Класифікація результатів діяльності комерційного банку 2 страница

На сьогодні у вітчизняних і зарубіжних економічних дослі­дженнях немає єдиного підходу щодо вирішення питання про визначення суті банків та їх ролі і місця в економіці загалом і на фінансовому ринку зокрема. Відсутність однозначного розумінні поняття «банк» зумовлене, на наш погляд, значним розмаїттям як самих видів банків, так і операцій, що здійснюються ними в Про­цесі фінансового обслуговування суб'єктів економічних відно­син. Наприклад, найбільший комерційні банки Великобританії - клірингові банки - виконують біля 100 різних видів операцій з обслуговування своїх клієнтів, комерційні банки США - по­над 150 видів операцій, а банки Японії - біля 300 видів. Даються взнаки також відмінності у юридичне закріплених пере­ліках операцій, які можуть здійснюватися банками у різних краї­нах, що пов'язано з особливостями історичного розвитку банків­ської системи у кожній з них. У нашій країні невизначеність цьо­го чинника посилюється в світлі практичної відсутності реаль­ного розвитку банківської справи на протязі кількох останніх де­сятиліть. Важливо відзначити і світову тенденцію фінансової глобалізації, яка супроводжується значним розширенням тради­ційних сфер діяльності банків, що призводить до фактичного «розмивання» раніше чітких границь між функціонуванням бан­ківських і небанківських інститутів фінансового ринку. Дана тен­денція є по суті продовженням загального історичного процесу, який характеризується постійними змінами не лише у конкретних методах діяльності банків, але і основних напрямах їх розвитку.

Суть банку найбільш доцільно визна­чити через основні його функції в економіці. До складу функцій, що визначають дійсну сутність банку як категорії, слід віднести три наступні:

- посередництво в кредиті;

- посередництво у платежах;

- випуск кредитних грошей.

Функція посередництва в кредиті пов'язана з перерозподілом банками грошових коштів, які тимчасово вивільняються у проце­сі кругообороту капіталів підприємств, а також грошових доходів домашніх господарств (населення). При цьому банки виконують роль посередників між тими суб'єктами економічних відносин, які нагромаджують тимчасово вільні кошти у зв'язку з тим, що їхні надходження в даний момент перевищують витрати, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу, так як їхні витрати, навпаки, перевищують надходження.

Слід підкреслити позитивний економічний ефект банківської функції посередництва в кредиті для всіх учасників господар­ських зв'язків. З одного боку, банки надають власникам тимчасо­во вільних коштів досить зручну форму їх зберігання у формі різноманітних депозитів, що приносять реальний доход у вигляді процента та забезпечують належний рівень ліквідності. З іншо­го - використання кредиту позичальниками сприяє прискоренню обороту капіталів, скороченню витрат виробництва, розширенню виробничих потужностей та зростанню прибутків. Крім того, банківський кредит є досить гнучкою формою задоволення тим­часових потреб суб'єктів ринку в коштах, дозволяючи найбільш зручно пристосувати умови видачі позики до потреб конкретного позичальника.

Загалом на макроекономічному рівні ефект від реалізації да­ної функції банків виявляється у розширенні виробництва, зро­станні капіталу, досягненні більш високого рівня життя суспіль­ства, адже за рахунок банківських позик не лише фінансується діяльність різних галузей економіки - промисловості, сільського господарства, торгівлі та ін., але й потреби кінцевих споживачів (домогосподарств) у товарах тривалого користування чи будів­ництві житла. Крім того, кредити можуть забезпечувати певну частку державних витрат, що також, як правило, має певний еко­номічний чи соціальний ефект.

Функція посередництва у платежах полягає у здійсненні бан­ками розрахунків між різними суб'єктами економічних відносин шляхом перерахування коштів по їхніх рахунках або заліку взає­мних вимог. Йдеться насамперед про передачу платником одер­жувачу коштів в оплату за надані товари чи послуги, або ж в оплату боргів. Нині така передача здійснюється переважно у без­готівковому порядку (щонайменше 2/3 усіх платежів), а це перед­бачає обов'язкову участь банків у здійсненні розрахункових опе­рацій. Річ у тім, що банки, приймаючи депозити і, відповідно, відкриваючи рахунки підприємствам і приватним особам, можуть здійснювати платежі шляхом переказу депозитних залишків з одного рахунку на інший. Таким чином, банківська функція по­середництва у платежах тісно пов'язана з функцією посередницт­ва в кредиті, адже домашні господарства, фірми, державні уста­нови, утримуючи кошти на банківських рахунках, використову­ють їх не лише для отримання доходу, але й як ефективний засіб взаєморозрахунків.

Основний економічний ефект від реалізації функції банків як посередників у платежах полягає у суттєвій економії витрат обігу та прискоренні розрахунків між усіма учасниками господарсько­го обороту. Надійність і швидкість здійснення платежів є надзви­чайно важливими як на макрорівні - з точки зору ефективності організації суспільного відтворення, та і на мікрорівні - з точки зору планування виробництва і суворого дотримання кошторису затрат. Підприємство, що планує придбання ресурсів для забез­печення виробництва, має бути впевненим, що платежі від покуп­ців його продукції надходитимуть вчасно, а це дозволить розра­хувати, яким чином можна отримати необхідні фонди. Загалом оперативність платежів має суттєвий вплив не лише на фінансове здоров'я усіх підприємств, а й на своєчасне надходження коштів до бюджету та здійснення відповідних витрат, а також на фінан­совий стан домашніх господарств.

Слід відзначити, що необхідними умовами ефективного фун­кціонування системи розрахунків в економіці є, з одного боку, спроможність платників своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, а з іншого, що не менш важливо, - здатність банків надійно та оперативно перераховувати кошти згідно призначен­ня. Тому банки, приймаючи відповідальність за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів щодо здійснення платежів, застосовують найбільш сучасні форми обчислювальної техніки і комунікацій, які дозволяють в оптимальні строки проводити роз­рахунки та забезпечують надійний контроль за їх здійсненням. Про важливість даної функції може свідчити, наприклад, той факт, що здійснення платежів поглинає близько двох третин часу персоналу британських клірингових банків, незважаючи на комп'ютеризацію і автоматизацію [18.277]. Однак в кінцево­му підсумку завдяки банкам як основним організаторам розра­хунків у масштабах всієї економіки скорочуються до мінімуму затрати, пов'язані із здійсненням платежів та суттєво прискорює­ться рух грошових потоків.

Функція випуску кредитних грошей безпосередньо пов'язана з двома попередніми банківськими функціями і полягає у забез­печенні банками на основі кредитно-розрахункових операцій по­треб господарського обороту належною кількістю платіжних за­собів. На практиці випуск грошей здійснюється на основі депози­тно-кредитної емісії, суть якої полягає у тому, що банк, надаючи кредит клієнту, зараховує суму позики на його поточний рахунок. У межах цієї суми позичальник може отримати готівку або випи­сувати чеки для розрахунків з клієнтами іншого банку, що при­зводить до збільшення ресурсної бази останнього. Отримані та­ким чином ресурси цей банк також може спрямувати на видачу позик за цією ж схемою, у результаті чого загальна грошова маса зростає. У якості обмежувальних для емісії факторів виступають величина попиту на кредити, рівень редепонування отриманих в банку позик, а також обсяги резервів, які повинні формувати бан­ки при здійсненні кредитних операцій.

Нині, коли банківські рахунки являють собою основний ком­понент грошової маси, депозитно-кредитна емісії банків відіграє вирішальну роль у підтриманні належної еластичності грошової системи, пристосовуючи обсяги грошей в економіці до реальних потреб господарського обороту. Зазначені моменти відображають основний макроекономічний ефект даної функції банків - забез­печення належної гнучкості емісійної системи, спроможної за умов виваженої монетарної політики підтримувати грошову масу на рівні, адекватному потребам ділової активності, стабільності цін, зайнятості та економічного росту.

За станом на 1 січня 2011 року в Державному реєстрі банків України було зареєстровано 189 банків. Се­ред них 164 банки (86.8%) — акціонерні товариства (115 — відкриті, 49 — закриті. 2 — державні банки). 25 банків (13.2%) — товариства з об­меженою відповідальністю. 28 банків (14.8%) створено з участю іноземного капіталу, в тому числі 6—зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Таблиця 1.1

Кількість банків України у 2010р.[1]

Показники	За станом на	Абсолютний приріст (зменшення)
01.1. 2010р.	01.04. 2010р.	01.07. 2010р.	01.10. 2010р.	01.01. 2011р.	за 2010р.	за IV квартал 2010р.
Кількість банків у Державному реєстрі банків України						- 6	- 2
У тому числі: банків з іноземним капіталом						- 3	- 3
Із них: банків зі 100-відсотковим іноземним капіталом						- 1	- 1
Кількість банків, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій						- 1	- 2
У тому числі: кількість банків, які мають ліцензію на і здійснення валютних операцій							- 2

Ліцензію Національного банку України на здійснення банківських опе­рацій мають 152 банки (80.4%),149 із них — ліцензію на здійснення операцій із валютними цінностями.

Упродовж 2010 року зберігалась стійка тенденція до зростання статутного, регулятивного і балансо­вого капіталу банків, що позитивно вплинуло на рівень капіталізації сис­теми. Порівняно з початком року ча­стка банків, які мають регулятивний капітал понад 5 млн. євро і можуть здійснювати свою діяльність на тери­торії всієї України, збільшилася з 56.2 до 72.3%, тобто на 16.1 відсоткового пункту (в. п.). а їх кількість — із 86 до 110. Частка банків, які мають регу­лятивний капітал до 3 млн. євро, змен­шилася з 13.1 до 6.0%. Регулятивний капітал лише 8 банків перебуває в ме­жах від 1 до 3 млн. євро (на 01.01.2010 р. було 14 таких установ).

Таблиця 1. 2

Структура банків України за розміром регулятивного капіталу[2]

Розмір регулярного капіталу банку	За станом на 01.01.2010р.	За станом на 01.07.2010р.	За станом на 01.01.2011р.	Абсолютний приріст (зменшення)
кількість	відсоток	кількість	відсоток	кількість	відсоток	порівняно з 01.01.2010р	порівняно з 01.01.2010р.
До 1млн. євро		3.9		3.3		0.7	- 5	- 4
Від 1 до 3 млн. євро		9.2		5.9		5.3	- 6	- 1
Від 3 до 5 млн. євро		30.7		19.6		21.7	- 14
Від 5 до 10 млн. євро		43.1		50.3		43.4		- 11
Понад 10 млн. євро		13.1		20.9		28.9
Усього банків		100.0		100.0		100.0	- 1	- 1

Стабільна діяльність банківських установ та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками знач­ною мірою залежать від обсягів регу­лятивного капіталу. За 2010 рік він збільшився на 55,9%, або на 2875,4 млн. грн. і на 01.01.2010р. дорівнював 8 018.5 млн. гри. Високі темпи зростання цього показника певною мірою зумовлені прийняттям рішення про ліквідацію банку "Україна", який мав від'ємний капітал.

На 01.01.2011 р. регулятивний капітал установ групи найбільших банків становив 2 328.2 млн. гри. (29.0% від його загальної суми), великих –1277.3 млн. грн. (15.9%), се­редніх – 1 845.7 млн. грн. (23.0%). ма­лих банків – 2567.3 млн. грн. (32.1%).

Збереження в 2010 році позитивної макроекономічної динаміки та належна адаптація банків до ко­роткострокових економічних змін значно сприяли зміцненню фінан­сового стану і формуванню позитив­них тенденцій у розвитку банківсько­го сектору. Серед них переважали такі:

- позитивна динаміка зростання основних показників діяльності банків;

- поліпшення фінансового стану та розширення капітальної бази банків;

- стабілізація зростання попиту на банківські послуги та поліпшення фінансового стану клієнтів;

- зниження темпів кредитування усіх категорій позичальників на фоні стабілізації тенденції до зниження кредитних ризиків;

- скорочення обсягів простроче­них та сумнівних кредитів;

- прискорене зростання обсягів вкладень у цінні папери;

- зниження темпів зростання залу­чених банківських ресурсів за умови їх збереження на нормальному рівні в цілому;

- інтенсивніше зростання обсягів строкових вкладів населення порівня­но з депозитами до запитання.

Проте з точки зору сукупних ринкових потреб економіки реальні мож­ливості банківського сектора нині ще досить обмежені, їх розширення по­требує подальших дій, зокрема в на­прямі нарощування капіталу, ре­структуризації тощо. Про це свідчить і співвідношення капіталу до ВВП, яке в Україні становить лише близь­ко 4%.

Протягом — 2011 року за умови економічного зростання в країні позитивна тенденція до підви­щення стабільності банківської систе­ми, яка набула розвитку в 2001 році, має зберегтися. Це справлятиме позитивний вплив на економічне зро­стання.

1.2. Структура та види банківських операцій

Розглянута у підрозділі 1.1 роботи роль банків у забезпеченні грошово-кредитного посередництва в суспільстві як однієї з необхідних умов підтримання неперервності відтворювального процесу відображає загальну цільову спрямованість банківської діяльності в ринкових умовах господарювання. Водночас необ­хідно усвідомлювати, що і сам комерційний банк є складним системним утворенням, спроможним виконувати сотні потріб­них господарству операцій, а його посередницька роль аж ніяк не заперечує в цілому продуктивний характер банківської дія­льності.

Йдеться передусім про те, що функціонування комерційних банків слід розглядати з точки зору на них як самостійних госпо­дарюючих суб'єктів, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. І хоча результати їхньої діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення У традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сіль­ського господарства), вони мають свою вартість, в основі якої лежать суспільні затрати. Головним продуктом комерційного банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійс­нення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо. Основою ж при цьому виступає організація грошово-кредитних відносин, що є необхідною умовою забезпечення економіки достатньою кількіс­тю грошових засобів.

Особливістю функціонування комерційних банків як підпри­ємств є те, що їхній специфічний продукт набуває двоякого ви­раження - з одного боку, це надання різного роду послуг шляхом проведення активних, пасивних та комісійно-посередницьких операцій, а з іншого - це створення безготівкових платіжних за­собів, що власне є результатом тих же операцій (рис. 1).

Рис. 1.1 Склад банківського продукту

Перша складова частина банківського продукту являє собою різного роду послуги, що надаються комерційними банками, - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та ряд інших. При цьому, для з'ясування суті й специфіки банківського продукту, важливо вивести чіткі термінологічні формулювання, оскільки в економічній літературі часто-густо або взагалі не проводиться якихось відмінностей між послугами та операціями, або ж послугами вважається та діяль­ність банку, що безпосередньо не пов'язана з активними і пасив­ними операціями. Навряд чи можна погодитись і з класифікацією, згідно якої ознакою банківських послуг є отри­мання за них «комісійної винагороди, нарахувань і зборів, що приносять певний дохід».

Насправді, більш правомірним, з нашої точки зору, є тракту­вання послуг саме як результату банківської діяльності. Для до­сягнення цього результату банки здійснюють різного роду операції. Інакшими словами, власне «послуги» - це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як «операції» - це свого роду вироб­ничий процес (табл.3).

Таблиця 1.3

Класифікація результатів діяльності комерційного банку

Види операцій комерційного банку	Результати банківської діяльності
Пасивні операції	Депозитні послуги
Активні операції	Кредитні послуги
Комісійно-посередницькі операції	Розрахункові, касові, валютні, тра­стові, консультаційні та інші по­слуги

Класифікацію зазначеного виробничого процесу найбільш доцільно проводити з огляду на особливості формування й роз­міщення ресурсів комерційного банку, що зводиться до здійснен­ня трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісій­но-посередницьких. При цьому пасивні операції полягають в за­лученні банками тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При здійсненні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Що ж до комісійно-посередницьких операцій, то вони проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому разі має місце вже не власне формування й роз­міщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за розпорядженням останнього або здійснення інших операцій, які не пов'язані безпосередньо з рухом грошей - так звані забалансові послуги.

Таким чином, у результаті здійснення трьох вказаних груп операцій комерційні банки надають різноманітні послуги клієн­там, що і являють у своїй сукупності банківський продукт. Вод­ночас необхідно відзначити і певні виключення із цього порядку. Зокрема, пасивні операції комерційного банку, що проводяться з метою формування його власного капіталу, а також активні опе­рації в частині здійснення інвестицій, за визначеною вище термі­нологією не є власне банківським продуктом. Це більшою мірою операції, які відображають надання послуг комерційного банку самому собі - у першому випадку йдеться про залучення капіталу з метою формування статутного фонду, а в другому - про його пропозицію для досягнення класичних цілей інвестиційної діяль­ності - отримання доходу, збільшення капіталу чи підтримання ліквідності. Природно, що саме депозитні й кредитні послуги нарівні з комісійно-посередницькими операціями виступають

основою банківського продукту у класичному розумінні - як ре­зультат, спрямований на кінцевого споживача — клієнта банку.

Слід відзначити, що комісійно-посередницька діяльність ко­мерційних банків на сьогоднішній день є визначальним напрямом у світовій тенденції універсалізації банківської справи, зумовле­ній розвитком новітніх технологій та зростанням рівня конкурен­ції на фінансових ринках. Це призводить до постійного пошуку та винайдення нових видів банківського продукту, а також, від­повідно, до розширення складу банківських операцій та зростан­ня їх загального обсягу, що виявляється у все більшому вторг­ненні банків у нетрадиційні для них сфери діяльності (наприклад, страхування, туризм, угоди з нерухомістю тощо). Цілком зрозу­міло, що за подібних обставин загальний рахунок можливих ви­дів банківських послуг в розвинутих країнах ведеться вже не на десятки, а на сотні.

Протягом 2010 року тенденція до зро­стання зобов'язань банків та до поліпшення їх якості була стій­кою. Причому темпи зростання зо­бов'язань випереджали темпи зрос­тання пасивів, капіталу та активів банків. Проте вони виявилися нижчи­ми, ніж у 2009 році.

Із початку 2010 року обсяги зобов'язань банків України збільшилися на 8969,7 млн. грн., або на 29,6% [8c.4].

Обсяг зобов'язань у 2010 році збіль­шився за рахунок зростання вкладів фізичних осіб. коштів суб'єктів гос­подарювання. бюджету і позабюджет­них фондів тощо.

Основну частину зобов'язань бан­ків становлять кошти суб'єктів гос­подарювання. Протягом 2010 року динаміка їх зростання залишалася позитивною, що свідчить про підви­щення ефективності роботи суб'єк­тів господарювання, а також про зростання ресурсної бази банків. Об­сяги коштів суб'єктів господарюван­ня за 2010 рік збільшилися на 2567.9 млн. грн. або на 21.0%. і за станом на 01.01.2011 р. дорівнювали 14803.2 млн. грн.

Високими темпами зростали обся­ги строкових коштів суб'єктів госпо­дарювання, які за 2010 рік збільши­лися на 55.8% (за 2009 рік — на 67.8%) і на 01.01.2011 р. становили 4382.3 млн. грн. Обсяги коштів до запитання зросли на 10.6% (за 2009 рік — на 46.9%). Строкові кошти становили 29.6% від загальної суми коштів суб'єктів господарювання. В останні роки намітилася тенденція до їх збільшення: так, на 01.01.2009 р. част­ка зазначених коштів становила 20.7 на 01.01.2010р. – 23.0, на 01.01.2011р. –29.6%.

Кошти населення, що, як відомо, відіграють дуже важливу роль у фор­муванні ресурсної бази банків, на звітну дату становили 28.4% від за­гальної суми зобов'язань. За рік обся­ги вкладів фізичних осіб збільшили­ся на 4 513.9 млн. грн.. або на 67.9% (за 2009 рік — на 2 308.2 млн. грн.. або на 53.2% 1. і на 01.01.2011 р. сягнули 11 161.2 мли. грн., що свідчить про під­вищення довіри населення до банків­ської системи. Населення надає пере­вагу вкладам у національній валюті. Вони становлять близько 60% від за­гальної суми вкладів фізичних осіб.

Рис. 1.2. Структура зобов’язань банків на 01.01.2011р., в %.

Кошти суб'єктів господарювання становили 14803.2 млн. грн. (37.7% від загальної суми зобов'язань банків); вклади фізичних осіб — 11161.2 млн. грн. (28.4%); міжбанківські кредити та депозити — 4307.0 млн. грн. (11.0%); кошти бюджету та позабюджетних фондів — 1533.8 млн. грн., (3.9%); кошти Національного банку України — 1114.7 млн. грн. (2.8%); кредити, отримані від міжнародних та інших фінансових організацій — 447.2 млн. грн. (1.1%). інші зобов'язання — 5927.8 млн. грн. (15.1%). Левова част­ка зобов'язань банків — 25964.4 млн. гри., або 66.1 % віл їх запільної суми. — це кошти суб'єктів господарювання та вклади фізичних осіб.

До позитивних змін у структурі зобов'язань слід віднести збільшен­ня з 24.3% на початок року до 31.7% на 01.01.2011 р. частки строкових зобов'язань, що свідчить про певне зміцнення стабільності ресурсної бази банків і розширення можли­востей кредитування економіки.

Протягом 2010 року обсяги чистих активів збільшилися на 10376.5 млн. грн.. або на 28.2% (у 2009 році — на 11224.9 млн. гри., або на 43.8%.). і на 01.01.2011 р. становили 47 203.8 млн. грн.

Обсяги загальних активів (не скоригованих на резерви під активні операції) зросли на 10831.2 млн. грн., або на 27.4% (за 2009 рік — на 12316.4 млн. грн., або на 45.2%). і на 01.01.2011 р. ста­новили 50391.7 млн. грн. Збільшення відбулося в основному за рахунок зро­стання кредитного портфеля банків — на 8317.5 млн. грн.. або на 35.3%; вкла­день у цінні папери — на 2215.2 млн. гри., або на 101.9%; дебіторської заборгованості — на 99.0 млн. грн., або на 5.3%; основних засобів та нематеріаль­них активів — на 402.6 мли. грн., або на 12.6% (Рис.3).

Рис. 1.3. Структура активів банків України на 01.01.2011р., в %.

Таким чином, структура активів на звітну дату була такою: високоліквідні активи дорівнювали 7711.0 млн. грн. (15.3% від суми загальних активів): кредит­ний портфель — 31862.6 млн. грн. (63.2%): вкладення в цінні папери — 4389.9 млн. гри. (8.7%): дебіторська заборгованість — 1957.4 млн. грн. (3.9%); основні засоби та нематеріальні активи — 3598.8 млн. грн. 7.1%): інші активи — 872.0 млн. грн. (1.8%). Значні структурні зміни, що сталися впродовж 2010 року в активах, свідчать про поліпшення їх якості. Збільшилися обсяги робочих активів, тоді як неприбуткових, проблемних — зменшилися. Частка кредитного портфеля за рік зросла на 3.7 в. п.. вкладень у цінні папери — на 3.2 в. п. На 1.0 в. п. скоротилася частка ос­новних засобів та нематеріальних ак­тивів, на 5.6 в. п. — проблемних кре­дитів у кредитному портфелі.

Обсяги вкладень у цінні папери зросли за минулий рік на 2215.2 млн. грн.. тобто більш як у 2 рази, і на 01.01.2011 р. дорівнювали 4389.9 млн. грн. Зростання відбулося в основному за рахунок ОВДП та боргових цінних паперів, обсяги яких збільши­лися на 2434.1 млн. грн.. або майже у 17 разів. Та незважаючи на це, ча­стка операції із цінними паперами в активних операціях ще замала, що. на нашу думку, пояснюється зваженою політикою банків щодо операцій із цінними паперами, яка, в свою чер­гу, зумовлена недостатнім розвитком фондового ринку в Україні та бра­ком надійних інструментів для вкла­дення коштів на ньому.

У портфелі цінних паперів перева­жають вкладення в цінні папери на продаж. На початок 2011 р. їх обсяг становив 3230.8 млн. грн., або 73.6% від загальної суми. Вкладення в цінні папери на інвестиції дорівнювали 1006.1 млн. грн. (22.9%). вкладення капіталу в асоційовані компанії — 113.6 млн. грн. (2.6%), у дочірні ком­панії — 39.4 мли. грн. (0.9%).

Основна частина вкладень у цінні папери — це ОВДП та цінні папери, які рефінансуються НБУ (їх обсяг на звітну дату становив 2 974.9 млн. грн., або 67.8% від загальної суми вкладень у цінні папери), що пояснюється ви­соким ступенем надійності зазначених інструментів.

Зауважимо, що протягом року спостерігалася переорієнтація банків із вкладень у цінні папери на інвес­тиції на вкладення в цінні папери на продаж. Це свідчить про те, що банківські установи почали надава­ти перевагу доходам, одержуваним не від погашення цінних паперів, а від проведення торговельних опе­рацій із ними.

Характерним є зростання частки неприбуткових активів — основних за­собів та нематеріальних активів, які становлять 7.1% (7.6% від обсягу загальних активів). За рік обсяги за­значених активів збільшилися на 402.6 мли. грн., або на 12.6% (за 2009 рік — на 555.7 мли. грн., або на 21.0%). і за станом на 01.01.2011 р. дорівнювали 3 598.8 млн. грн.

Кредитний портфель банків ста­новить основну частину їх активів: його частка впродовж 2010р. збільшилася з 59.5 до 63.2% (Рис.4).

Рис. 1.4. Структура кредитного портфеля за напрямами кредитування, в %.

Збільшення обсягів кредитного портфеля відбулося в основному за рахунок зростання (на 45.4%) кре­дитів, наданих, суб'єктам господа­рювання. Це, з одного боку, спри­яло пожвавленню ділової актив­ності в економіці, а з другого — засвідчило поліпшення фінансового стану й очікувань суб'єктів гос­подарювання.

Позитивним моментом у кредитуванні суб’єктів є наявність стійкої тенденції до зрос­тання обсягів довгострокових кре­дитів. За 2010 рік їх обсяг зріс на 2 386.1 млн. грн., або на 73.1%. і за станом на 01.01.2011 р. сягнув 5648.2 млн. грн. (17.7% від усіх кре­дитів, наданих суб'єктам господа­рювання. За 2009 р. обсяг довгостроковим кредитів збільшився на 863.0 млн. грн.. або на 36.0%. і за станом на 01.01.2010 ро­ку дорівнював 3 262.1 млн. грн. От­же. протягом 2010 року темпи при­росту обсягів довгострокового кре­дитування порівняно з 2009 роком підвищилися майже вдвічі.

У структурі кредитного портфеля переважали кредити, надані суб'єктам господарювання. На звітну дату вони становили 26 351.8 млн. грн., або 82.7% від загального обсягу кредитно­го портфеля: кредити, надані іншим банкам та НБУ, — 3 940.1 млн. грн. (12.4%); кредити, надані фізичним особам, — 1373.5 мли. грн. (4.3%); кредити, надані органам державного управління, — 197.3 млн. грн. (0.6%).