ПОЛОЖЕННЯ 3 страница

Зовнішнє оформлення виконується лише для центрів, розміщених на незабудованій території (тип 160, У15Н). На забудованій території зовнішнє оформлення центрів не виконується.

Результати технічного проектування зводять у таблиці (зразки див. у табл. 2.1 і 2.2).

Таблиця 2.1 - Характеристика полігонометричного ходу 4 класу

Назва ходу	Клас полігоно-метрії	Довжина сторін, км	Довжи-на ходу, км	Кількість сторін ходу	Кількість запроек-тованих пунктів 4 кл.	Очікувана відносна помилка ходу
Smin	Smax	Sсер
п.тр.Гай,3кл-п.тр.Шуринга, 3 кл.		0,6000	0,8625	0,779	4,675		5 (тип У15Н)	1:30400

Таблиця 2.2 - Характеристика полігонометричних ходів 1 розряду

Назва ходу	Довжина сторін, км	Довжина ходу, км	Кількість сторін ходу	Кількість запроектова-них проектів 1 розряду (тип)	Очікувана відносна помилка ходу
Smin	Smax	Sсер
п.тр.Гай,3кл-п.п.4,4кл.	0,400	0,750	0,6625	0,8650		12(тип У15Н)	1:24200
п.п.1,4кл.-п.п.5,4кл.	0,475	0,7625	0,6806	6,125		8 (тип У15Н)	1:24500

На основі цих таблиць роблять висновок, чи відповідають запроектовані ходи вимогам “Інструкції” [1].

Проектування планової геодезичної основи: вихідними для проектування планової основи є наявні пункти державної планової мережі, які представлені в топографо-геодезичній вивченості об’єкта. Як правило, це є пункти тріангуляції 2, 3 кл. Проектування планової геодезичної основи топографічних знімань здійснюється шляхомзгущення існуючої державної мережі до необхідної густоти і подальшим згущенням мережами 4 кл, 1 і 2 розряду. При цьому користуються вимогами інструкції про топографічне знімання 1:5000 – 1 пункт на 20-30 км². Проектування планової основи здійснюється на наявній топографічній карті. Методи вибору згущення планової основи залежить від характеру місцевості. Тріангуляцію в основному проектують на відкритих теренах, де є видимість. Полігонометрію застосовують у закритій місцевості, де відсутня одночасна видимість на великій площі. У цьому випадку здійснюється розвиток планової мережі маневруванням полігонометричних ходів вздовж лісових просік, домин тощо. При проектуванні користуються “Основними положеннями створення державної геодезичної мережі”. Проектування планової мережі здійснюється разом з розрахунком висот знаків, якщо проект. включає тріангуляію чи трилатерацію. При розрахунку висот треба враховувати, що зовнішні знаки існують. Для полігонометричних ходів зовнішні знаки не передбачаються.

На державних пунктах тріангуляції мають бути запроектовані два орієнтирні пункти. Проектування типів центрів, якими закріплені пункти планової мережі здійснюється відповідно до інструкції про геодезичні типи центрів пунктів. Проектування, планової мережі закінчується оцінкою проекту. При оцінці використовують відповідні методи: для тріангуляції запроектовують у виді ряду. Для цього використовують спеціальні формули. Якщо типові формули відсутні, то оцінку роблять строгим методом. У результаті оцінки проекту знаходять очікувані сер. кв. помилки визначення положення найслабших пунктів, а також cеp. кв. помилки найслабших сторін. Ці очікувані помилки порівнюють з допустимими.

Результати проектування зводяться у таблиці відповідної форми, де приводиться повна характеристика запроектованої мережі.

Проектування висотної геодезичної основи. Метою створення висотної геодезичної основи є забезпечення топографічних знімань мережею пунктів необхідної щільності: для масштабу знімань: 1:2000 – 1 репер на 5-7 км², яка регламентується «Основними положеннями…»; 1:25000-1:1000 1 репер на трапецію; репер, м 1:10000, знімання в м 1:5000-1 репер 10-15 км². Вихідними при проектуванні є пункти державної висотної мережі: характеристика їх, опис, каталоги висот даються в топографо-геодезичній вивченості. Вихідними можуть бути пункти планової мережі, якщо вони мають відмітки, отримані з геометричного нівелювання. Усі пункти планової державної геодезичної мережі 1, 2, 3 кл. повинні мати відмітки І, ІІ, ІІІ, ІVкл. Пункти планових мереж згущення можуть мати відмітки IV кл., але, як правило, їх занівельовують технічними або тригонометричними ходами. Ходи IV кл. або технічні і тригонометричні нівелювання проектують таким чином, щоб охопити усі запроектовані раніше пункти планової основи. Додаткових реперів закладати не треба їх проектують лише в тих випадках, якщо віддаль між раніше запроектованих пунктів планової мережі більше 5 км. Тип репера вибирають згідно з інструкцією про типи центрів. У містах проектують стінні репери типу 143.

Проектування мережі нівелювання супроводжуються оцінкою проекту, що полягає у визначенні сер. кв. помилки відмітки найслабшої точки ходу, що знаходиться посередині найдовшого ходу, і розраховується за формулою:

М²=

де m²_вих – сер. кв. помилка вихідних пунктів;

m²_1км – сер. кв. помилка нівелювання

1км ходу: m_1км=5мм - ІІІкл.

m_1км =10мм - IVкл

m_1км=25мм – технічного нівелювання

l – довжина всього ходу.

Отримана – величина порівняно з допустимою, яка залежить від висоти перерізу рельєфу. Результати проектування заносять у таблиці.

Створення висотної основи

Згідно з завданням, вихідною висотною основою служать 2 пункти тріангуляції 3 класу, які одночасно є реперами нівелювання IV класу. Між цими пунктами необхідно запроектувати висотну основу топографічного знімання. При цьому слід пам’ятати, що немає необхідності закладати нові репери. Пункти висотної основи суміщають з пунктами планової мережі згущення. Важливо правильно запроектувати висотні ходи, таким чином, щоб вони охоплювали максимальну кількість пунктів планової мережі при мінімальних довжинах ходів, використовуючи автомобільні дороги, залізниці, ґрунтові дороги, береги річок тощо, а при їх відсутності, ділянки з щільними ґрунтами.

Висотні мережі створюють, як правило, методом технічного нівелювання. У передгірських та гірських районах, якщо висота перерізу рельєфу при зніманнях дорівнює 2 або 5 м, дозволяється застосування тригонометричного нівелювання.

Висотні мережі проектують у вигляді окремих ходів, які опираються на пункти висотних державних геодезичних мереж, або у вигляді систем з однією або кількома вузловими точками. У даній курсовій роботі пропонується висотні мережі запроектувати у вигляді окремих ходів технічного нівелювання.

Довжини ходів технічного нівелювання не повинні перевищувати допустимих значень, що регламентуються табл. 10 “Інструкції” [1]. Ці значення залежать від висоти перерізу рельєфу топографічного знімання.

Середня квадратична помилка висоти будь-якої точки висотного ходу технічного нівелювання може бути визначена за формулою

, (3.1)

де m_вих – середня квадратична помилка висот вихідних точок. При обчисленнях їх приймають 30 мм [7];

η – середня квадратична помилка одного кілометранівелювання (для технічного нівелювання її можна прийняти рівною 25 мм/км);

L – довжина ходу в км;

К – віддаль від репера до найближчого пункта.

Найбільш слабкою у ході буде точка ходу, яка знаходиться на його середині, тобто при . Підставивши у формулу (3.1), отримаємо формулу для обчислення середньої квадратичної помилки висоти найслабшої точки ходу

. (3.2)

Студентові пропонується зробити обчислення величини М для найдовшого запроектованого ходу.

Якщо величина М не перевищуватиме , де h – висота перерізу рельєфу топографічного знімання, роблять висновок, що запроектована висотна мережа відповідає необхідним технічним вимогам [7]. Результати технічного проектування зводять у таблиці (зразки див. у табл. 3.1).

Таблиця 3.1 - Характеристика нівелірних ходів

№ ходу	Клас нівелювання	Клас нівелювання	Кількість старих знаків	Всього реперів і пунктів полігонометрії	Найбільша віддаль між знаками	Середня квадратична помилка найбільш слабкої точки ходу, мм
Нівелювання	Закладання знаків	Реперів	Пунктів тріангуляції
Всього погонних, км	В т.ч. на забудованих територіях	Ґрунтових реперів	Стінних реперів (марок)
	Технічне	4,5	--	--	--	--			1,4	34,0
	Технічне	6,3	--	--	--	--			1,5	37,9
	Технічне	13,9	--	--	--	--			3,2	25,9

На основі табл. 3.1 роблять висновок чи відповідають запроектовані ходи вимогам [1], [7].

Проектування топографічного знімання. Перш за все, треба обґрунтувати вимоги до топографічного знімання. Вказати сер. кв. помилки контурних точок на плані і сер. кв. помилки рельєфу відносно найближчої точки геодезичної основи. Величини помилок вибирають з інструкції і залежать від місцевості і висоти перерізу рельєфу.

Треба розробити технологічну схему робіт, що залежить від топографічного знімання. У технологічну схему треба включити роботи для знімання забудови територій і підземних комунікацій.

Проект аерофотозйомки включає:

– розрахунок даних для аерофотозйомки;

– проектування розміщення планових і висотних розпізнавальних точок;

– проектування планової висотної прив’язки.

Розрахунок даних для аерофотозйомки здійснюється за загальноприйнятою схемою, де обчислювання поздовжнього і поперечного перекриття знімків, віддалі між маршрутами, кількість знімків, у маршруті і кількість маршрутів, час фотографування.

При стереотопографічному зніманні складається проект розміщення планово-висотних і висотних розпізнавальних точок.

При комбінованому зніманні проектують лише планові розпізнавальні точки.

Планова і висотна прив’язка розпізнавальних, точок означає визначення їх координат і висот традиційними методами. Для планових: теодолітні ходи, метод мікротріангуляції, засічок. Для висотних: технічне нівелювання, тригонометричне нівелювання.

При методі мікротріангуляції обсяг роботи підраховують за кількістю розпізнавальних точок. При проектуванні теодолітних ходів враховують кількість кілометрів.

Проектування топографічного знімання

Результатом топографічного знімання є топографічні плани, які створюються в графічному або цифровому вигляді. Вимоги, які ставляться до створення планів приведені в “Інструкції з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500”: пп 1.1.8,1.1.16,1.1.18, [1]. Вкажемо їх:

а) топографічні плани в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 створюються шляхом топографічного знімання або картоскладанням (крім масштабу 1:500) за матеріалами топографічних знімань більшого масштабу. Топографічні знімання виконують такими методами:

- аерофотографічним (стереографічне або комбіноване знімання);

- наземним (мензульним або тахеометричним зніманням).

б) середні помилки в положенні на плані предметів та контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0.5мм, а в гірських та лісових районах 0.7мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою середні помилки у взаємному положенні точок на плані найближчих контурів не повинні перевищувати 0.4мм. Для переходу від середніх помилок (Δ) до СКП (m) застосовується коефіцієнт 1.25.

в) середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

- 1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до 2°;

- 1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу від 2° до 6° для планів масштабу 1:5000 і 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1,5 рази.

г) точність планів оцінюють за відхиленням положення контурів та висот точок, що нанесені на плані, від даних контрольних вимірів. Граничні відхилення не повинні перевищувати подвоєних значень середніх помилок, що наведені в пунктах 2 і 3.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати 0,1мм у плані розмежування с/г землеволодінь та землекористувань.

Метод топографічного знімання Згідно із завданням на технічне проектування, для топографічного знімання пропонується прийняти стереотопографічний метод, який передбачає таку технологічну схему робіт:

- маркування планово-висотних та висотних розпізнавальних знаків;

- аерофотознімання;

- планова підготовка аерознімків;

- висотна підготовка аерознімків;

- польове дешифрування;

- камеральні стереотопографічні роботи.

Розрахунок основних даних для аерофотознімання

Розрахунок основних даних виконується з метою складання технічного завдання на виконання аерофотознімання. Вибір масштабу фотографування, фокусної віддалі АФА, типу приладу для обробки, встановлення мінімального повздовжнього та поперечного перекриття знімків здійснюється згідно з “Інструкцією” [1] пп. 7.1.6-7.1.8, в залежності від масштабу створюваної карти, характеру рельєфу, забудови території та інше.

Приклад розрахунку основних даних для аерофотознімання приведено нижче в таблиці 4.1.

Проект розміщення планових розпізнавальних знаків

Проект розміщення розпізнавальних знаків виконують на кальці суміщеній з картою, на яку попередньо наносять:

- границі об¢єкту знімання чорним кольором;

- всі пункти тріангуляції, полігонометрії і репери нівелювання-чорним кольором;

- осі запроектованих маршрутів аерознімання-зеленим кольором;

- перший маршрут суміщають з північною або південною границею об¢єкта або трохи на північ чи на південь від цієї границі;

- наносять центри всіх аерознімків, центри крайніх знімків розміщують за східною і західною границями об¢єкту на віддалі 1-2 базисів фотографування;

- згідно з розрахунковою величиною поперечного перекриття маршрутів, зафарбовують їх жовтим кольором;

Для нанесення на карту зон поперечного перекриття необхідно від верхнього маршруту вниз, а від нижнього маршруту вверх відкладати відрізок L', який рівний:

L'=L , (4.1)

де m - масштаб фотографування;

M – масштаб карти;

L – розмір знімка (18 см).

Розпізнавальний знак (РЗ) - це точка, яка чітко розпізнана як на фотознімку так і на місцевості, після чого закріплена на місцевості одним з найпростіших центрів (кілок, штир, кований цвях, цвях у пні тощо).

Визначення планових координат Х та У розпізнавального знаку будь-яким з відомих методів називають плановою підготовкою аерознімків Визначення висоти Н розпізнавального знаку будь-яким з відомих методів називають висотною підготовкою аерознімків.

Розпізнавальний знак, для якого визначають планові координати Х, У, називають плановим розпізнавальним знаком (ПРЗ), а знак, для якого визначають висоти Н, – висотним розпізнавальним знаком (ВРЗ). Розпізнавальний знак, для якого визначають і планові координати Х, У і висоти Н називають планово-висотним розпізнавальним знаком (ПВРЗ).

Таблиця 4.1 - Розрахунок основних даних для аерофотознімання

Назва показників	Позначення і формули для обчислення	Одиниця виміру	Розрахунок
Розміри аерофотознімання ділянки:
довжина	D	км
ширина	C	км	4,5
площа	CD	кв.км
Масштаб створюваної карти	1:М	м
Висота перерізу рельєфа	h	м
Масштаб аерофотознімання	1:m	м
Фокусна віддаль камери	fk	м
Розміри знімка	LxLy	см	18×18
Висота фотографування	Нф=fm	м
Максимальна висота точок	amax	м	213,8
Мінімальна висота точок	amin	м	142,7
Середня висота точок	aсер=(amax+amin)/2	м	178,25
Найбільше відхилення від середнього значення	h=(amax-amin)/2	м	35,55
Мінімальне перекриття знімків:
повздовжне	Рх′	%
поперечне	Ру′	%
Розрахунок перекриття:
повздовжнього	Рх=Рх′+(100-Рх′)/Нфh	%	81,69
поперечного	Ру=Ру′+(100-Ру′)/Нфh	%	35,93
Базис фотографування на знімках	b=(100-Px)Lx/100	см	3,3
Віддаль між маршрутами в масштабі знімання	d=(100-Py)Ly/100	см	11,5
Базис фотографування на місцевості	B=bm	м
Віддаль між маршрутами на місцевості	Dy=dm	м
Кількість знімків у маршруті	L=C/B+3	шт
Кількість маршрутів	K=D/Dy+1	шт
Число знімків на об’єкті знімання	N=LK	шт
Число погонних метрів плівки	Ls=(1x+1)N	пог/м
Інтервал між експозиціями	tau=B/W	сек	3,56
Час знімання всього об’єкта	tau=K(C+3B)/W	хв	14,78

W - швидкість руху літака, яку можна прийняти рівною 200 км/год.

Планова підготовка розпізнавальних знаків буває суцільною та розрідженою. З метою скорочення обсягів польових робіт, як правило, застосовують розріджену планову підготовку аерознімків. У цьому випадку планові розпізнавальні точки проектують посередині смуг поперечного перекриття знімків за схемою приведеною на рисунку 4.1.

Віддалі між плановими розпізнавальними точками в зонах поперечного перекриття повинні бути в одному ряду через 80-100 см у масштабі створюваного плану (1,6 – 2 км для масштабу 1:2000), а в наступному через 160-200 см у масштабі створюваного плану (3,2 – 4 км для масштабу 1:2000). При цьому початок і кінець кожного маршруту повинен бути забезпечений розпізнавальними знаками, розміщеними за границями ділянки знімання. На північній та південній границях об’єкту планові розпізнавальні знаки розміщують у 2 рази густіше, тобто через 0,8 – 1 км для масштабу 1:2000. Планові розпізнавальні знаки на схемі позначають червоними кружечками діаметром 3 мм.

	0,8–1,0км
	3,2–4,0км
	1,6–2,0км

Умовні позначення:

границі об’єкту;

смуги поперечного перекриття;

аерознімків;

плановий розпізнавальний знак.

Рисунок 4.1 - Проект розміщення планових розпізнавальних знаків

Проект розміщення висотних розпізнавальних знаків

Висотна підготовка аерознімків може бути суцільною або розрідженою. З метою скорочення обсягів польових робіт, як правило, застосовують розріджену підготовку, крім крайнього північного і крайнього південного маршрутів, для яких здійснюється суцільна висотна підготовка.

Проект розміщення висотних розпізнавальних знаків виконують на тій же кальці, де здійснено проектування планових розпізнавальних знаків. Висотні розпізнавальні точки суміщають з плановими розпізнавальними точками, а в маршрутах, де планові розпізнавальні точки розміщені рідше ніж через 2 – 2,5 км, посередині між ними проектують додатковий розпізнавальний знак.

На першому і останньому маршрутах проектують суцільну висотну підготовку, яка передбачає розміщення в смугах повздовжнього перекриття кожної пари знімків чотири основних і один контрольний розпізнавальний знак (рис. 4.2.)

Рисунок 4.2 - Суцільна висотна підготовка стереопари аерознімків

Всі запроектовані висотні розпізнавальні точки наносять на кальку червоними суцільними кружками діаметром 1,5 мм.

Підрахунок обсягів робіт

Підрахунок обсягів польових і камеральних робіт виконують з метою подальшого їх планування: визначення необхідної кількості бригад, транспорту, приладів, складання календарних графіків робіт та інше. Встановлені обсяги робіт є вихідними для складання кошторисів на виконання польових і камеральних робіт. Підрахунки обсягів польових і камеральних робіт виконують у відомості, форма якої приводиться нижче в (таблиці 5.1) згідно з чинним нормативним документом «Збірник укрупнених кошторисних розцінок на топографо-геодезичні та картографічні роботи» [5]. Таблиця заповнюється в такій послідовності:

- у графі 1 вказують нормативний документ, з якого вибирають роботу;

- перелік робіт у технологічній послідовності подається в графі 2;

- у графі 3 вказують одиниці роботи згідно з нормативним документом;

- у графі 4 – категорію складності для кожного процесу встановлюють за фізико-географічними умовами району робіт;

- у графі 5 – записують трудові затрати у бригадо-днях на одиницю роботи;

- обсяг роботи встановлюють згідно з технічним проектом і записується у графу 6;

- обсяг робіт у трудових затратах вираховують за формулою

Q_норм = QT, (5.1)

де Q - об’єм натуральних показників;

T - трудові затрати в бригадо-днях на одиницю продукції записують в графу 7;

- у графі 8 підраховують необхідна кількість бригадо-днів з врахуванням запланованого (прогнозного) перевиконання норм виробітку (для польових робіт можна взяти 130%, а для камеральних – 110%).

До відомості обсягів робіт включені польові і камеральні процеси, як робіт для створення планово-висотної основи (полігонометрія 4кл. і 1 розряду, технічне нівелювання), так і знімальних робіт.

Таблиця 5.1 - Відомість обсягів польових і камеральних робіт у натуральних і трудових показниках на Жмеринському об’єкті.

Норм. документ № табл. норми	Назва процесів	Одиниця роботи	Катего- рія склад- ності	Трудові затрати (бригадо- дні) на одиницю роботи	Обсяги робіт
У натураль- них показ- никах	У трудових показниках (в бригадо/днях)
За норма- ми Qнорм	Згідно з прог- нозом Qпрогн.
	1. Польові роботи
	1.1. Полігонометрія 4 класу
	і 1-го розряду
ЗУКР	Рекогностування пунктів
табл. 1.2	полігонометрії
п.0115	4 класу (сторони 250-800 м)	пункт	ІІІ	0.07		0.35	0.32
п.0119	1-го розряду	пункт	ІІІ	0.06		1.2	1.10
ЗУКР	Виготовлення центрів полігонометрії
табл. 1.10	4кл і 1 розряду	центр	-	0.17		4.25	3.86
п.01113
ЗУКР	Закладання центрів на пунктах	центр	ІІІ	0.56			12.73
табл. 1.13	полігонометрії 4кл. і 1розряду
п.01131
ЗУКР	Вимірювання кутів і ліній
табл.1.19	на пунктах полігонометрії
п.01167	4 класу	пункт	ІІІ	0.24		1.2	1.10
п.01177	1 розряду	пункт	ІІІ	0.14		2.8	2.54
	1.2Технічне нівелювання
ЗУКР
табл.1.32	Технічне нівелювання	1 км	III	0.13	24.7	3.21	2.89
п.03317
	1.3 Знімальні роботи
	1.3.1 Стереотопографічний
	метод створення планів
ЗУКР	Маркування планово-висотних	розпізн. знак	II	0.06		0.48	0.43
табл.2.8	розпізнавальних знаків
п.02446
ЗУКР
табл.2.9	Планова прив'язка	кв.км	III	1.58		42.66	38.78
п.02469	аерофотознімків

Продовження табл. 5.1