

виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні. Од-

ночасно в промисловості зберігалося ремесло і дрібне товарне