Види грошей

5. Проблеми конвертованості грошей.

Економічні терміни та категорії: гроші, міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, грошова одиниця, масштаб цін, грошова маса, чек, вексель, банкнота, кредитна картка, бартерний обмін, ліквідність, купівельна спроможність грошей, валюта, резервна валюта, золотий запас, золотий паритет, монометалізм, біметалізм, монетаризм, ЕКЮ, Спеціальні Права Запозичення.

–1–

Гроші — це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Головною причиною їх виникнення був суспільний поділ праці і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками. Тому, починаючи вивчати названу тему, необхідно згадати питання про загальні закономірності виникнення товарного виробництва. Справа у тому, що гроші існували не завжди. У первісній общині, коли люди ще не знали суспільного поділу праці, вони не обмінювались між собою виробленою продукцією. Лише у бронзовому віці (ІІІ – ІІ тисячоліття до н.е.) продукти виробляються спеціально для обміну тобто стають товарами. У процесі історичної еволюції товарного виробництва виникає потреба у безперебійному та постійному обміні. Тоді із цієї сукупності товарів виділяється один товар, що користується довір'ям інших товаровиробників та на який обмінюються всі інші товари. Врешті-решт таким товаром стають гроші, які виконують роль загального еквіваленту.

У підручнику "Основи економічної теорії" за редакцією проф. С.В.Мочерного (Тернопіль - 1993, ст. 117-128) можна знайти необхідний матеріал про розвиток форм вартості та виникнення грошей.

Деякі труднощі можуть виникнути при вивченні питання про суть грошей. Справа утому, що у світовій економічній теорії існує декілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Так, відомий американський вчений, лауреат Нобелівської премії П.Самуельсон вважає, що гроші — сучасний засіб обміну і стандартна одиниця, в якій виражені ціни і борги. Інші американські вчені - Макконнелл та Брю — автори популярного підручника “Економікс” вважають: все, що виконує функції грошей є гроші. За визначенням інших західних вчених, зокрема М.Фрідмана та А.Шварца, гроші — це “тимчасове вмістилище купівельної сили”, зручний спосіб організації статистичних спостережень. За К.Марксом гроші—це товар, який у процесі історичного розвитку товарного обміну стихійно виділився на роль загального еквіваленту при обміні товарів. Подібне визначення дається в багатьох підручниках із основ економічної теорії, що вийшли в останні роки на Україні. Порівнюючи різні визначення суті грошей, необхідно мати на увазі, що гроші — це багатофункціональне явище. Тому суть грошей системно втілюється в інших функціях, які гроші виконують. Серед вчених немає єдиної думки щодо кількості функцій грошей. У підручнику "Основи економічної теорії" за редакцією С.В.Мочерного наводиться п’ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження та утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші (ст. 121—129).

Автори "Економікса” Макконнелл і Брю вважають, що гроші виконують три функції: засобу обігу, міри вартості, засобу збереження. Потрібно звернути увагу на те, що між цими двома точками зору на кількість функцій грошей великого розходження немає. По-перше, американські вчені об’єднують функцію засобу обігу із функцією платежу. По – друге вони виключають функцію світових грошей, так як в сучасних умовах вона фактично не використовується.

–2–

Вивчення другого питання плану пов'язане із виникненням та функціонуванням грошей в Україні. Як і в інших регіонах, необхідність появи грошей на Україні обумовлена розвитком системи обміну продуктами землеробства, тваринництва і ремісництва у ІХ-VП ст. до н.е. Особливо поширюється обмін продуктами після виникнення Київської Русі, яка торгувала переважно хутрами соболів, білок, горностаїв, куниць; медом, вівцями та іншими товарами. Іноземці розплачувалися золотими монетами, а внутрішня торгівля велась за допомогою срібних та бронзових прикрас. В цілому у Київській Русі грошова система існувала у формі "кунних грошей" (хутра куниці або білки) і об'єднувалася лічильною одиницею - гривною. У ІХ-ХІ ст. одна гривна дорівнювала 25 кунам, а у XІІ ст. - 50 кунам. Виконання хутром куниці ролі загального еквіваленту утруднювало процес обміну. Тому з'явилася потреба в карбуванні монет, насамперед із срібла.

Під час національно-визвольної війни українського народу 1648-1654р.р. в Чигирині карбувалася власна українська монета, на одному боці якої було зображено символ військової могутності запорізького війська, а на другому – ім’я гетьмана Б.Хмельницького. Після Переяславської угоди українські монети були вилучені з обігу.

У 1917 р., коли утворилася Українська Народна Республіка, були введені в обіг українські паперові гроші — гривні.

Більш повний фактичний матеріал про історію виникнення і функціонування грошей в Україні, можна знайти у підручнику українського історика Наталії Полонської-Василенко "Історія України".

Починаючи з 1991 року в Україні проводиться процес щодо запровадження національної валюти, який закінчується проведенням грошової реформи згідно з Указом Президента України від 25 серпня 1996 року і введенням в обіг з 2 вересня 1996 року національної валюти – гривні.

–3–

Трете питання теми носить історико—теоретичний характер. Воно ознайомлює із окремими теоріями грошей. Перш за все, це металістична теорія, яка виникла у XIV ст. у період первісного нагромадження капіталу. Ця теорія ототожнює грошовий обіг із товарним обміном, стверджує, що золото і срібло за своєю сутністю є звичайний товар. В своєму кінцевому вигляді металістична теорія проявилась у поглядах меркантилістів, які зв’язували її із вченням про гроші і багатство нації. Таке уявлення про роль грошей відображало погляди купців, що вели, головним чином, зовнішню торгівлю. Із завершенням первісного нагромадження капіталу, почав розвиватися внутрішній ринок, для забезпечення якого не обов’язково потрібні були повноцінні металеві гроші. В нових умовах з'являються деякі доповнення до металістичної теорії грошей. Ії прихильники вже не заперечують те, що в обігу можуть бути неповноцінні гроші, знаки грошей, при умові їх обов'язкового обміну на металеві гроші (золото, срібло).

Наприкінці XIX ст. на зміну металістичній теорії приходить номіналістична теорія грошей. Вона розглядає гроші як умовні знаки, що не мають внутрішньої вартості. Згідно цієї теорії, гроші виникли як продукт угоди між людьми з метою полегшення обміну. Прихильники номіналістичної теорії вважають, що вартість грошей зовсім не залежить від їх матеріалістичного змісту, а визначається лише найменуванням грошей. З виникненням паперових грошей збільшується кількість прихильників номіналістичної теорії. Золото витискується із сфери грошового обігу, припиняється обмін паперових грошей на валютний метал і швидко розвиваються безгрошові форми розрахунків. Ця теорія стає панівною.

Треба мати на увазі, що й в сучасних теоріях грошей панує точка зору про те, що гроші — це тільки умовні знаки, які не мають внутрішньої вартості і використовуються лише для виплати заборгованості. Для прикладу можна навести визначення грошей, яке дає лідер сучасного монетаризму М.Фрідман: "гроші — це лише експериментальна теоретична конструкція". Також відомий американський економіст П.Самуельсон пише, що "гроші — соціальна умовність. Це сучасний засіб обміну і стандартна одиниця, в якій виражені ціни і борги“. (Економіка. Львів -1993, с-231).

–4–

В четвертому питанні теми вивчаються проблеми грошової пропозиції та грошового обігу в економіці. У вузькому розумінні пропозиція грошей включає в себе різні види грошей. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки існують такі види грошей: монети, паперові гроші, засоби, що замінюють гроші (чеки, векселя, кредитні картки), міжнародні гроші.

Монета — це певна кількість металу визначеної форми, вага і форма якої встановлюється державою. В Україні монети почали чеканити у часи Володимира Великого (кінець Х ст.). Вони вироблялися із золота і називалися “золотниками”. Пізніше, щоб надати твердості монеті, до золота домішували неблагородні метали. У процесі обігу, монети поступово зношувалися, в результаті чого в них зменшувався вміст золота. Внаслідок цього в обігу функціонували неповноцінні гроші. Це дало змогу замінити золоті гроші паперовими. Уперше паперові гроші з явилися в Китаї у XIІ ст., у Росії — в 1769 р.. Паперові гроші — це банкноти, або банківські білети. Банкноти випускає тільки держава. Спочатку банкноти обмінювались на золото, а вже на початку XX ст. більшість держав світу припинила обмін банкнот на золото. До паперових грошей також відносяться казначейські білети, їх випуском займається міністерство фінансів для покриття державних витрат. Вони ніколи не обмінювались на золото.

До замінників грошей відносяться чеки, векселі та кредитні картки. Вони використовуються в розрахунках при умові, що за кожним із них знаходяться або рахунки в банках, або готівка.

–5–

При вивченні даного питання теми необхідно засвоїти зміст таких понять як валюта, валютний курс, конвертована грошова одиниця, конвертованість валюти тощо. Категорію “валюта” можна розглядати у двох визначеннях. По-перше — це грошова одиниця держави (гривня, карбованець, долар, марка тощо). По-друге, валюта — це грошові знаки іноземних країн, а також кредитні та платіжні документи, які виражені в іноземних грошових одиницях та застосовуються у міжнародних розрахунках.

В залежності від режиму використання, валюти діляться на вільно конвертовані, частково конвертовані, неконвертовані (національна валюта, яка функціонує лише в одній державі і не обмінюється на іншу іноземну валюту). Конвертованість валюти — це законодавчо закріплена спрямованість національної грошової одиниці, тобто можливість обміняти її на іноземну валюту для всіх бажаючих без прямого втручання держави в процес обміну. Таким чином, конвертованість валюти — це гарантована державою можливість обміну національної валюти на іноземну.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці національної валюти, виражена в грошових одиницях іншої країни. На практиці застосовуються такі валютні курси:

а) коливний курс — вільно змінюється під впливом попиту та пропозиції;

б) плаваючий курс — використання ринкового механізму ринкового регулювання;

в) фіксований курс — офіційно встановлення співвідношення між національними валютами, яке ґрунтується на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах.

Проблеми конвертованості грошей в решті – решт випливають із мети конвертованості, яку можна звести до: а) розвитку зовнішньої торгівлі; б) залучення іноземних інвестицій; в) забезпечення національної незалежності країни; г) забезпечення відкритої економіки.

Питання для самоконтролю.

1. Дайте характеристику функцій грошей.

2. Які основні етапи розвитку українських грошей?

3. Види грошей та їх характеристика.

Тема 9: Соціально – економічна суть інфляції.

План.

1. Причини і суть інфляції.

2. Види інфляції.

3. Наслідки та антиінфляційна політика.

Економічні терміни та категорії: інфляція, повзуча та галопуюча інфляція, гіперінфляція, суперінфляція, інфляція попиту, інфляція витрат, нуліфікація, ревалоризація, девальвація.

—1—

Інфляція – знецінення грошей в результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу.

Інфляція зумовлює загальне падіння купівельної спроможності та зниження курсу національної валюти, перерозподіл частки національного багатства на користь підприємств – монополістів, держави, тіньової економіки та мафіозних структур.

Явище інфляції відоме приблизно з IV – III до нашої ери, тобто з моменту, коли грошовим товаром у світі утверджувалося срібло. Причиною знецінення була втрата довіри до монет, в яких при карбуванні закладалося менше металу порівняно з офіційно встановленою кількістю. Але постійного та загального характеру інфляція набуває на рубежі ХІХ – ХХ ст. разом з невпинним розвитком та поглибленням ринкових відносин в суспільстві. Сучасна інфляція має багатофакторний характер. Основними її причинами є:

1) диспропорції між основними сферами народного господарства (між попитом і пропозицією, доходами і витратами держави тощо) і насамперед глибока деформація між групою „А” і групою „Б”.

2) Монополістичні тенденції в економіці, які через механізм ціноутворення призводять до необґрунтованого підвищення цін на товари і послуги;

3) Надмірні воєнні витрати;

4) Зростання дефіциту державного бюджету, однією з вагомих причин якою є непропорційний ріст соціальних витрат (на виплату пенсій, стипендій, допомоги безробітнім тощо). Разом з надмірним воєнними витратами це призводить до зростання внутрішнього боргу і випуску в обіг зайвої маси грошей;

5) Необґрунтоване підвищення заробітної плати, при якому темпи зростання перевищують темпи розвитку продуктивності праці;

6) Крах золотого стандарту, що зумовлює відсутність обміну банкнот на золото;

7) Дотації держави нерентабельним галузям і підприємствам, великий обсяг незавершеного будівництва;

8) Надмірна кредитна емісія;

9) Наявність маси посередників між виробниками і споживачами, кожен з яких підвищує ціни на товари і послуги.

Крім названих внутрішніх причин, існують і зовнішні. До них належать: необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валюти; швидкий ріст цін на імпортні товари та послуги; пострадянський синдром.

Так, протягом лише 1992 року ціни на нафтопродукти, які закуповує Україна зросли приблизно у 300 разів.

—2—

Методологічним ключем до аналізу видів інфляції є теорія грошей, яка передбачає багатогранність підходу при визначені основних форм інфляції. Залежно від темпів інфляційного процесу розрізняють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу і гіперінфляцію. Повзуча інфляція – така інфляція, що досягає щорічно не більше одноцифрового числа (наприклад 5%) і проявляється у постійному зростанню цін. За повзучої інфляції безгосподарність та марнотратство, некомпетентність та економічна неграмотність керівництва країни покриваються за рахунок народу. Повзуча інфляція не спричиняє швидкоплинних і виразних негативних явищ в економічному житті. Водночас вона здатна виступати дійовим фактором збалансування грошово – фінансових та матеріально – речових ресурсів, прискорення технічного переозброєння виробництва, стимулює товаровиробників постійно дбати про зниження матеріалоємності і затрат живої праці. Проте вказані переваги повзучої інфляції можна досягти лише в умовах вільного ринку, конкуренції і підтримання рівноваги попиту – пропозиції. Галопуюча інфляція – це така інфляція, яка набуває розміру двозначного числа щорічно. Вона супроводжується стрімким, стрибкоподібним підвищенням цін, охоплює всі сфери господарського життя і викликає серйозні негативні наслідки в економіці та соціальній сфері. Зростання індексів галопуючої інфляції практично не кероване (10 – 100%).

Гіперінфляція – надвисока і вкрай небезпечна інфляція, що як правило, веде до економічного паралічу, провокування гострих соціальних конфліктів та непередбачених катаклізмів. На перший план діяльності уряду висувається емісійна інфляція, потужність друкарського верстата (50% і більше на місяць). Міжнародний валютний фонд допускає 40% рівень інфляції і 2% рівень дефіциту держбюджету протягом року. В Україні ціни в 1993 році зростали щомісяця в середньому на 170%, що свідчило про супер – гіперінфляцію. Так за 1992 – 1993 р.р. ціни в Україні зросли в 2569 разів. За 1992-1995 р.р. споживчі ціни зросли у 80000 разів, а грошові доходи населення лише у 26,7 тисяч разів. Теорією грошей допускається і більш вузька класифікація факторних форм інфляції. Йдеться про виділення групи інфляційних форм, розвиток яких зумовлений монетарним фактором, та інфляційні форми, що розвиваються під впливом немонетарних чинників. У першому випадку це, як правило, інфляція попиту, а у другому – інфляція витрат.

Інфляція попиту характеризується тим, що суспільство прагне витрачати більше, ніж це дозволяють виробничі потужності економіки. Виробничий сектор не в змозі відповісти на підвищений попит збільшення реального об’єму продукції, що призводить до підвищення цін на товари.

Інфляція також може виникнути в результаті змін витрат. Це інфляція витрат. Її головна причина – це збільшення номінальної заробітної плати та підвищення цін на сировину та енергію.

Інфляція в Україні – результат всієї сукупності складних соціально – економічних процесів, які склалися після розпаду СРСР.

—3—

Розгляд питань соціально – економічних наслідків інфляції є центральним в даній темі і передбачає перш за все, розгляд тих глибоких соціально - економічних наслідків, до яких призводить інфляція, а саме її крайня форма – гіперінфляція. Отже, наслідки впливу гіперінфляції на макроекономічні процеси в цілому є завжди і у всіх аспектах деструктивними. Необхідно звернути увагу на такі соціально – економічні наслідки інфляції:

1. Гіперінфляція призводить до розбалансування економічної рівноваги, порушення структури виробництва, підриває стимули довгострокових інвестицій, стримує процес нагромадження;

2. Відбувається перелив капіталу із сфери виробництва у сферу обігу, де більш швидкими темпами збільшується його кругообіг. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, яки прискорює деструктивні процеси в економіці;

3. Знижуючи реальні доходи широких верств населення інфляція звужує ємність внутрішнього ринку, спотворює структуру попиту, посилює спекуляцію, тіньовий бізнес;

4. Гіперінфляція неодмінно призводить до кризи державних фінансів, що розвивається в наслідок швидкого знецінення податків та інших надходжень до державної скарбниці та одночасного зростання видаткової частини бюджету;

5. В умовах гіперінфляції відбувається натуралізація обміну. Гроші втрачають здатність виконувати функції міри вартості та засобу накопичення. За цих умов здійснюється стихійний перехід до бартерних операцій;

6. Розвиток гіперінфляції ослаблює зовнішньоекономічні позиції країни, зменшує її конкурентні позиції на світовому ринку, призводить до падіння валютного курсу національних грошей, знецінення їх;

7. В ході посилення інфляційного процесу загострюється дефіцит платіжного балансу, який викликає порушення зовнішньоекономічних пропорцій;

8. Політичні наслідки гіперінфляції, загострення соціальних конфліктів. Гіперінфляція, як правило призводить до урядових криз, згортання демократії, встановлення тоталітарних режимів. У зв’язку з цими процесами зростає значимість активної антиінфляційної політики, яка має займати чільне місце в політиці уряду та центральних банків будь-якої країни.

Ключова роль в процесі боротьби з гіперінфляцією та пошуку ефективних методів стабілізації грошового обігу належить державі, з боку якої можуть застосовуватися слідуючи засоби стабілізації:

1. Загальне підвищення народногосподарської ефективності;

2. Прискорення НТР;

3. Вдосконалення структури відтворення;

4. Розумна інвестиційна політика;

5. Конверсія військового виробництва;

6. Скорочення чисельності управлінського персоналу, вдосконалення його роботи;

7. Раціоналізація зовнішньоторгових та зовнішньоекономічних відносин;

8. Проведення фінансово – кредитної реформи;

9. Суворий контроль за виплатою коштів;

10. Продумана податкова політика;

11. Обмеження масштабів діяльності „тіньової економіки”;

12. Створення сприятливого клімату для середнього та малого бізнесу.

Проведення антиінфляційної політики з боку держави передбачає і застосування суто монетарних методів стабілізації грошового обігу. Розрізняють такі три з них:

1) Нуліфікація (лат. Nulificatio – знищення ) означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод використовується за наявності суперінфляція. Він мав місце під час проведення грошової реформи 1922 – 1924 р.р. в колишньому СРСР коли один новий карбованець обмінювався на 50 млрд. старих, під час проведення грошової реформи 1996 року в незалежній Україні коли обмінний курс складав за 1 гривню – 100000 купонокарбованців.

2) Ревалоризація – це повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам. Для цього з обігу вилучаються зайві гроші. Цей метод застосовується за незначної інфляції.

3) Девальвація – означає зниження обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною. Протягом 1991 – 1994 років радянський карбованець був декілька разів девальвований, внаслідок чого його комерційний курс щодо американського долара на кінець 1991 року становив близько 100 карбованців, а у березні 1995 року – понад 5000 карбованців. В Україні курс купона до долара з жовтня 1992 року по лютий 1995 року знизився з 340 до 150 тисяч карбованців, тобто більше ніж в 440 разів.

Питання для самоконтролю.

1. В чому полягає суть інфляції.

2. Назвіть і поясніть основні види інфляції.

3. Які основні причини інфляції в Україні.

4. Які види інфляції властиві економіці України.

5. Назвіть монетарні методи стабілізації грошової системи.

Тема 10: Ринковий механізм господарювання.

План.