Орган смаку

Смакові рецептори є хеморецепторами, чутливими до хімічного складу їжі. Вони розташовані в слизовій оболонці язика (грибоподібні, листоподібніваликоподібні сосочки), м’якого під­небіння, задньої стінки глотки.

10-15 рецепторних клітин, що ма­ють волоски, утворюють смакову бруньку. Кожна смакова брунька складається із смакових і підтриму­ючих клітин. На базальній поверхні смакових клітин знаходяться нерво­ві закінчення, по яких в складі че- репномозкових нервів (VII, IX, X), що мають одне спільне чутливе ядро в ромбоподібній ямці, подразнення передається в кору головного мозку, де знаходиться кірковий кінець сма­кового аналізатора - гачок, пара- гіпокампальна звивина

Лекції по анатомії спец. «Сестринська справа»,24години:

1семестр -12годин,(1-6 лекціїї)

Семестр -12годин,(7-12 лекції).

ЛЕКЦІЯ №1

ТЕМА: ВСТУП. ТКАНИНИ. ОРГАНИ. СИСТЕМИ ОРГАНІВ

План

1. Предмет вивчення анатомії,методи дослідження, сучасні напрямки розвитку анатомії.

2. Тканина – визначення, класифікація:

а)епітеліальна тканина – розміщення в організмі, будова, функції; класифікація;

б) сполучна тканина – розміщення, будова, функції,класифікація;

в) м’язова тканина – розміщення, будова, функції, класифікація;

г) нервова тканина – розміщення, будова; будова нейрона, види нейронів;нервове волокно – визначення, види, будова,закінчення нервових волокон.

3. Орган. Система органів – визначення, значення.

4. Зв’язок організму з довкіллям. Вплив біологічних та соціальних факторів на діяльність організму.

Самостійне вивчення тем:

Історичний нарис розвитку анатомії.

Конституція.Значення типів будови тіла в походженні захворювань.

Клітина,будова,хімічний склад,обмін речовин.Типи поділу клітин.

Стадії ембріогенезу людини

Виконайте завдання №1,2,3 збірника позааудиторної самостійної роботи

Література:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.5-6, 18-39, 46-54.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 26, 32-33.

Анатомія - це наука про форму і будову організму людини, органів та систем, а також про їх розвиток і функції.

Розрізняють:

• анатомію описову (опис органів, які вивчали під час розтинів трупів),

• системну (вивчення організму за системами - кісткова, м’язова, внутрішні органи,тощо),

• топографічну (вивчення взаємозв’язків між органами в певній ділянці тіла),

• пластичну (вивчення пропорцій тіла і його форм). Остання має назву прикладної анатомії для художників і скульпторів,

• функціональна анатомія вивчає окремі органи і системи органів у зв’язку з їх функцією,

• динамічна анатомія займається вивченням не лише будови опорно- рухового апарату, але й динаміки рухів, і має значення для правильного розуміння фізичного розвитку людини,

• вікова анатомія, яка висвітлює вікові зміни органів і тканин,

• порівняльна анатомія порівнює будову тварин різних класів і людини.

Тісно з анатомією пов’язана антропологія, яка вивчає будову тіла людини в історичному аспекті,гістологія,ембріологія та інші дисципліни.

Основні методи дослідження в нормальній анатомії:

розтин і препару­вання,ін’єкцій,рентгенографія,макро-мікроскопіі,тощо

В сучасній анатомії застосовують багато інших методів дослідження з використанням сучасної оптики, рентгенівських променів, пластичних матеріалів та досягнень хімії і фізики(метод корозії,

Нормальну анатомію вивчають за системами:

• Опорно-руховий апарат

• Спланхнологія (вчення про нутрощі)

• Травна система

• Дихальна система

• Сечова система

• Статева система

• Серцево-судинна система (кардіоангіологія)

• Нервова система (неврологія)

• Органи кровотворення та імунна система

• Органи внутрішньої секреції (ендокринологія)

• Органи чуття (естезіологія)

Анатомія людини є абсолютно фундаментальною наукою для пізнання людського організму,всі зв’язки, які існують в організмі, можуть бути зрозумілими лише при зіставленні даних анатомії з даними суміжних дисциплін.

Людина є вищим продуктом розвитку живої матерії. Тому, щоб зрозуміти її будову, необхідно користуватися даними:

Біології - науки про закони виникнення і розвитку живої природи.

Фізіології, щоб зрозуміти будову організму з точки зору взаємозв’язку форми і функції органів.

Гістології, яка вивчає закономірності будови і розвитку тканин та органів, Цитології,яка досліджує закономірності будови, розвитку і діяльності клітин, з яких побудовані тканини й органи.

Ембріології,яка вивчає розвиток зародка.

Отже, анатомія, гістологія, цитологія та ембріологія разом становлять науку про форму, будову і розвиток організму, яка має назву морфологія.

Тканина - це сформована в процесі філогенезу система організму, що складається із клітин і неклітинних структур, які мають спільне походження, будову та функції.

Структурними компонентами тканин є:

• клітини,

• клітинні похідні (симпласт, синцитій)

• міжклітинна речовина.

Клітини - головні елементи будь-якої тканини, які зумовлюють їх основні властивості.

Постклітинні структури - похідні клітини, які в ході свого розвитку втратили окремі компоненти клітин (ядро, деякі органели), але набули ряд властивостивостей, які необхідні їм для виконання спеціалізованих функцій

Міжклітинна речовина складається з:

основної речовини та волокон(кола­генові, еластичні, ретикулярні).

Основна речовина за фізико-хімічним станом являє собою гель певної в’язкості.

Протягом усього життя організму в тканинах відбувається зношування та відмирання клітин і неклітинних елементів і заміна їх новими (фізіологічна регенерація).

Організм людини містить різноманітні тканини,

Принципи класифікації тканин:

1.Тканини об’єднують у групи за ознаками подібності їх будови та функцій,це

(морфо-функціональний принцип)).

Роз­різняють наступні морфо-функціональні типи тканин:

1) епітеліальна;

2) тканини внутрішнього середовища (сполучна, кров і лімфа);

3) м’язова;

4) нервова.

2.Тканини об’єднують на основі спільного джерела їх розвитку,це гістогенетичний принцип.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА

Епітеліальна тканина знаходиться на поверхні, на межі із зовнішнім середо­вищем. Вона вкриває тіло (епідерміс шкіри) і вистеляє слизові оболонки внут­рішніх органів, а також утворює більшість залоз.

Епітеліальну тканину поділяють на дві великі групи:

• покривний епітелій

• залозистий епітелій.

Покривний епітелій займає бар’єрне положення і виконує такі функції: розмежувальну (на межі із зовнішнім середовищем і тканинами, що лежать під ним),

захисну (від механічних, фізичних, хімічних, інфекційних факторів),

транспортну (обмін речовин, їх всмоктування і виділення),

рецепторну (сприйняття подразнень, сигналів).