Словник. Абсолютизувати– робити щось безумовним, самодо­статнім

Абсолютизувати – робити щось безумовним, самодо­статнім.

Абстракція – мислене відкидання частини властивостей, зв'язків об'єкта пізнання з метою спрощення, виділення тих сторін, зв'язків, що зацікавили людину.

Аксіома – незаперечна істина, що не потребує доведень.

Актуальний – той, що важливий у даний момент і має реальне значення та функцію у даному висловлюванні і дії.

Алгоритм – сукупність дій (правил) для розв'язування задачі.

Альтернатива — необхідність вибору між двома можли­востями, що виключають одна одну.

Апологія – відвертий, беззастережний захист певних положень.

Архаїзм – пережиток минулого.

Вид – те, що об'єднує ряд предметів, явищ за спільними ознаками і входить до складу загального вищого розділу – роду.

Вчення – сукупність буденних чи теоретичних положень у будь-якій галузі знань.

Конфронтація – становище, коли певні особи (або інші елементи соціальної структури) чи держави опиняються пе­ред загрозою зіткнення між собою.

Містика – щось загадкове, непояснюване.

Нірвана – стан повного спокою, знетямлення.

Оптимальний – найкращий з можливих варіантів.

Парадигма – приклад, взірець.

Річ – явище дійсності, те, що відчувається чи усвідом­люється як конкретність.

Тип – те, чому відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Толерантність – терпимість до чужих думок і вірувань.

Трансформація – зміна, перетворення виду, істотних властивостей чого-небудь.

Уніфікація – приведення чогось до єдиної форми, системи.

Явище – зовнішній вияв сутності предметів, процесів.