Основні функції публічного управління

Планування

· збір і опрацювання релевантної інформації;

· комплексна оцінка здійснення соціальних процесів чи стану керованих об’єктів;

· з’ясування суперечностей;

· формулювання проблем;

· виявлення тенденцій розвитку;

· визначення пріоритетів;

· моделювання плину соціальних процесів чи бажаного стану об’єктів управління;

· вибір взаємопідтримуючих перспективних цілей;

· складання прогнозів;

· конкретизація цілей за кількісними та якісними характеристиками;

· стратегічне планування;

· передбачення можливостей виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек;

· встановлення ймовірності появи додаткових можливостей;

· реалізація багатоваріантного підходу в процесі прогнозування та планування;

· вибір критеріїв оцінки альтернативних варіантів;

· розроблення проектів програм, планів, комплексу заходів;

· визначення необхідного ресурсного забезпечення;

· співставлення альтернативних проектів програм, планів;

· вибір найкращого чи визначення оптимального варіанту;

· узгодження обраного проекту прогнозу, програми, плану з іншими прогнозними та плановими документами у вертикальному та горизонтальному вимірах;

· ухвалення програм, планів;

· отримання “зворотного зв’язку”;

· оцінка відповідності реально отриманих результатів встановленим цілям.

Організація:

· визначення змісту та напрямів управлінської діяльності, необхідних для досягнення цілей, встановлених у програмах, планах;

· реалізація принципу доцільного поєднання централізації та децентралізації управління;

· розподіл повноважень і відповідності між органами публічного управління;

· упорядкування структури управління з дотриманням вимог доцільної кількості рівнів і діапазону управління;

· доведення програм, планів до відома конкретних виконавців;

· координація діяльності виконавців прийнятих програм, планів, управлінських рішень;

· вироблення та реалізація організаційного механізму раціоналізації взаємозв’язків між підсистемами та елементами публічного управління;

· концентрація ресурсів і їх доцільний розподіл за пріоритетними напрямками суспільного розвитку;

· регулювання ходу виконання прогнозних і програмних документів;

· створення ефективної мережі комунікаційних потоків;

· відстеження дотримання встановлених строків реалізації державно - управлінських рішень;

· організація своєчасного та якісного зворотного зв’язку у суб’єктно-об’єктних відносинах;

· забезпечення ефективної організації державної служби та процесу її проходження;

· здійснення постійного моніторингу за ходом організаційних перетворень.

Мотивація:

· орієнтація на взаємоузгодження та задоволення особистих, колективних і загальнодержавних інтересів;

· визначення матеріальних, соціальних і духовних потреб виконавців програм, планів, управлінських рішень тощо;

· моніторинг послідовного зростання потреб;

· вибір дієвих методів задоволення потреб;

· спрямованість мотиваційних регуляторів на досягнення більш ефективного виконання службових обов’язків;

· формування мотиваційних систем з застосуванням змістовних і процесуальних теорій мотивації;

· додержання принципу справедливості;

· досягнення відповідності винагороди реально отриманим результатам діяльності;

· застосування конкретних мотиваційних важелів в залежності від ціннісної орієнтації працівників;

· поширення використання соціально - психологічних методів мотивації з одночасним обмеженням примусового впливу на поведінку людей;

· створення умов отримання посадовими особами та спеціалістами задоволення від своєї роботи;

· забезпечення можливостей максимальної реалізації працівниками власного творчого потенціалу;

· оцінка та врахування рівня вмотивованості державних службовців на підставі аналізу їх сподівань, сприйняття винагороди, відчуття вагомості власного внеску в загальні результати;

· забезпечення підвищення дієвості мотиваційного впливу за рахунок широкого оприлюднення досягнутих високих результатів роботи окремих працівників чи органів публічного управління та отриманої винагороди.

Контроль:

· розподіл контрольних повноважень між органами влади;

· визначення завдань надвідомчого, міжвідомчого та відомчого контролю;

· розроблення стандартів і визначення критеріїв для проведення контролю;

· реалізація принципів ефективного контролю в державному управлінні;

· вибір форм контрольної діяльності;

· визначення відповідальності, що виникає за результатами різних видів контролю;

· стратегічна спрямованість контрольних заходів;

· орієнтація на конкретні кінцеві результати діяльності підконтрольних об’єктів;

· встановлення строків контролю;

· визначення доцільності міри контролю;

· забезпечення відповідності контрольних заходів конкретній сфері діяльності установ;

· узгодження форм і методів контролю, що реалізуються на різних ієрархічних рівнях публічного управління;

· вибір допустимих діапазонів відхилень від встановлених параметрів контролю – норм, нормативів, стандартів, планових завдань;

· здійснення передбачених контрольних заходів;

· виявлення масштабів реальних відхилень від встановлених параметрів;

· порівняння фактичних відхилень з обраним допустимим їх діапазоном;

· вироблення (в разі необхідності) коригуючих дій (усунення причин відхилень чи зміни стандартів);

· доведення результатів контролю і прийнятого рішення до відома відповідного адресата, а в необхідних випадках – громадських або правоохоронних органів, інших зацікавлених осіб;

· перевірка виконання рішень, прийнятих за підсумками контролю.