Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків

Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання» кредиторська заборгованість за банківськими кредитами, поряд з іншими зобов'язаннями підприємства, класифікується на довгострокову та поточну. Тому й аудит банківських кредитів повинен будуватися відповідно до такої класифікації.

Завдання аудиту кредиторської заборгованості за кредитами банків: перевірка дотримання порядку, за яким на підставі кредитних договорів регламентуються кредитні взаємовідносини між банком і підприємством клієнта, яка передбачає дослідження законності отримання й використання банківських кредитів за їх цільовим призначенням, своєчасності та повнотисплати відсотків за користування кредитними коштами, своєчас­ної ті погашення самої суми кредиту).

Аудит кредитних операцій доцільно проводити за видами позик (кредитів): під товарооборот, товари сезонного нагромадження, на тимчасові по треби тощо.

Джерелами інформації аудиту кредиторської заборгованості за кре­дитами банків є: статут, кредитні угоди, платіжні доручення, рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні, договори на поставку товарів, падання послуг або отримання робіт, дані банківських виписок за роз­рахунковим рахунком у національній та іноземній валюті, Головна книга, касова книга, регістри та реєстри бухгалтерського обліку, фінансова звітність.

Послідовність аудиту кредиторської заборгованості за кредитами банків:

1. Перевірка записів у Головній книзі і балансі з метою з’ясування якими видами позик користується підприємство. Для перевірки дотримання порядку кредитування, оформлення позик та погашення аудитор керується Інструкцією №3 про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.05.1996 р. №121.

2. Дослідження укладених кредитних договори II підприємстві клієнта з метою встановлення валюти кредиту, його цільового використання, суми та термінів погашення, встановленої відсоткової ставки, визначення забезпечення кредитних коштів (майно підприємства чи майнового поручителя), санкцій за порушення умов кредитного договору.

3. Перевірка за даними балансу, записами в регістрі аналітичної і» обліку і первинними документами цільового використання банківської позики.

4. Перевірка наявних фактів виникнення простроченої заборгованості, причому аудитору слід з'ясувати причини, суму збитків у зв'язку зі сплатою відсотків підвищеної ставки. Основними причинами виникнення простроченої заборгованості є невиконання плану товарообороту, порушення позичальниками договірних зобов'язань, затоварювання тощо.

5. Аналіз виконання плану товарообороту і стану товарних запасів

6. Перевірка правильності відображення витрат на сплату відсотків у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

7. Аналіз класифікації банківських позик на довгострокові й поточні та правильність визначення оцінки вартості довгострокових зобов'язань (довгострокові зобов'язання, які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю, яка залежить від умов і виду зобов'язання).

8. Вивчення повно ти та достовірності розкриття інформації щодо кредитних зобов'язань у примітках до фінансової звітності.

Найбільш типовими порушеннями при аудиті кредиторської заборгованості за кредитами банків є: внесення до забезпечення безтоварних рахунків при кредитуванні під розрахункові документи в дорозі некредитованих товарно-матеріальних цінностей, неточні відомості про склад товарних запасів сезонного нагромадження тощо.