Церква сайєнтології

Слово “сайєнтологія” в перекладі означає “науковчення”. Коротко зупинимося на проблемі співвідношення науки і релігії в цьому контексті. Ми звикли вважати їхню взаємодію як взаємозаперечення, хоча насправді справа набагато складніша. Майже всі сучасні релігії прагнуть використати наукові досягнення у власних цілях. Особливо це добре помітно у сфері медицини. В США неодноразово з’являлися самозвані лікарі душевних і фізичних захворювань, які твердять, що нібито вони досягай гармонії у єднанні розуму й віри, науки і релігії. Так, ще у 1875 р. було засновано церкву Християнської науки. У 20-40-х роках щойно минулого століття поширилося вчення “святого отця”, який регулярно інсценував сеанси “чудесного зцілення”. Керівник лабораторії психологічних досліджень у Лос-Анджелесі винайшов “прилад” під назвою “альфа-вимірювач”, який нібито допомагає тому, хто звернеться г о з д і л о. нетрадиційні релігії до нього по допомогу, досягти успіху в житті, уникати стресів, пізнати всі таємниці буття.

Те, що подібні “цілителі” мали певні успіхи, цілком закономірно, якщо врахувати, як зростають (“зі швидкістю злітаючої ракети”, за виразом американських експертів) алкоголізм і наркоманія. Кваліфікована медична допомога, в тому числі психотерапевтична, що необхідна при подібних захворюваннях, коштує досить дорого і доступна далеко не кожній людині. От вони й звертаються по допомогу до “наставників” і “цілителів”, які навіюють їм віру в благополучний кінець усіх хвороб та віру в успіх, не переймаючись тим, що вірогідність як першого, так і другого більш ніж сумнівна.

Зазначимо, що ідея лікування за допомогою містичних заклинань та магічних дій не змогла б довго утриматися в суспільстві, якби так чи інакше не підтверджувалася випадками “чудесних зцілень”, що вимагає з’ясування їхньої природи. Річ у тому, що практика психотерапії, лікування гіпнозом, навіюванням, яка сьогодні набула значного поширення і серйозних наукових обґрунтувань, пояснювалася свого часу “месмеризмом”, тобто псевдонауковими, спіритуалістичними доказами. Інакше у XVIII ст. й не могло бути, коли наука про людину робила тільки перші кроки.

Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, щоб пацієнт виступав не як пасивний об’єкт зовнішнього (фізичного, фармакологічного тощо) впливу, а міг би мобілізувати на боротьбу з хворобою всі свої внутрішні сили, глибинні регулятивні можливості центральної нервової системи, не досить вивчені й сьогодні. Ще донедавна гіпнотичне навіювання виявлялось найбільш ефективним, якщо воно проводилось від імені надприродних сил і утвердження волі всесильного бога, служило “граничною” підвалиною для надії, переконання, віри й сподівання.

На цих же засадах тримається світогляд “церкви сайєнтології”, яка прагне синтезувати дві речі: основи природничо-наукових знань у галузі психології та психотерапії й релігійні уявлення. Це дає змогу використовувати релігійні забобони і нечітку свідомість людей, обтяжених власними психологічними слабкостями. Водночас сайєнтологічна церква, що виникла внаслідок таких віянь, заслуговує на детальніший розгляд притаманних їй властивостей як одна з найбільших і найвпливовіших організацій нетрадиційної релігійності.

Засновник “Церкви сайєнтології” Лафаєт Рональд Хаббшрд (1911-1986) народився в американському штаті Небраска. В 12 років він познайомився з фрейдівським психоаналізом, завдячуючи знайомому морському офіцеру — першому військовому, що пройшов курс психоаналізу під керівництвом Зігмунда Фрейда. В молодості Хаббард багато мандрував по країнах Азії. Звідси сформувався його інтерес до доктрин індуїзму, буддизму і даосизму. Він також вивчав математику, інженерну справу та ядерну фізику в університеті Джорджа Вашингтона, хоча й не закінчив його. В роки Другої світової війни Хаббард був мобілізований у воєнно-морський флот і брав участь у Філіппінській кампанії. Після демобілізації він пробував свої сили на літературній ниві, опублікував кілька фантастичних романів. Однак прибутки від цієї діяльності не задовольнили колишнього морського офіцера, і у 1949 р. на лекції в Нью-Йорку він, за свідченням часопису “Тайме Мегезін”, заявив: “Смішно писати, одержуючи пенс за слово. Коли хтось справді хоче заробити мільйон доларів, то кращий шлях — заснувати власну релігію”.

Десь через рік було опубліковано книгу Л.Р. Хаббарда “Діанетика: сучасна наука про душевне здоров’я”. Це написаний Малозрозумілою мовою переказ психоаналітичних і психологічних рекомендацій та фантазій автора.

Мозок представлений у цій книзі як добра лічильна машина, котрій потрібний правильний детектор, який допомагає виліковувати психози, неврози й підвищувати “коефіцієнт інтелектуальності”. У книзі роз’яснювалося, що діанетика володіє психотерапевтичною технікою, за допомогою якої можуть бути вилікувані всі неорганічні захворювання мозку і всі психотерапевтичні хвороби. З виходом “Діанетики” Хаббард організовує широку мережу психотерапевтичних сеансів, обіцяючи через “технологію духовного очищення” корінне поліпшення і вдосконалення духовних здібностей. У результаті людина має досягнути стану, який Хаббард називає “чистотою”, тобто звільненням “безсмертної душі”. Результатом такої “чистоти” є звільнення “за допомогою підсвідомого або реактивного почуття” від травмуючого досвіду минулого, від картин, що врізалися в пам’ять. На “виході” такого очищення людина стає “кліром”.

Проте Хаббард не зупиняється на організації банальних лікувальних сеансів, оточуючи їх глибокодумними розмірковуваннями й ритуалами, повними позаземної таємниці. В 1954 р. в Лос-Анджелесі ним та його послідовниками-“клірами” була організована нова церква. Доктрина почала розповсюджуватися в Австралії, Новій Зеландії, ПАР. У 1955 р. у Вашингтоні з’являється Основоположна церква, організовується Академія сайєнтології. ‘Кліри”, “очищені” створюють свою богослужбову практику, церковні обряди, стають активом секти. Західна преса того часу характеризувала їх як “групу псевдонаукових містичних фанатиків’.

Розглянемо теорію Хаббарда, що є сумішшю уривчастих відомостей про комп’ютерну технологію із спрощеним уявленням про буддизм та індуїзм і практикою східних релігійних наставників (гуру). Згідно з теорією, можна відкрити єдину причину психозів, неврозів, насильств та розладу в соціальному житті, а також — у нежилі. Причина полягає у невмінні управляти роботою власного мозку, нерозумінні його “божественної сутності”. Кожна подія в житті індивіда, згідно з Хаббардом, нібито вкладається в мозаїчну структуру головного мозку. Неприємні події, невдачі, страхи, розчарування тощо не вписуються повністю в цю структуру, випадають з неї і з-під влади індивіда, але опісля проявляються у формі ірраціональної поведінки, що не відповідає ситуації. Лікування передбачає виявлення таких подій (вульгаризована техніка психоаналізу), потім їх локалізацію шляхом застосування “електропси-хометра” або “Е-вимірювача” Хаббарда, виявлення їхніх відбитків — “енграм” і, нарешті, нормалізацію розумової діяльності, емоцій, волі.

Створений Хаббардом прилад (“Е-вимїрювач”) складається з гальванометра, здатного фіксувати електропровідність шкіри, що змінюється від певного стану індивіда, і батарейки, з’єднаної з двома бляшанками, що пацієнт бере в руки. Для досягнення мудрості, доброго здоров’я і найвищої духовної досконалості застосовуються сеанси “обробки” або “прослуховування”. При цьому людина сідає навпроти інструктора і з’єднується з “Е-вимірювачем”. Інструктор ставить різні запитання, пов'язані з минулим людини, яка на них відповідає. Вважають, що різке відхилення стрілки засвідчує крайнє збудження клієнта, викликане “усвідомленням” умов, за яких він колись дістав психічну травму. Ці відкладення в свідомості, колишні хворобливі досвіди, душевні потрясіння Хаббард назвав “еиграмами”. Для їх усунення прослуховувач (інструктор) повторює запитання, доки прилад не покаже, що реакція стала “нормальною” і відповідь не пов’язана з хворобливим станом психіки. Оскільки у житті людини є чимало складностей, то така практика може розтягуватися на багато місяців і навіть років. Сама людина без допомоги сайєнтологічної церкви, мовляв, не здатна ні зрозуміти джерело «енграм», ні позбутися їх. Вони отруюють її душевне здоров’я.

Хаббард постійно твердив, що виходить із суто наукових методів. Однак він жодного разу не зміг представити достовірних доказів. Звичайно, в деяких випадках подібні сеанси, особливо спочатку, справляють благотворний вплив на стан людини: вона відчував душевний спокій, позбавляється колишньої нервовості, невираз ного неспокою тощо. Тому завдання й полягає в тому, щоб пояснити механізм дії подібних процедур. Зазначимо, що маніпуляції послідовників Хаббарда відтворюють розроблену 3.Фрейдом теорію психоаналізу, але в гранично спрощеній і вульгаризованій формі. Йдеться про розуміння несвідомого, про душевні травми, про причини неврозів, про вплив дитячих переживань на психіку дорослої людини тощо. Головне полягає в тому, що Хаббард так чи інакше відтворює принципову схему сеансів психотерапії, практиковану

3. Фрейдом і його послідовниками: вишукування причин неврозу, виведення колишнього досвіду на рівень свідомого, терапію словом. Тому в тих випадках, коли сеанси клінічно показані для певного захворювання, вони неодмінно справлять благотворний вплив.

1955 р. Хаббард проголосив себе пророком вчення про “тетана”— особливого духа, який після смерті людини переселяється до іншого тіла, і про “тета” — духовну першооснову руху й розвитку неживої матерії. За Хаббардом, усе в світі створили тета-ни і правили ним 40 млрд років. Однак в результаті випадкового кривавого катаклізму тетани втратили свою божественну сутність і з’явились на землі, ставши бранцями матерії. Люди — це депресивні тетани. Релігія Хаббарда береться принести людям спасіння і повернути їм божественну сутність. Хаббард вважав, що його вчення є духовним завершенням буддизму: повернення тетанові його божественної сутності — це, по суті, вихід з нескінченної низки перероджень. Це, безперечно, вульгаризація буддизму, його складної релігійної доктрини. З нього Хаббард, як бачимо, бере одне з центральних положень — уявлення про вічне переселення душ, або інкарнацію. Використання буддизму пояснюється не тільки тим, що він на той час входив у моду, а й тим, що вчення про інкарнацію дало змогу надати тривіальній психотерапевтичній практиці космічно-світоглядні виміри.

Справді, енграми почали тепер вважатися не просто психічними травмами, набутими у буденному земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними за всі минулі втілення “тетана”. Тим самим “Е-вимірювач” набуває принципово нового значення — не як скромний інструмент врятування “одноразового” людського існування, а як єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків коловороту “тетанів”.

Керівники “Церкви сайєнтології” запрошують віруючих особисто випробувати їхню цілющу дію. Вони уникають виступів з критикою інших релігійних течій, а від людини, що прилучається до їхніх “лікувальних програм”, не вимагають розриву з її колишньою вірою. Віротерпимість пояснюється місіонерськими міркуваннями. Віровчення, догматика не відіграють в сайєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для атаки на людську свідомість, для якої застосовується витончена психотехніка.

У повсякденній діяльності Церква сайєнтології — це воєнізована організація, з ретельно відпрацьованою технікою вербування, жорсткою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, покликаними утримувати паству в межах казарменої дисципліни. Особливе служіння в церкві має “Морська організація’ — фактичний аналог чернецтва: її члени живуть колоніями, щодня працюють по 12 годин, а отримують мізерну платню.

Вербуванням нових “пацієнтів” займаються спеціально підготовлені місіонери. Людині, яку вдається зацікавити, пропонують на вибір різноманітні програми Церкви. Всі вони платні, перші шість сеансів коштують 70 доларів. Дальші “прослуховування” значно підвищуються в ціні. Прибутки приносить продаж “Е-вимірювача” — по 800 марок за одиницю (його собівартість — 60 марок) і продаж творів Хаббарда, що дало, наприклад 1979 р., Церкві тільки у ФРН 15 млн марок (за повідомленням журналу “Штерн”). Крім того, керівництво “Церкви сайєнтології” експлуатує своїх рядових членів, примушуючи їх працювати на свою користь. В результаті Церква володіє величезними коштами. Хаббард придбав у Англії розкішний маєток, який спочатку належав індійському магараджі, і переніс туди свою штаб-квартиру. 1977 р. за свій будинок у Голівуді він заплатив 5,5 млн доларів; в Кліутері (Флорида) придбав розкішний готель, перетворений на тренувальний центр для інструкторів найвищого рангу. 1983 р. американський журнал “Тайм” писав, що власність Церкви сайєнтології становить понад 280 млн доларів.

Л. Хаббард нібито володів особистим майном у 7 млн доларів. Одним з його придбань є флотилія океанських кораблів. Лідери сайєнтології заявляють, що на кінець XX ст. церква нараховувала більш ніж 8 млн своїх послідовників, 82 церкви і майже 200 місій у 105 країнах світу. Приблизно мільйон послідовників є прямими членами церкви, вони регулярно роблять внески, відвідують різноманітні курси й “класи”, поширюють книги і брошури Хаббарда, вступають у контакти з її центрами, сподіваючись надолужити здоров’я, купують сайєнтологічну літературу, користуються препаратами на зразок таблеток діанезину, які нібито підвищують життєвий тонус.

У січні 1986 р. Л.Р. Хаббард помер, але історія однієї з начисленніших і найскандальніших сект нашого часу на цьому не закінчилась. Його нащадки, які, прагнучи слави й наживи, продовжують експлуатувати створену ним організацію, — типовий продукт кризових процесів, що відбуваються у сучасному суспільстві. Саме це спричинило бурхливу діяльність прихильників сайєнтології на теренах СНД.

Становлення Церкви сайєнтології супроводжувалося численними конфліктами з владою. Причина їх у подвійній природі сайєнтології. З одного боку, вона претендувала на статус релігії, а з другого — була терапією, котра допомагала заробляти гроші. Це заважало владі визначити налоговий статус організації. У США, Австралії та в інших країнах процес легалізації закінчився визнанням релігійної природи сайєнтології і наданням їй податкових пільг. А в ФРН, Бельгії, Франції, навпаки, — невизнанням.

У Росії це питання остаточно не вирішене. Активне проникнення сайєнтологів до цієї країни розпочалося у 1991 р. Через два роки в Кремлівському Палаці з’їздів відбулася презентація російського перекладу “Діанетики”. Популярні видання газети “Аргументи і факти” і “Собєсєднік” публікують “моральний кодекс” секти “Дорога до щастя”. В Москві та інших містах відкриваються хаббардівські “коледжі” й курси з менеджменту. Глави суб’єктів Федерації (Новгород), мери великих міст (Перм) стають партнерами секти. В 1994 р. Управлінням юстиції зареєстрована Сайєнтологічна церква Москви. Вона не веде чіткого переліку кількості своїх прихильників, але заявляє про те, що в столиці приблизно 10 тис. осіб активно використовують принципи сайєнтології.

В Україні робилися неодноразові спроби легалізації Церкви сайєнтології. Однак більшість компетентних експертів у нашій державі вважають цю неорелігію деструктивним тоталітарним культом, а деякі народні депутати навіть вбачають в її діяльності загрозу національній безпеці країни. Так, член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки й оборони В. Кири-лов написав депутатське звернення до СБУ, Генпрокуратури, Міністерства освіти і науки, витяги з якого варто процитувати: “В Україні намагається легалізуватись міжнародна релігійна організація “Церква сайєнтології”, центр якої знаходиться за межами нашої держави. За свою протизаконну діяльність ця структура переслідувалась правоохоронними органами багатьох країн світу, в тому числі більшості країн Європейського Союзу... Керівників сайєнтологічних центрів звинувачували у застосуванні до своїх адептів шкідливих методів психологічного тиску, несплаті податків, різноманітних фінансових махінаціях, спробах викрадення державних таємниць. Джеральд Армстронг — американець, якому двадцять один рік тому вдалось вийти з даної секти, неодноразово заявляв, що вона є не релігійною організацією, а “групою ненависті, мафіозною групою та міжнародною розвідувальною мережею”. Його думку поділяють дуже багато експертів — криміналістів, релігієзнавців, психіатрів зі світовим ім’ям.

Наприклад, 26 квітня 2006 р. Т. Дмитрієва, яка є керівником Наукового центру соціальної та судової психіатрії ім. В.П. Сербського — найшановнішого психіатричного центру Росії, публічно висловила стурбованість впливом “Церкви сайєнтології” на душевне здоров’я жителів РФ. Вона зазначила, що “зараз у нас особливі проблеми з сайєнтологами, котрі втручаються в усі сфери життя”. Зокрема, за її словами, сайєнтологи здійснювали спроби вербування серед жертв теракту в Беслані, та “жителі міста виявили дуже сильний спротив секті”.

Місцеві осередки “Церкви сайєнтології” намагаються зареєструватися в різних містах України. У багатьох з них вони отримують опір органів влади. Так, 23.09.2004 року організації було відмовлено у реєстрації Київською міською адміністрацією. Це рішення, згідно з даною постановою, було мотивоване тим, що статут “Церкви сайєнтології міста Києва” та її культова практика “не відповідають вимогам статей 3,4, 18, та 24 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації””.

“Церква сайєнтології” намагається одержати державну реєстрацію у місті Харкові. Там знаходиться найбільш потужний на сьогодні сайєнтологічний центр. Він називається “Гуманітарний центр Хаббарда”. За визначенням деяких фахівців, загальна сума прибутків зазначеної структури за надання т. зв. сайєнтологічних послуг (релігійні семінари, вивчення робіт Хаббарда, сповідь тощо) становить більш ніж 219 000 гривень щорічно. Незважаючи на великі прибутки, керівники центру звітують у податкову адміністрацію про відсутність будь-яких фінансових надходжень. Вважаю, його діяльність повинна бути перевірена компетентними органами — податковою адміністрацією та прокуратурою, оскільки несплата податків та незаконна релігійна практика в нашій державі підпадає під визначення протиправної діяльності.

Особливо бурхливу діяльність “Церква сайєнтології” розгорнула у м. Вишневому Київської обл. Там адептам секти вдалося завербувати навіть голову міськради. Під його тиском наприкінці 2003 р. в усіх школах міста була проведена програма “Нарконон”, яка під приводом боротьби з наркоманією намагалась залучити школярів до лав деструктивного культу. Зазначимо, що в Росії програма “Нарконон” визнана небезпечною для здоров’я та заборонена у державних медичних закладах наказом Міністерства охорони здоров’я. Згідно з матеріалами міської газети м. Вишневого “Новий день” від 20 квітня 2005 р., мер проходив курси сайєнтології у місті Санкт-Петербург (Росія), перераховуючи за це значні валютні кошти, яких він не міг мати, живучи на скромну заробітну платню державного службовця. Як член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони вважаю, що діяльність “Церкви сайєнтології”, яка намагається вербувати нових адептів в органах влади, незаконно запроваджувати релігійні курси у школах, по суті, ставлячи експерименти на здоров’ї українських дітей, може становити загрозу державній безпеці. Настійливо прошу перевірити зазначені факти та вжити заходів щодо припинення протиправної діяльності сайєнтологів. Також вважаю, що реєстрація “Церкви сайєнтології” та пов’язаних з нею структур шкодить Україні”

Щось подібне до сайєнтології лягло в основу руху фанатичних послідовників “Білого братства”, або так званого вчення “Юс-малос”, що передбачає “Божественну програму фохатизації Землі” (фохата — світлова енергія кванта). Автор-конструктор всього цього — киянин Ю. Кривоногов, він же пророк Юоан Свамі, твердить, що це “наука про Світло, про устрій Світу, всієї Системи Світобудови, про Любов Господню, про Перетворення і фохатизацію людства...” Мовляв, вчення включає: “Уявлення про Верховну Особу Бога, новий часовий виток, у який входить планета Земля; перевтілення Божественних Монад; прийдешнє; тонкий ангельський світ; перетворення землян; розкриття Закону Вічності; мікроструктуру аури людини; діагностику стану душі й тіла; езотеризм Космічно-Божественної програми Юсмалос” тощо. Для обернених у віру Кривоногова людей сучасне суспільство взагалі не існує, бо, за настановою їхнього “пророка”, складається лише з “хулителів-безбожників”, які тільки й думають, щоб швидше знищити найсвітліше божество юсмаліан — Марію Деві Христос. Марія Деві — в миру М. Двигун — лікар-терапевт за фахом, приєдналася до вчення, залишивши сім’ю і ставши дружиною Ю. Кривоногова. Вони зібрали до 2-х тисяч активних членів братства, які почали проводити діяльність антисуспільного спрямування, що була припинена правоохоронними органами, а керівників братства було засуджено.

Таким чином, зупинити переможну ходу “Білого братства” по Україні та СНД вдалося лише завдяки жорстким адміністративнним заходам та арештові її провідників. Негативне ставлення суспільства до сект після історії з “Великим Білим братством”, яке шокувало українців, закріпилося після скандалів, пов’язаних з екстремістськими закордонними культами “АУМ Сінріке”, “Церква сонця”, “Церква вічного життя” тощо. Однак немає гарантії, що на берегах Дніпра не з’явиться нове “Біле братство”. Успіхи або невдачі неорелігій залежатимуть від того, наскільки успішно традиційні конфесії будуть задовольняти релігійні потреби громадян України.