Визначення призначення програми

Перш ніж приступати до дослідження, необхідно визначити призначення програми. Деяке уявлення про це отримується ще під час установки, але бувають випадки, коли такої попередньої інформації немає.

Якщо зробити висновки про призначення програми в результаті аналізу її вікна не можливо, краще звернутися до документації. В багатьох програмах довідкова система містить спеціальний розділ, що описує призначення програми.

Якщо ніяка документація не доступна, треба уважніше вивчити вікно програми. Вид і зміст пунктів рядка меню, кнопки інструментальних панелей і інші доступні елементи управління теж звичайно дозволяють зробити висновок про призначення програми.

Наприклад, якщо рядок меню містить пункт Формат, значить це – редактор невідомого призначення і треба з'ясувати, з якими типами документів він дозволяє працювати. На це ж указує панель інструментів, що містить кнопки для вставки об'єктів. Накопичення досвіду роботи і знайомства з програмами різних класів дає змогу навчитись визначати призначення програм досить швидко.

Якщо спроби визначити призначення програми не досягли успіху, слід знову поставити собі питання: «Чи варта ця програма того, щоб її освоювати?». Якщо автори програми не визнали потрібним або не зуміли створити дружній інтерфейс і зрозумілу довідкову систему, то чи можна розраховувати на те, що інші елементи програми відпрацювали якісно? Як правило, відповідь негативна, а час, витрачений на ознайомлення з сумнівною програмою, напевно можна провести з набагато більшою користю.

Дослідження рядка меню.

У багатьох додатках Windows більшість операцій можна виконати декількома способами. Для цієї мети можна використовувати команди рядка меню, кнопки панелі інструментів, контекстні меню, що відкриваються натисненням правої кнопки мишки, а також клавіатурні команди.

Найбільший інтерес представляє рядок меню. Ним не завжди зручно користуватися в реальній роботі, але при дослідженні незнайомої програми цей елемент управління незамінний. У додатках Windows діє загальний принцип: все, що можна зробити в програмі, можна зробити засобами рядка меню, не вдаючись до інших елементів.

Перші пункти рядка меню практично стандартні. Пункти меню Файл (File) містять операції для роботи з файлами, засоби управління друком, команди для завершення роботи.

Меню Правка (Edit) може іменуватися як Редактирование, і при цьому вводити користувача в оману, оскільки тут, як правило, не містяться команди редагування, а містяться команди роботи з буфером обміну, відміни і повторення операцій, контекстного пошуку і заміни.

Третій пункт в рядку меню зазвичай називається Вид (View). Це вельми важливий пункт для первинного ознайомлення з програмою. Якщо на екрані немає очікуваних знайомих елементів управління, треба перевірити, що можна включити до меню Вид.

Подальші пункти меню можуть бути різними і йти в різному порядку. Виключенням є тільки вже згаданий пункт «?» (Help), який традиційно розташовується в самому кінці рядка меню.

Деякі пункти рядка меню не є обов'язковими, але використовуються досить часто. Пункт Вставка (Insert) служить для вставки об'єктів, створених іншими програмами. Пункт Формат (Format) використовується для форматування елементів документа. Пункт Сервис (Tools) містить команди допоміжних операцій, і при першому знайомстві в нього можна не заглядати. Іноді до рядка меню виноситься і меню настройки програми, яке частіше за все називається Параметри (Options або Settings).

Аналіз форматів документів, що використовуються програмою

Наступний крок дослідження програми полягає в тому, щоб визначити формати документів, з якими вона може або повинна працювати. Програма, що представляє реальний інтерес, повинна мати можливість роботи хоча б з деякими із загальнопоширених типів документів. Це важливо, щоб передавати готові документи іншим додаткам або імпортувати в дану програму документи, підготовлені в інших програмах.

Що вважати, загальнопоширеним, залежить від конкретної програми, тому деякі екзотичні програми цілком можуть використовувати унікальні формати даних. Але, наприклад, графічний редактор, що записує зображення тільки в своєму власному форматі і не розуміє жодного з широко поширених форматів, є нонсенсом.

Визначити формати документів, з якими програма може працювати досить легко. Команда Файл/Открыть (File/Ореn) відкриває стандартне діалогове вікно відкриття файлу. Пункт Открыть відрізняється від інших пунктів меню Файл тим, що він присутній практично завжди. Інші пункти меню Файл (наприклад, Создать або Закрыть) можуть бути відсутні. Діалогове вікно відкриття файлу містить список типів файлів, формати яких програма «розуміє» й тому обробляє. Треба розкрити і проглянути цей список, знайти в ньому знайомі типи файлів. Це дозволяє визначити сумісність нової програми з тими, які вже знайомі.

У застарілих програмах може не бути списку типів файлів. У цьому випадку допустимі розширення імені файлу зазвичай указуються в полі, призначеному для введення імені файлу.

4.Методика освоєння нових програм

На етапі ознайомлення з програмою з'ясовується структура її вікна, склад інструментів і елементів управління, у загальних рисах встановлюється її призначення. Другий етап полягає в освоєнні програми на рівні досвідченого користувача. Можливо, що за наслідками цього етапу програма стане постійним робочим інструментом.

Знайомство з прикладами, шаблонами і зразками документів

Для того, щоб оцінити можливості нової програми, краще всього скористатися вже наявними зразками документів, створених з її допомогою. Більшість програм при установці на жорсткий диск копіюють на нього файли зразків або шаблонів, призначених для швидкого створення певних документів. Якщо в наявності є файли того формату, з яким працює досліджувана програма, треба спробувати попрацювати з ними.

Починати краще всього із створення засобами операційної системи нової папки, в якій зберігатимуться документи, створені або відредаговані за допомогою програми, що вивчається. Це гарантує, що експерименти не виявляться руйнівними для комп'ютера. Така папка може бути тимчасовою.

Редагування готового документа новими засобами – корисний, але не єдиний експеримент. Можна спробувати визначити, яким чином сформовані окремі деталі наявного документа. Якщо є документ, створений за допомогою іншої програми, можна спробувати відтворити його новими засобами.

Шаблони документів (якщо вони є в новій програмі), відіграють особливу роль. Їх можна прийняти за основу майбутніх документів, а застосовані елементи оформлення можуть дати добре уявлення про можливості програми.