Прекрасне і потворне

Прекрасне – це почуття й усвідомлення людиною того, що здатне приносити їй естетичну насолоду і за­доволення.

Єднання частин у таке ціле, у якому виявляється прекрас­не, називають гармонією. Переживання образу краси, есте­тична насолода виникає завдяки виявленню найбільш опти­мального єднання форми та змісту, структурно впорядкова­ного розмаїття в певну цілісність. Визначають красиве відпо­відно до певного системоорганізуючого принципу конкрет­ної цілісності. Визнання чогось як красивого здійснюється лише через ціннісне відношення до чогось, воно зумовлене світоглядними орієнтирами конкретної людини.

Ця здатність явища, події чи предмета відповідати пев­ному ціннісному відношенню у всіх складових викликає те специфічне задоволення, яке називають естетичним.

У сфері духовності краса здебільшого виступає як певний символ ідеальних культурних цінностей. Різні народи та епо­хи мають різні канони краси. Особливим проявом краси є художній образ, поширений у мистецтві. Витвори мистецтва як форма об'єктивізації уявлення про ідеал прекрасного ста­ють предметно-чуттєвим символом краси, еталоном, взірцем, який зрозумілий багатьом і сприймається особливо яскраво, гостро виявленими чуттями. Тому саме мистецтво є найпо­ширенішою формою виховання здатності чуттєво сприймати та виявляти єдність частин у певному цілому, використовую­чи для цього зразки прекрасного, гармонійного поєднання. Мистецтво показує й інший бік краси – потворність. Потворним називають те, що викликає у людини від­разу.