Психіка людини і безпека життєдіяльності

Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з людьми, |які жили 20-30 тис. років тому, то можна було б помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні якості людини, можливо, навіть погіршилися: знизилася гострота зору і пуху, не стало колишньої сили, витривалості. І незважаючи на все це, людина за минулий період пройшла шлях від першої кам'яної сокири до польоту в космос.

Усе це пояснюється специфікою еволюційного розвитку людини: він відбувався головним чином у психіці. Розвиток психіки — це результ ат еволюції нервової системи.

& Психіка — це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів.

Психіка людини проявляється у таких трьох видах психічних явищ:

· психічні процеси,

· психічні стани,

· психічні властивості.

& Психічний процес — це короткочасний процес отримання та переробки інформації (наприклад відчуття, сприйняття, пам'ять і мислення, емоції, воля тощо).

& Психічний стан - цепорівняно тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

& Психічні властивості — сталі душевні якості, що утворюються у процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо).

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Вплив небезпеки на людину, не можна розцінювати ані суто як подію, яка породжена тільки зовнішньою ситуацією, ані суто як результат рефлекторної реакції людини на неї. Вплив небезпеки зумовлюється психофізіологічними властивостями людини.

Статистика показує, що у 70% нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, яким від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень?

Причинами можуть бути:

· внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду)

· фактори зовнішнього середовища.

Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

В реалізації будь-якої небезпеки завжди присутня суб’єктивна складова.

Всім живим істотам притаманна реакція на подразнення органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Та тільки людина має другу сигнальну систему - реакцію на слова, словосполучення, які вона чує, бачить або промовляє.

Для людини слово — це не тільки поєднання звуків чи зображення букв, але і насамперед форма відображення матеріальних явищ і предметів навколишнього світу в поняттях і думках. За допомогою слов утворюються загальні поняття. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником сигналом сигналів. У деяких випадках слово може бути негативним подразником і викликати негативні емоції, стресові ситуації, розлади нервової системи, що призводить до порушення функціонування всього організму.

Рівні розвитку нервової системи визначають типи поведінки людини. Людині притаманні такі види поведінки:

o інстинкт,

o навички,

o свідома поведінка.

& Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються. До інстинктивної поведінки людини належать дії, які пов'язані із самозбереженням, продовженням роду тощо.

& Поведінка за навичками — це дії, які склалися внаслідок навчання або тренувань.

& Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності та дії людини в конкретних умовах, що характеризує її духовну досконалість.

Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але остання, безперечно, може керувати і навичками, і галь­мувати інстинкти.

Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

Психологічні властивості людини можна класифікувати за трьома основними ознаками:

1. Атрибути — це невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров'я, мова).

2. Риси — це стійкі властивості, що проявляються постійно, їх дуже багато (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо).

3. Якості — це ті властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов, ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).

Подальший розгляд психологічних властивостей людини, які визначають рівень безпеки її життєдіяльності, доцільно дотримуватися такої схеми (мал. 13):

Атрибути людини

Тут ми розглянемо такі атрибути людини, які в найбільшій мірі визначають її психологічні особливості:

è стать

è вік

è темперамент

Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості.

Вкажемо такі психологічні відмінності статей:

жінки переважають чоловіків за вербальними (від лат. verbalis — словесний), лінгвістичними здібностями;

хлопці відрізняються більшою агресивністю, наочно-просторовими здібностями;

чоловікам добре відомий феномен жіночої інтуїції;

жінки мають вищі показники функцій пам'яті, аналітичних здібностей, які пов'язують з більшою активністю лівої півкулі головного мозку;

у чоловіків більше творчих, художніх здібностей, вони краще орієнтуються у просторі;

жінки мають більшу психічну стійкість;

чоловікам притаманна більша психологічна індивідуальність: серед чоловіків частіше трапляються не лише талановиті, а й психічно хворі особи;

жінки легше пристосовуються на індивідуальному рівні до зовнішнього світу;

у чоловіків значно менші здібності до виживання у несприятливих умовах.

Вік — поняття, яке характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя.

Відлік віку ведеться від народження до фізичної смерті.

Можна виділити чотири підвиди віку:

· хронологічний вік,

· біологічний вік,

· соціальний вік,

· психологічний вік.

Психологічний вік тісно пов'язаний з поняттям психологічного часу, а саме з тим, як людина сама оцінює у внутрішньому світі свій вік. Так, молоді люди (від 20 до 40 років) оцінюють себе старшими, ніж вони є, і так само — інших. Після 40 років спостерігається зворотна тенденція - люди сприймають себе молодшими, ніж вони є. І чим старшими вони стають, тим більше «молодшають», і лише біологічний вік нагадує про справжні роки.

Вікова психологія визначає, що дорослою людина стає після 25 років (розуміння повної відповідальності за своє життя, за свої рішення, за свої дії).

Розрізняють такі періоди розвитку дорослої людини:

· рання зрілість (25-35 років) — включення до всіх сфер людської діяльності, соціальна та професійна адаптація, перша психологічна криза переоцінки життєвого шляху;

· середня зрілість (35-45 років) — пошуки відповіді на основні питання: про що мріяв? що досягнуто? Переоцінка мети і досягнень, криза середини життя — усвідомлення того, що не все реалізоване, цілі не досягнуті;

· пізня зрілість (45-60 років) — глибинне оновлення особистості, спостерігається висока продуктивність, наявність другого піку творчості;

· похилий вік (60-70 років);

· старість (70-90 років);

· довгожитель (після 90 років).

Знання вікових психологічних особливостей - необхідна умова для забезпечення ефективної праці й результативної поведінки.

Темперамент — це ознака, яка визначає тип характеру людини, її індивідуальність.

У деяких видах діяльності від типу темпераменту людини (холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік) може залежати не тільки хід виконання, але й кінцевий результат. Деякі види діяльності висувають жорсткі вимоги до темпу та інтенсивності дій, а тому вимагають спеціального добору за цими якостями.

Отже, в нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю поведінки. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність життєдіяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідна додаткова мобілізація, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильно зміненими обставинами.

При визначенні особливостей типу темпераменту доцільно користуватися такими характеристиками (таблиця 2):

Таблиця 2. Характеристики типів темпераменту

Плюси	Темперамент	Мінуси
- життєрадісність, захопленість, чуйність, товариськість	Сангвінік	схильність до зазнайства, незібраність, легковажність, верховість, надтовариськість, ненадійність; схильність до обіцянок, але г завжди їх виконання, вимагає контролю.
енергійність, захопленість, пристрасність, рухливість, цілеспрямованість	Х олерик	запальність, агресивність, невитриманість, нетерплячість, конфліктність, здатність спрямовувати свою активність на колектив і розкладати його зсередини
стійкість, постійність, активність, терплячість, врівноваженість, надійність;	Ф легматик	загальмованість, байдужість, «товстошкірість», сухість, неможливість працювати в режимі дефіциту часу; його не треба підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу
висока чутливість, м'якість, людяність, доброзичливість, вдатність до співчуття	Меланхолік	низька працездатність, підозрілість, вразливість, замкненість, соромливість; на нього не можна кричати, надто тиснути, давати різкі та жорсткі вказівки, оскільки він надто чутливий до інтонації і дуже вразливий

При організації робочих пар враховують, що найбільш ефективна робота у парах: холерик — сангвінік; сангвінік — меланхолік; меланхолік — флегматик.

На базі темпераменту в людини формуються і риси, і її якості, і багато в чому — життя.