Стю користувався ярмарок у м. Шампань, який тривав майже

цілий рік. Ярмарковій торгівлі завдавали великої шкоди без-

перервні війни.

У середні віки розвивалася і сухопутна торгівля. На її пе-

решкоді була відсутність битих шляхів, натуральний харак-

тер господарювання, хижацька поведінка феодалів — власників

земель, через які проходили торговельні каравани, чинені ними

різні обмеження, митні побори. Значною перепоною були роз-

інтересів та з метою монополізації ринку об'єднуватися у

торгові гільдії. Вони мали свої статути і, як правило, спеціа-

лізувалися на торгівлі одним чи кількома товарами.

Значною перешкодою у розвитку середньовічної торгівлі

була багатоманітність грошових одиниць та часте фальшування

їх. Купці змушені були користуватися послугами міняйлів, які

орієнтувалися в грошових системах і відрізняли повноцінну

монету від фальшивої, обмінювали гроші, здійснювали інші

операції. Діловим людям було незручно і небезпечно перево-

зити велику кількість золотих, срібних чи мідних грошей. Тому

вони могли отримати їх від агентів міняйла, які знаходилися

там, де пролягали торгові шляхи, пред'явивши його розписку

(вексель). Поступово міняйли перетворилися на банкірів. Впер-

ше вони з'явилися в північноіталійських містах, у провінції

Ломбардії.

Разом з появою банківської системи виник кредит. Рівень

позичкового проценту був досить високим — 15—25%. У XIV

— XV ст. кредитно-лихварська система найуспішніше розви-

нулася у Флоренції.