Аналіз дебіторської заборгованості. Аналіз кредиторської заборгова­ності

У процесі фінансово-господарської діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, у результаті чого відбуваються певні господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань і дебіторської заборгованості.

За термінами виникнення дебіторська заборгованість поділяється:

- поточна дебіторська заборгованість — це дебіторська заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

- довгострокова дебіторська заборгованість - це дебіторська заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість за суб'єктами партнерських відносин поділяється на:

- дебіторська заборгованість за товарними операціями;

- дебіторська заборгованість за нетоварними операціями.

Залежно від забезпечення дебіторської заборгованості за товарними операціями - вона може бути забезпеченою виданими векселями і не забезпеченою виданими векселями.

Довгострокова дебіторська заборгованість за суб'єктами поділяється:

- дебіторська заборгованість за майно, що передане в оренду;

- дебіторська заборгованість забезпечена довгостроковими векселями;

- інша довгострокова заборгованість;

Залежно від ступеня впевненості про повернення, дебіторської заборгованість виділяють:

- безнадійна дебіторська заборгованість — це дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, але за якою минув строк позивної давності;

- сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги щодо якої існує невпевненість її погашення платниками.

З метою аналізу дебіторської заборгованості розраховують показники:

- тривалість одного обороту дебіторської заборгованості, період інкасації

боргу, який визначається як відношення середньої за період суми дебіторської заборгованості до одноденної виручки від реалізації готової продукції. Характеризує середній період погашення дебіторської заборгованості:

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, кількість оборотів, який визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період суми дебіторської заборгованості. Характеризує скільки разів за період оновлюється дебіторська заборгованість;

- коефіцієнт завантаження дебіторської заборгованості, який визначається як відношення середньої за період суми дебіторської заборгованості до виручки від реалізації продукції. Характеризує суму дебіторської заборгованості, що припадає на одну гривню виручки від реалізації продукції;

- частка дебіторської заборгованості в поточних активах, яка визначається як відношення суми дебіторської заборгованості до поточних активів. Характеризує частку дебіторської заборгованості в поточних активах;

- питома вага вексельної форми розрахунку, визначається як відношення суми дебіторської заборгованості забезпеченої одержаними векселями до загальної суми дебіторської заборгованості. Характеризує якість дебіторської заборгованості;

- частка резерву сумнівних боргів в загальній сумі дебіторської заборгованості, визначається як відношення резерву сумнівних боргів до загальної суми дебіторської заборгованості. Характеризує ліквідність дебіторської заборгованості;

- збитки від несвоєчасної оплати рахунків дебіторами, визначається як різниця суми дебіторської заборгованості з дебіторською заборгованістю скоригованою на індекс інфляції і з сумою отриманих штрафів і пені.

Залучення капіталів в обороти підприємства сприяє покращенню фінансового стану, але при умові коли вони не заморожуються на тривалий час в обороті і своєчасно повертаються. Інакше може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому рахунку може призвести до виплати штрафних санкцій і погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу кредиторської заборгованості слід вивчити склад, причини, давність утворення кредиторської заборгованості та суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов'язань. Аналіз кредиторської заборгованості починається з вивчення її складу і структури.

Виділяють види кредиторської заборгованості залежно від суб'єктів партнерських відносин:

- кредиторська заборгованість за товарними операціями (товари, роботи, послуги);

- кредиторська заборгованість за нетоварними операціями (розрахунки з бюджетом, оплата праці, позабюджетні розрахунки).

Розрахунок показників стану кредиторської заборгованості здійснюють за тією ж методикою, що й для дебіторської заборгованості, але замість виручки від реалізації товарів використовують оборотні закупівлі сировини і матеріалів:

- тривалість одного обороту кредиторської заборгованості в період інкасації кредиторської заборгованості, який визначається як відношення середньої за період суми кредиторської заборгованості до одноденного обороту закупівлі сировини і матеріалів. Характеризує середній період погашення кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, кількість оборотів, який визначається як відношення обороту з закупівлі сировини і

матеріалів до середньої за період суми кредиторської заборгованості. Характеризує скільки разів за період оновлюється кредиторська заборгованість;

- коефіцієнт завантаження кредиторської заборгованості, який визначається як відношення середньої за період суми кредиторської заборгованості до обороту з закупівлі сировини і матеріалів. Характеризує суму кредиторської заборгованості, що припадає на одну гривню обороту із закупівлі сировини і матеріалів.

Значення й методи аналізу капіталу підприємства. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства. Основні напрямки поліпшення ви­користання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування.

Під капіталом підприємства розуміють матеріальні засоби і грошові кошти, які вкладені в підприємство з метою здійснення господарської діяльності. Тобто, капітал – це кошти, якими володіє суб’єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку.

Від того, яким капіталом володіє суб’єкт господарювання, наскільки оптимальна його структура, залежить фінансова стабільність підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має виключно важливе значення.

Основні завдання аналізу капіталу:

1) вивчення вихідних умов функціонування підприємства;

2) встановлення змін у наявності та структурі капіталу та оцінка змін, що відбулися;

3) пошук шляхів нарощування капіталу, підвищення його рентабельності та зміцнення фінансової стійкості.

Основні принципи формування капіталу підприємства:

1) забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел;

2) забезпечення відповідності обсягів залученого капіталу і суми активів підприємства;

3) визначення перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

4) забезпечення оптимізації структури з позиції ефективного його функціонування;

5) забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Використовується капітал підприємства на придбання і оренду основних засобів і нематеріальних активів, будівництво об’єктів виробничого і невиробничого призначення, закупівлю сировини, матеріалів, палива, оплату праці, сплату податків, відсотків за кредит, дивідендів.

Від того як розміщений капітал, в яких сферах і видах діяльності він використовується, багато в чому залежить ефективність роботи підприємства та його фінансовий стан. Капітал може бути використаний як у внутрішньому обороті, так і за його межами, може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.

Капітал класифікують за рядом ознак:

1. За належністю підприємству: власний і залучений.

2. За метою використання:

- виробничий;

- позичковий;

- спекулятивний;

3. За формою інвестування:

- фінансовий (цінні папери, грошові кошти дебіторська заборгованість);

- матеріальний (основні засоби, виробничі запаси);

- нематеріальний (патенти, ліцензії, „ноу-хау”).

4. За об’єктом інвестування – основний і оборотний.

5. За формою перебування в процесі кругообігу:

- грошовий;

- виробничий;

- товарний;

6. За формою власності – приватний і державний.

7. За організаційно-правовою формою:

- акціонерний;

- пайовий;

- індивідуальний;

8. За характером використання власниками – споживчий і нагромаджений.

9. За правовими нормами функціонування:

- легальний;

- “тіньовий”.

Джерела формування власного капіталу:

– зовнішні (внески засновників, безповоротна фінансова допомога);

– внутрішні (прибуток, переоцінка необоротних активів).

За ступенем незалежності капітал поділяється на постійний і змінний. Постійний капітал включає в себе власний капітал та довгостроковий позичений капітал. Змінний капітал включає в себе короткостроковий позичений капітал.

Від того яким капіталом володіє суб'єкт господарювання наскільки оптимальною є його структура, наскільки доцільно він вкладений в основні

оборотні активи залежить фінансова стабільність підприємства, результат його діяльності. Тому аналіз формування і використання капіталу має виключно важливе значення.

На загальний розмір капіталу впливає ряд факторів таких як: форма власності, розмір підприємства, розмір прибутку, сума отриманих кредитів, цільове використання коштів, стабільність економіки, збалансованість споживання і нагромадження, обсяг виробництва, стан розрахункове платіжної дисципліни.

Фінансовою основою діяльності підприємства е формування ним власного капіталу. Власний капітал є підставою початку і продовження господарської діяльності і виконує функції:

- довгострокове функціонування;

- відповідальність і захист кредиторів;

- компенсація завданих збитків;

- кредитоспроможність;

- стабільність економіки;

- фінансування ризику при здійсненні ризикових операцій є

забезпеченням;

- незалежності і влади;

- розподіл доходів і активів.

Переваги власного капіталу полягають в простоті залучення, високій віддачі та забезпеченні стійкості і платоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

Недоліки ж використання власного капіталу наступні, обмеженість обсягів залучення, а відповідно і розширення діяльності, висока вартість та невикористання можливості приросту рентабельності за рахунок залучення позик.

Основними елементами власного капіталу є:

- статутний капітал - є сумою коштів, які внесені в майно підприємства власниками, учасниками, засновниками;

- пайовий капітал - це сукупність коштів юридичних і фізичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення діяльності;

- додатковий капітал - складається з емісійного доходу, безоплатно одержаних необоротних активів, до оцінки активів тощо;

- резервний капітал - представляє собою суму резервів створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок прибутку підприємства;

- нерозподілений прибуток - це прибуток, що був невикористаний підприємством;

- неоплачений капітал - сума капіталу, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками;

- вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії, вилучених товариством у своїх акціонерів.

Ефективність використання капіталу найчастіше характеризує його рентабельність:

- рентабельність, що характеризує структуру капіталу, визначається за формулою:

Рс = (П*100/В)*1(1/Ко+1/Фоз +1/Фна)

де, П – нерозподілений прибуток;

В – виручка від реалізації продукції;

Ко – кількість оборотів оборотних активів;

Фоз – фондовіддача основних засобів;

Фна – фондовіддача нематеріальних активів;

- рентабельність після сплати податків, визначається як відношення суми чистого прибутку і фінансових витрат до середньої за період суми капіталу підприємства у відсотках;

- рентабельність власного капіталу, визначається як відношення чистого прибутку до середньої за період суми власного капіталу у відсотках.

Всі вище названі показники характеризують рівень прибутковості капіталу. Показники оборотності капіталу:

- тривалість одного обороту капіталу, оборотність дня який визначається як відношення середньої суми капіталу до одноденної вартості виробленої або реалізованої продукції. Характеризує кількість днів протягом яких здійснюється один оборот капіталу;

- віддача капіталу, яка визначається як відношення вартості виробленої або реалізованої продукції до середньорічної суми всього капіталу. Характеризує суму виробленої або реалізованої продукції, яку було отримано

при використанні однієї гривні капіталу:

- коефіцієнт завантаження капіталу, який визначається як відношення середньорічної суми капіталу до вартості виробленої або реалізованої продукції. Характеризує суму капіталу, що була використана для виробництва або реалізації однієї гривні виробленої продукції.

Показники, що характеризують структуру капіталу:

- індекс іммобілізації активів, визначається як відношення необоротних активів до власного капіталу. Характеризує частку необоротних активів у власному капіталі:

- коефіцієнт довгострокового залучення позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до суми довгострокового позичкового капіталу і власного капіталу. Характеризує частку довгострокового позичкового капіталу в загальній сумі довгострокових джерел коштів:

- коефіцієнт структури позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до короткострокового позичкового капіталу. Характеризує співвідношення між довгостроковими і короткостроковими джерелами коштів;

- коефіцієнт залежності від довгострокових зобов'язань, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до власного і прирівняного до нього капіталу. Характеризує співвідношення між довгостроковим залученим капіталом і власним капіталом;

- коефіцієнт структури довгострокового, позичкового капіталу, визначається як відношення довгострокового позичкового капіталу до необоротних активів. Характеризує яку частку довгострокового позичкового

капіталу було використано на формування необоротних активів.

Фінансовий лівередж – полягає в потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів і структури власного і позичкового капіталу. Сила дії фінансового лівереджу дорівнює частці операційного прибутку і різниці операційного прибутку і фінансових витрат. Сила дії фінансового лівереджу показує в скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового лівереджу, який показує наскільки відсотків зміниться рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позичкового капіталу. Ефект фінансового лівереджу дорівнює добутку диференціала і плеча фінансового лівереджу, яке визначається як частка позичкового і власного капіталу.