Фактори, що формують прибутки і рентабельність торгового підприємства

Прибуток, як кінцевий результат господарської діяльності підприєм­ства, залежить від співвідношення між розміром доходів торгового підприємства і витратами на здійснення торгово-фінансової діяльності.

Розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і цитратами від іншої діяльності. Вивчення дії цих факторів та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання потрібного прибутку.

Основним фактором, який визначає величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути до­сягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупівлі партій товарів у період їх сезонного розпродажу. Якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, то зниженню ціни закупівлі товарів може служити придбання товарів в іноземних партнерів (при сприятли­вому співвідношенні курсів національної та іноземної валюти) або здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій (при сприят­ливому співвідношенні рівня цін на обмінювані товари).

Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане також із збільшен­ням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчо­му ринку, використання сприятливої торгової кон'юнктури в окремі пе­ріоди року, місяців. Збільшення ціни реалізації товарів сприяє розширенню продажів сезонних товарів перед початком сезону, коли ціни най­вищі, реалізації окремих товарних груп на аукціонах і товарних біржах, експорту конкурентоздатних товарів при сприятливому співвідношенні курсів національної й іноземної валюти.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприєм­ства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшення обсягу продажу сприяє здійсненню ефективної маркетингової політики шляхом включення до переліку взаємодоповнюючих товарів, надання спожив­чого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торгових послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, здійснення ефектив­них рекламних заходів. Для оптової торгівлі важливе значення в розши­ренні продажу має регіональна диверсифікація збуту.

Розглянуті факторії прямо впливають на величину доходів, я відпо­відно, і на прибуток підприємства. При тій же величині доходів підприєм­ство може мати різний розмір прибутку, що залежить від величини ви­трат обігу. Розмір витрат обігу формується під впливом таких факторів, як обсяг товарообороту, його склад та асортиментна структура, джерела надходження товарів, місцезнаходження контрагентів комерційних угод, умови страхування угод, рівень продуктивності праці на підприємстві, ступінь використання ресурсів, структура капіталу, розміри матеріаль­но-технічної бази тощо. Вищезазначені фактори впливають на прибуток від реалізації товарів.

Джерелом зростання прибутку підприємства можуть бути також до­ходи від позареалізаційних операцій за мінусом витрат на операції.

Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різно­манітні цінні папери, продажу їх на фінансовому ринку, придбання де­позитних сертифікатів банків або відкриття в них депозитних рахунків, здачі в оренду основних фондів, які не використовуються в теперішній час; віднесення певної суми збитку на винних осіб і своєчасне її стягнен­ня, стягнення штрафних санкцій, що представляються до контрагентів, урахування суми втрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди. Прибуток від позареалізаційних операцій буде більший, якщо не допус­кати непродуктивних витрат і збитків.

Підтема 2. Аналіз і планування прибутків і рентабельності підприємств

1. Стратегія аналізу і планування прибутку підприємства

Досягнення мети діяльності підприємства пов'язано з глибоким ана­лізом та оцінкою досягнутих результатів. Найчастіше головна мета фор­мулюється як досягнення відповідного рівня рентабельності на вкладе­ний капітал і відповідно отримання певної маси чистого прибутку. Маса прибутку підприємства залежить, з одного боку, від величини доходів, що одержує підприємство, з другого — від розмірів витрат обігу. Форму­вання доходів і витрат підприємства обумовлюється передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою по­літикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

Стратегія управління прибутком може бути представлена такими ета­пами:

1. Правильне визначення суми прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирі­шення. Величина цільової суми прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Кожна одиниця товарообороту додає певну ве­
личину доходу і витрат торгового підприємства. Цей приріст ще назива­ють граничні доходи і граничні витрати. Якщо граничний дохід більший за граничні витрати, то кожна одиниця товарообороту додає до доходу
більшу величину, ніж до суми витрат. При такому становищі різниця між доходами і витратами зростає, що означає і зростання прибутку підпри­ємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообо­роту, при якому граничні доходи, отримані від реалізації кожної додатко­вої одиниці товарообороту, дорівнюють граничним витратам при реалі­зації кожної додаткової одиниці товарообороту.

2. Обґрунтування стратегії визначення обсягу товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього, з одного боку, розраховують потрібний обсяг товарообороту, виходячи з величини цільо­вого прибутку, а з другого — оцінюють можливий обсяг товарообороту, який відповідає попиту населення на товари і ресурсозабезпеченості обороту. Досягнення збалансованості між потрібним і можливим обсягами товарообороту забезпечується на наступних етапах розробки стратегії управління прибутком шляхом розробки асортиментної та ресурсної ціно­вої політики підприємства.

3. Розробка асортиментної політики підприємства. Ця робота має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

4. Обґрунтування цінової політики. Воно має бути спрямоване на ви­значення оптимальних цін реалізації товарів, при яких досягається оп­тимальний обсяг товарообороту, і як наслідок — максимальний прибу­ток. Торгове підприємство при укладанні комерційних угод з закупівлі товарів мусить виходити з залежностей між прибутком, обсягом това­рообороту і ціною реалізації товарів, що дозволяє йому оптимізувати асор­тимент товарів і ціни на їх реалізацію.

5. Формування ресурсної політики підприємства, яка зводиться до обґрунтування стратегії управління прибутком, має передбачати залучен­ня ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності
з найменшими затратами.

6. Розробка стратегії, пов'язаної з вирішенням завдань управління валовим доходом.

7. Аналіз поточних витрат торгового підприємства, що вже було роз­глянуто в темі витрати обігу. Результатом розробки стратегії внаслідок глибокого аналізу є визначення можливого (реального) обсягу отриман­ня доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівнян­ня яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

8. Порівняння можливого обсягу отримання прибутку з його цільо­вим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий обсяг при­бутку більший або дорівнює цільовому розміру прибутку, то такий аналіз
оцінюється позитивно і стратегічний план приймається до виконання.

9. Здійснення заходів з контролю за ходом реалізації розробленого плану. Якщо відповідність не досягається, тоді потрібно повернутися до аналізу та використання можливих резервів збільшення прибутку за ра­хунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збіль­шення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову систему прибутку.