Класифікація результатів діяльності комерційного банку 3 страница

Кредити, надані суб'єктам підпри­ємницької діяльності, за галузями еко­номіки розподіляються так: позички, спрямовані в промисловість, — 40.0%. торгівлю та громадське харчування — 35.8, сільське господарство — 6.6, транспорт — 3.4, будівництво — 2.4, інші галузі народного господарства — 11.8% [8с.6].

Протягом 2010 року поліпшилася якість кредитного портфеля банків, про що свідчить зменшення (з 11.4 до 5.8%) частки проблемних (простро­чених і сумнівних) кредитів. Вона за рік скоротилася на 816.9 млн. грн., або на 30.5%. Це сталося за рахунок зменшення на 718.4 млн. грн.. або на 33.6%. обсягу прострочених кредитів та на 98.5 млн. грн.. або на 18.2%. — сумнівних. Поліпшенню якості кре­дитного портфеля сприяли зваженіша та обережніша кредитна політика банків, підвищення вимог до по­тенційних позичальників, посилення контролю центрального банку за стабільністю системи, а також ліквідація АК АПБ "Україна", який мав доволі значний обсяг проблемних кредитів.

Незважаючи на певне поліпшення якості кредитного портфеля, в умовах обмеженої платоспроможності підприємств (в Україні 43% під­приємств — збиткові) актуальною залишається проблема зниження кре­дитних ризиків. У зв'язку із цим не­обхідно підвищувати ліквідність банків, що є основою їх платоспро­можності; дбати про поліпшення якості та збалансоване зростання ак­тивів. капіталу і зобов'язань, зни­ження частки сумнівних та без­надійних активів, неприбуткових ак­тивів у цілому тощо.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВИКОНАННЯ АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

2.1. Аналіз кредитних банківських операцій

Активні операції банків полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням і використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності.

Активи комерційного банку поділяють на такі основні види:

банківські кредити;

банківські інвестиції;

касова готівка та засоби, що прирівнюються до неї;

основні засоби та інші активи.

Структура активів найбільших банків України представлена в таблиці 4.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов'язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банків­ське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.

Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в роз­мірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), ко­мерційний банк повинен повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих одному пози­чальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерцій­ного банку.

Найбільшу питому вагу у структурі банківських активів займає кредитний портфель – 13,8млрд.грн., всього по банках України, або відповідно – 59,7% і 63,4%.

Чисті активи АКБ “Укрсоцбанк” склали на 01.01.2011р. 1983,7млн.грн. та збільшилися проти відповідного періоду минулого року на 14%, кредитного портфеля – 212,5млн.грн. та вкладень у цінні папери – 89,4млн.грн.

Загальний розмір кредитів, наданих банком, усім позичальни­кам, з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування позичальників повинно здійснюватися з додер­жанням комерційним банком економічних нормативів регулю­вання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів.

Позики надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва або фізич­ною особою.

Рішення про надання кредиту повинно прийматися колегіаль­не (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятися протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку, які включають: пріоритетні напрями в кредиту­ванні; обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля; грани­чні розміри кредиту на одного позичальника, методики оцінки фінансового стану та кредитоспроможності позичальника; рівень процентної ставки тощо.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вима­гає від банку додержання таких додаткових умов:

· урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

· кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які пе­редбачені його статутом;

· позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам із стійким фінансовим станом та інсайдерам банку в сумі, що не перевищує 50% номі­нальної вартості акцій банку, які перебувають у їхній власності.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків гос­подарської діяльності позичальника; на формування та збільшен­ня статутного фонду клієнта, на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за кон­токорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від не поставок товар­но-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають простро­чену заборгованість за раніше отриманими позиками і несплаченими процентами.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, що входить до складу певного пакету доку­ментів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і пози­чальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспромо­жність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позики (сума, строк, процентна ставка тощо).

У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, по­рядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов'язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов'язання, відпові­дальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік ві­домостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кре­дитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберіган­ня заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначає­ться сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Кредитний портфель АКБ "Укрсоцбанку" збільшився в порівнянні з початком року на 212, 5 млн. гривень і становить на 1 січня 2011 р. - 1229,6 млн.грн. (3,85% від кредитних вкладень банківської системи України).

Проте в групі великих банків за обсягом кредитних вкладень Банк займає 6-е місце, уступивши в порівнянні з початком року раніше зайняті позиції Ощадбанку. Кредитні вкладення протягом 2001 року істотно зросли майже у всіх банків, крім ПУМБу.

Таблиця 2.1

Динаміка виданих кредитів найбільшими банками України (млн.грн.).

Банки	01/01/2010р.	01/01/2011р.	Приріст
Залиш-ки	Місце	Залиш-ки	Місце	Залиш-ки	Місце	Темп зрост	Місце
Приватбанк					1 159		60,5%
Промінвесібанк							27,8%
Аваль							78,2%
Укрексімбанк							30,8%
Ощадбанк							129,5%
Укрсоцбанк							20,9%
ПУМБ							0,1%

Лідируючі позиції в рейтингу філій Банку за темпами приросту кредитного портфелю займають Запорізька (темп приросту кредитного портфелю в порівнянні з 2009р. - 194,7 %), Кримська (189,2%), Полтавська (161.3%), Хмельницька (108,7%), Черкаська, Вінницька, Севастопольська (понад 80%).

В порівнянні з початком року обсяг строкових кредитів банку збільшився на 189,4 млн.грн., проблемних, кредитів на 23,1 млн.гривень:

Таблиця 2.2

Динаміка структури якості кредитів Укрсоцбанку

Назва статті	Всього (млн.грн.)	Національна валюта (млн.грн.)	Долар США (млн. од. номіналу.)
01/01/10	01/01/11	D	01/01/10	01/01/11	D	01/01/10	01/01/11	D
Кредити надані клієнтам	1017,1	1 229, 6	212,5	738,4	889,9	161,6	60,1	63,0	12,9
в т.ч. строкові кредити	765,9	955,2	189,4	555,7	668,9	113,2	38,1	53,0	14.9
Проблемна заборгованість, в т.ч.	251,2	274,4	23,1	182,7	221,0	38,4	12,0	9,97	-2.1
пролонговані	21,8	23,9	2,1	16,4	15.8	-0,7	0,7	1,5	0,8
прострочені	203,4	218,8	15,4	148,2	181,2	33,1	9,8	6,98	-2,8
сумнівні	26,1	31,7	5,6	18,0	23,99	5,9	1,5	1,5	-0,03
Сформований резерв під заборгованість	182,6	227,6	45,0	115,4	185,6	70.2	12,2	7,8	4,3

Дохідність кредитного портфелю в цілому по Банку становила 21,4% річних і зменшилася в порівнянні з минулим роком на 3 в.пункти, проти планових показників на 4,3 в.пункта.

Основні фактори, що спричинили зниження дохідності:

· збільшення обсягу кредитування: в доларах США;

· зниження в системі Банку на 8,2 % ставки кредитування в українській гривні (в 2010р. середня ставка кредитування клієнтів в гривні 32,2% річних проти 40,3 % в 2009р.);

· суттєве зниження дохідності проблемного портфелю.(Середньорічна ставка за проблемними кредитами складає 3,3 % в українській гривні та 1,7 % в доларах США. В загальному обсязі проблемного портфелю Банку на 01.01.11р. 58,9 відсотків кредитів зі ставкою від 0,1 до 1% річних.

Найбільший обсяг вкладень, де практично припинено нарахування відсотків, в структурі кредитного портфелю:

Волинської, Дніпропетровської, Закарпатської, Львівської, Одеської, Сумської, РівненеькопКиївській міської філій (від 25% до 50% кредитного портфелю філії); Тернопільської (61%).

Стан якості кредитного портфелю на 01.01.2011 р. в цілому по АКБ "Укрсоцбанк" погіршився в порівнянні з початком року внаслідок зростання на 43,8млн.грн. обсягу безнадійних кредитів, за якими здійснюється 100% страхування ризиків (обсяг негативно класифікованих кредиті (безнадійних та сумнівних) збільшився на 17,3млн.грн.

на 01.01.10	на 01.01.11

Рис.2.1. Кредитний портфель Укрсоцбанку, класифікований за ступенем ризику

Залишається низькою якість кредитного портфелю в Тернопільській (понад 75% кредитних вкладень філії негативно класифіковані), Закарпатській (60,9%), Рівненській та Івано-франківській філіях (майже 50% кредитних операцій).

В порівнянні з початком року погіршилася якість кредитного портфелю по Одеській, Київській міській філії, Кіровоградській, Чернігівській філіях.

Структура кредитного-портфеля не дише відображає особливості кре­дитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальний стан економічного здоров'я, держави.

Отож передусім проаналізуємо структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб'єктів господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів. Що ж стосується міжбанківських кредитів, то вони, як правило, є проміжною ланкою між кредитором і кінцевим по­їльником. У межах банківської системи їх загальний обсяг коливається залежно від збільшення чи зменшення обсягів кредитного портфеля окремих банків, стану їх платіжних календарів, обсягів клієнтських платежів та від цілої низки інших факторів. Одне слово, сукупний обсяг міжбанківських кредитів значною мірою залежить від загальної суми кредитного портфеля комерційних банків, проте на практиці не справляє зворотного впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників.

В Україні об’єктами кредитування є переважно юридичні особи. Обсяги наданих кредитів фізичними особам і підприємцям не перевищують 5% від загального кредитного портфеля (додаток 1).

Банківські установи, як правило, кредитують позичальники на короткі терміни, однак останнім часом почала формуватися тенденція до поступового зростання питомої ваги довгострокових кредитів.

Абсолютна сума і питома вага кредитів, наданих в іноземній валюті, стабільно зростають.

Динаміка розподілу кредитного портфеля за формами власності підприємств-позичальників свідчить про зацікавленість комерційних банків у кредитуванні переважно недержавних господарників (рис.2.2).

Рис.2.2. Структура заборгованості за кредитами (за формами власності позичальників) на 01.02.2011 року.

На 01.02.2011 р. найбільша (77,5% від загальної суми заборгованості) питома вага заборгованості за кредитами банків припадала на колективні підприємства і за січень підвищилася на 0,2 процентного пункту. Частка кредитів, наданих приватним господарствам, за цей період зросла на 0,5 процентного пункту і на 01.02.2011р. дорівнювала 10,6%, а питома вага кредитів, отриманих державними підприємствами, знизилася на 0.6 процентного пункту до 9.6%.

Кредити банків, як і в попередні періоди, використовувалися в основному на забезпечення потреб поточній діяльності суб’єктів господарювання. Заборгованість за кредитами, наданими на зазначені цілі, зменшилася порівняно з груднем 2010 року на 0,8%, а порівняно з січнем 2010 року - збільшилася на 46,2% і на 01.02.2011р. становила 26,3 млрд.грн., або 95,1 % від загального обсягу кредитних вкладень у реальну економіку. Серед позичок, наданих у поточну діяльність підприємств у звітному місяці, заборгованість зменшилася майже за всіма видами кредитів, за винятком кредитів у формі овердрафту, заборгованість за якими зросла на 0,7% (рис.2.3).

Рис.2.3. Структура заборгованості за кредитами, виданими банками суб’єктам господарювання у поточну діяльність (за видами) на 01.01.2011 року, %.

У структурі заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання на поточні потреби, частка кредитів за експортно-імпортними та за внутрішньоторгівельними операціями зменшилася за січень цього року на 0,2 процентного пункту кожна і на 01.02.2011 р. становила відповідно 23,1 і 10,9%.

За організаційно-правовою формою господарювання позичальники — це здебільшого акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та колективні підприємства.

Щодо видів кредитів, які надають комерційні банки, то серед них останнім часом домінують кредити у плинну діяльність.

Намітилися зміни у структурі кредитів за напрямами економічної діяль­ності позичальників: нині зменшується питома вага кредитів, наданих для про­ведення торговельних операцій, на­томість зростає частка кредитів, наданих сільському господарству.

Структура кредитного портфеля за галузями економіки розбалансована — левова частка припадає на кредити у промисловість і торгівлю.

Серед секторів економіки, які от­римують кредитні ресурси, домінують нефінансовий сектор і домашні госпо­дарства. В інші сектори, зокрема — у фінансовий небанківський та в некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства, кредитні ресур­си комерційних банків практично не надходять.

Розподіл кредитних ресурсів за регіонами дуже нерівномірний.

Зміни у структурі кредитних ресурсів на міжбанківському ринку в ос­новному пов'язані зі зменшенням пи­томої ваги кредитів НБУ (рефінансуван­ня) та зі збільшенням обсягу кредитів, яки комерційні банки надають один одному. Зазначимо, що частка валютних міжбанкінських кредитів також стабільно зростає.

2.2. Аналіз інвестиційних операцій банків

Кредитування, як основний вид активних операцій комерційних банків, - не єдиний спосіб розміщення банківського капіталу. Іншою важливою формою активних вкладень банків є інвестиційна діяльність.

У широкому розумінні слова під інвестиціями прийнято розуміти використання коштів з метою отримання доходу і нарощування капіталу. З цієї точки зору фактично всі активні операції комерційних банків можуть розглядатися як інвестиції. Однак у світовій практиці при класифікації активів комерційних банків поняття інвестицій застосовується здебільшого у вузькому значенні слова, означаючи вкладення коштів банками виключно у цінні папери на тривалі періоди часу.

Зацікавленість комерційних банків у здійсненні інвестиційних операцій пов'язана насамперед із тим, що попит на позики не завжди може бути адекватним наявному у банку капіталу. Не маючи можливості розмістити відповідні кошти у позики, комерційні банки вкладають їх у інші види активів, що можуть забезпечити належний рівень прибутковості. Тому активні операції банку не обмежуються лише кредитуванням, а включають також інвестиційну діяльність щодо розміщення коштів у цінні папери.

Отримання доходу - одне із завдань інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечувати досягнення ще таких важливих цілей, як безпека вкладень, їх ріст та ліквідність.

Вимоги щодо дохідності інвестицій, як правило, вищі, ніж вимоги до дохідності позичкових операцій банку. Це пов'язано насамперед із строками вкладень кошів, оскільки цінні папери купуються банком здебільшого на триваліші строки, ніж ті, на які видаються кредити. У цьому випадку вищі доходи за цінними паперами є платою за додатковий ризик тривалого вкладення капіталів. Це, безумовно, не означає, що банки не можуть реалізувати цінні папери на вторинному ринку у випадку необхідності, але тоді рівень доходу, що може бути отриманий банком значно знижується.

Високий рівень дохідності цінних паперів вступає у певне протиріччя з безпекою вкладення капіталів, тобто невразливістю інвестицій щодо потрясінь на ринку капіталів і стабільністю в отриманні доходу.

Стосовно зростання капіталу, то його не завжди виділяють як пріоритет інвестиційної діяльності. Річ у тім, що дане завдання можуть забезпечити лише окремі види цінних паперів - здебільшого акції виробничих компаній передових галузей економиш, що швидко розширюють свою діяльність У цьому випадку при незначній доходності забезпечується порівняно високий ріст капіталів Крім того, зростання вкладених у цінні папери коштів! може розглядатися у як вигідніший момент, ніж, скажімо, зростання їх дохідності. Така вигідність може бути зумовлена насамперед особливостями оподаткування в країні, коли для капіталізованої частини доходів, отриманих від інвестицій встановлюються податкові пільги.

Ще однією важливою ціллю інвестиційної діяльності є забезпечення належного рівня ліквідності вкладених коштів, яка вказує на можливість порівняно швидко і без втрат перетворити придбані інвесторами цінні папери на безпосередні платіжні засоби. Реалізація даного завдання є особливе важливою для комерційних банків, ліквідність яких - одна з найважливішш умов нормального функціонування в силу причин, про які йшлося вище.

Зрозуміло, що знайти на ринку цінні папери, які б відповідали усім цілям інвестування, практично неможливо, оскільки деякі з них вступають у взаємосуперечність. У зв'язку з цим комерційні банки повинні насамперед визначити цільові пріоритети своєї інвестиційної діяльності, на основі чого здійснюється вибір тих-видів цінних паперів, які найбільшою мірок відповідають цілям банку.

Специфіка і закономірності первинного і вторинного руху цінних паперів на ринку визначають особливості їх різноманітних видів та способи їх застосування з урахуванням характеру угод, закладених в основу емісії пішла паперів, Порядку регулювання майнових прав, або відносин позики відмінностей у порядку оформлення передачі цінних паперів і правах-власника при здійсненні операцій з ними, особливостей отримання доходу та ряду інших параметрів. Однак до інвестиційних можна віднести операції банків далеке не з усіма видами цінних паперів та і не всі види можливих з ними операцій.

Інвестиційними вважаються лише операції банку з акціями ї облігаціями тобто такими видами цінних паперів, які здебільшого відзначаються масовим характером емісії та мають властивість обертатися на вторинному ринку При цьому до інвестиційних слід відносити лише операції, для яких характерним є як вкладення банківського капіталу, так і отримання прибутку. Усі інші операції банків з цінними Паперами, пов'язані з їх купівлею-продажем за дорученням клієнта, зберіганням у спеціальних сховищах, управлінням ні довірчій основі, заставою, участю в емісії цінних паперів клієнта, та інші, де безпосередньо інвестиційних операцій банку не належать, а є складовою частиною посередницьких, трастових або позичкових операцій.

У даний час інвестиційні операції комерційних банків Україні перебувають на початкових етапах розвитку, що обумовлено певним! об'єктивними і суб'єктивними факторами, пов'язаними як з недосконалістк діючого законодавства, так і з загальним станом економічного розвитку країни, відображенням якого є високі темпи інфляції, нерозвинутість ринд капіталів та його інфраструктури, низькі темпи приватизаційних процесів.

Таблиця 2.3

Динаміка портфеля цінних паперів АКБ “Укрсоцбанку”

Показник	01.01.2010р.	01.01.2011р.
Банківська система України	АКБ “Укрсоцбанк”	Часта в системі банків	Банківська система України	АКБ “Укрсоцбанк”	Часта в системі банків
Портфель цінних паперів	2174,7	62,1	2,9%	4387,9	151,5	3,5%
Зростання до 01.01.2010р.				2,02	2,44

Як видно з даних таблиці 2.3, питома вага інвестиційного портфеля в загальних активах банківської системи складає лише 6,3%. Частка АКБ “Укрсоцбанку” зросла за 2010 рік на 0,6% і склала 151,5млн.грн.

Основні етапи організації інвестиційних операцій комерційними банками можна подати в такт послідовності - вибір пріоритетних цілей Інвестування; розробка на цій основі головних напрямів інвестиційної політики та механізму її реалізації; вибір стратегії інвестиційної діяльності; розробка основ диверсифікації інвестиційного портфеля за різними критеріями; здійснення інвестиційного аналізу і вибір на цій основі конкретних видів фондових інструментів; безпосередні операції у формуванні портфеля інвестицій та його регулярному оновленню.

Основою операцій, пов'язаних з вкладенням коштів у цінні папери, є інвестиційна політика банку. Головний зміст такої політики складає визначення кола цінних паперів, найбільш придатних для інвестування коштів, і оптимізація структури портфеля інвестицій на кожен конкретний період часу. Звичайно, ряд банків у своїй інвестиційній діяльності не керуються якимось певним заздалегідь розробленим планом, а здійснюють ті чи інші операції в міру необхідності. Однак, у переважній більшості випадків інвестиції комерційних банків є результатом детального попереднього планування, що здійснюється фінансовими службами відповідно з основними напрямами інвестиційної політики, затвердженої керівництвом банку. Як правило, формулювання інвестиційної політики повинно в себе включати: вибір основних цілей політики; визначення питомої ваги інвестиційних операцій в активі банківського балансу і встановления оптимального співвідношення між розмірами боргових зобов’язань та обсягами коштів, що спрямовуються на різні види інвестицій; оцінку приблизного складу та структури інвестиційного портфеля, видів цінних паперів, що його утворюють; розробку механізму корегування складу портфелі; розрахунок можливих прибутків і збитків від операцій з цінними паперами; порядок організаційного забезпечення інвестиційної діяльності - умови переміщення і зберігання цінних паперів, ведення архівних матеріалів, розробка програмного забезпечення, визначення відповідальних за проведення інвестиційних операцій.

В цілому розробка інвестиційної політики передбачає вибір шляхів вкладення грошових ресурсів на певний період для забезпечення відповідного рівня дохідності і розширення операцій банку. Оскільки така розробка є організаційно оформленим процесом, для його нормального здійснення банк повинен забезпечити такі передумови: наявність необхідної інформації та надійних джерел її отримання, відпрацьований процес затвердження інвестиційної політики та її оперативного перегляду; аналітичний апарат для оцінки затрат і результатів різних інвестиційних проектів та їх впливу на діяльність банку в цілому.

В основі інвестиційної політики кожного банку лежить той чи інший вид стратегії, що застосовується при вкладенні коштів у цінні папери. Як правило, комерційні банки, вкладаючи капітали, орієнтуються на проведення пасивних або активних інвестицій. Пасивна стратегія орієнтована на тривалі строки зберігання цінних паперів з метою отримання доходів від процентів за ними при мінімальному ризику. Активні інвестиційні операції, навпаки, спрямовані на швидке отримання максимального прибутку у відносно короткі строки, але це пов'язано із значно більшим ризиком У результаті переваги тієї чи іншої стратегії в інвестиційній діяльності визначаються цільовими пріоритетами, яких дотримується банк.

Однак на практиці комерційні банки рідко дотримуються активної чи пасивної стратегії інвестицій у чистому вигляді. Здебільшого вони намагаються створити можливості для поєднання в єдиному портфелі різни цілей інвестиційної діяльності. Основним способом такого поєднання є диверсифікація інвестиційного портфеля.

У зв'язку з тим, що ситуація на фондовому ринку постійно змінюється, комерційні банки повинні регулярно переглядати вміст свого інвестиційного портфеля і оновлювати його склад відповідно із змінами економічної ситуації, інвестиційних цілей банку та якостей окремих цінних паперів.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

3.1. Оцінка ризику активних операцій

Для ефективного функціонування банків важливо передбачати, зважу­вати і страхувати можливі ризики. Пе­редусім це стосується ризиків за актив­ними операціями, які тісно взаємо­пов'язані — один такий ризик тягне за собою цілу низку інших.

Ефективне управління ризиковими операціями передбачає прийняття прак­тичних рішень, які дають змогу викори­стовувати ризикові ситуації на користь банку або вживати заходів для знижен­ня можливих втрат банку після прове­дення тієї чи іншої операції.

Велике значення має вибір як ме­тодів розрахунку ризиків, так і методів їх мінімізації. Серед основних методів ре­гулювання або зменшення ризиків такі: