Варіанти стратегічного вибору

Найбільш досконалими класифікаціями стратегічного вибору є:

- за характером галузі та макросередовища;

- за характером виробництва і реалізації конкурентних переваг.

за характером галузі та макросередовища

Згідно першої класифікації існує 4 основних види альтернатив стратегічного вибору підприємства:

- обмежене зростання;

- зростання;

- скорочення;

- поєднання,

Обмежене зростання. За такої стратегії підприємство встановлює цілі від досягнутого, скориговані залежно від ситуації (3-30%). Така стратегія притаманна підприємствам, що діють у зрілих, добре розроблених галузях з незмінними, сталими технологіями. При цьому підприємство в цілому задоволено своїм становищем, ринковою часткою, попитом на продукцію.

Зростання. Характерне значне щорічне зростання рівня короткострокових та довгострокових цілей (15-100%) на рівнями показників звітного періоду. Застосовується в молодих, динамічних галузях, що відзначаються значним потенціалом зростання та швидкими змінами у технології, з постійними технологічними нововведеними. Дану стратегію використовують також для здійснення диверсифікації – розширення номенклатури продукції для того, щоб залишити ринки, які перебувають у стагнації.

Зростання буває внутрішнім та зовнішнім. Внутрішнє зростання здійснюється шляхом розширення асортименту товарі. Зовнішнє – через злиття, об’єднання, поглинання одних фірм іншими, розширення видів діяльності, створення супутніх підгалузей.

Скорочення. Альтернатива останнього засобу ”,що обирається керівниками в критичних ситуаціях, коли бізнес терпить занепад або є деструктивним. Цілі нижчі від минулих досягнень. Стратегія скорочення може реалізуватися у трьох варіантах:

- ліквідація – розпродаж усіх матеріальних активів за ліквідними цінами. Мета – отримати кошти, для погашення боргів, розрахунку з кредиторами

- відкидання зайв ого – відокремлення деяких структурних підрозділів чи видів діяльності, часткове скорочення лінії виробництва, структурні зміни.

- переорієнтація та модернізація – шляхом суттєвого оновлення асортименту та номенклатури продукції, робіт чи послуг, спроб досягти успіх у суміжній галузі.

Поєднання. Намагання використати будь-який різновид комбінації вищезгаданих стратегій. Характерне для крупних фірм, що активно діють одночасно у кількох галузях.

за характером виробництва і реалізації конкурентних переваг.

Ця класифікація передбачає вибір сфери конкуренції. Майкл Портер (Гарвардська школа бізнесу) класифікував стратегії бізнесу у вигляді трьох основних груп: лідерство за цінами, диференціація і фокусування. Мета кожної із цих стратегій — встановити частку на ринку, яку підприємство може захопити та утримувати і яка дозволила б йому діяти з постійно високим рівнем прибутковості

МАТРИЦЯ КОНКУРЕНЦІЇ (ПОРТЕРА)

Основна ідея моделі: для отримання прибутку вищого за середнє підприємство повинно мати сильну позицію щодо конкурентів.

Рушійні сили конкуренції:

конкуренти в середині галузі; потенційні нові конкуренти; постачальники; покупці; продукти-замінники.

Висновки:

Великі підприємства з великою часткою ринку і невеликими спеціалізованими підприємствами мають шанс досягти певного рівня рентабельності. Зв'язок між часткою ринку та рентабельністю свідчить про небезпеку середньої позиції: підприємствам, які не мають коштів або можливостей для досягнення лідерства на ринку, потрібно сконцентрувати свою діяльність на певному сегменті і нарощувати там переваги щодо конкурентів.

Рис. Зв'язок частки на ринку та доходу від інвестицій у загальній стратегічній моделі

Портера

Джерело: Гаркавенко С.С., 1998

Стратегічні поради:

Щоб випередити конкурентів, потрібно сконцентруватися на одній з трьох стратегій:

лідерство за витратами; диференціювання; концентрація на сегменті.

Стратегічна перевага
	Неповторність покупки з погляду покупця	Переваги в собівартості
Уся галузь	Диференціювання	Лідерство за цінами
Один сегмент ринку	Концентрація на сегменті

Рис. Матриця Портера