Методи і способи зупинки кровотечі

Серед травм, які виникають в осередках ураження надзвичайних ситуацій, може бути велика кількість ран – ударів, розтрощувань, різаних, колотих, рваних та інших.

Раною називають всяке порушення цілості шкірних і слизистих оболонок організму людини, при цьому найбільше ушкоджуються – м’язи, кості, внутрішні органи.

Признаками рани є: вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів збудників інфекцій і, крім того, постійне джерело роздратувань, які оказують пагубну дію на пораненого.

Перша допомога при пораненнях повинна забезпе-чувати зупинку кровотечі, закриття рани пов’язкою, нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного положення пошкодженої частини тіла.

Тимчасова зупинка кровотечі є одною із самих важ-них завдань при рятуванні уражених і при значних крово-течах проводиться у першу чергу.

При зовнішній кровотечі - кров виливається на по-верхню шкіри. Розрізнюють наступні види кровотечі і способи її тимчасової зупинки:

капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться із пошкоджених судин; зупиняється накладанням давлючої пов’язки;

венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно струмінь темно-червоної крові; зупиняють його шляхом придання підвищеного стану пошкодженої частини тіла і накладання тугої давлючої пов’язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням джгута;

артеріальна кровотеча, коли із рани витікає яро-червона кров; зупиняють її пальцевим притискуванням артерії до прилягаючої кістки, накладанням давлючої по-в’язки, джгута або закрутки. Кровотеча із малих артерій може бути зупинена накладанням давлючої пов’язки: на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і все це щільно прибинтовують.

Найбільш швидко зупинити кровотечу можна за допо-могою пальцевого притискування кровоносної судини до прилеглої кістки; особливо цей спосіб придатний при ра-нах голови, обличчя та шиї. При кровотечах із ран голови притискують скроневу артерію попереду вуха, на рівні брові; при кровотечах із ран обличчя або губ притискують нижню щелепну артерію по середині нижньої щелепи нап-роти малого корінного зуба; кровотечу із ран голови і обличчя можна зупинити, крім того, шляхом притис-кування одної із сонних артерій, збоку від гортані, до шийних хребців.

Кровотечу із плечової артерії можна зупинити, вдав-люванням тугого валика із вати у під пахову впадину. Кро-вотечу із ран на нозі зупиняють шляхом притискування стегнової артерії всередині пахового згину. Сильну арте-ріальну кровотечу із ран на кінцівках зупиняють також накладанням вище рани джгута або закрутки. Пальцеве притискування при цьому використовується тільки як допоміжний спосіб при накладанні джгута (закрутки) або при його перекладанні.

Джгут може бути ґумовим або із тканини. Ґумовий джгут являє собою товсту еластичну ґумову трубку або стрічка довжиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кін-цях або без них. Перед накладанням такого джгута під ньо-го обов’язково підкладається м’яка підстилка із ткані, вати або марлі. Джгут беруть за середину, злегка розтягують і обертають їм кінцівку так, щоби наступні обороти розта-шувалися рядом з першими і з’являлася широка давлюча поверхня; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, при їх відсутності зав’язують.

Джгут із тканини – бавовняно-паперова стрічка шири-ною 3-4 см і довжиною біля 1 м з приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною частиною, у декілька шарів намотують на кін-цівку (шари стрічки повинні лежати один на одному), по-тім вільний кінець стрічки продівується у пряжку, можли-во туге натягування і закріплюється за допомогою закрутки.

При відсутності джгута можна використовувати підруч-ні засоби (вірьовка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вона повинна кільцем охвачу-вали кінцівку так, щоби під неї вільно проходили чотири пальці; після чого, підсунути паличку під закрутку, її зак-ручують до зупинки кровотечі.

Важливо правильно накладати джгут і закрутку. При правильному стані їх кінцівка нижче коліна біліє, пульс пропадає і зупиняється кровотеча. Недостатньо туго нак-ладений джгут (закрутка) не зупиняє кровотечу; від здав-лювання вен створюється застій крові, від чого кінцівка синіє і набрякає, а кровотеча збільшується. Однак немож-ливо джгут (закрутку) накладати надто туго: сильне пере-тягування кінцівки викликає стійке порушення чутливості і руху кінцівок скоро після накладання його і може при-вести до омертвіння кінцівки.

Необхідно особливо підкреслити то, що джгут або зак-рутка накладається не більше ніж на 1,5-2 г, а у холодний час і при променевих (радіаційних) ураженнях – не більше як на 1 г, інакше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки обов’язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут (закрут-ку), або на самій пов’язці.

Якщо з моменту накладання джгута або закрутки прой-шло більше 1-2 годин, то необхідно послабити джгут (зак-рутку) –до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення чутливості. Роблять це повільно, з тим щоби у випадку відновлення кровотечі тік крові не виштовхнув кров’яний згусток, який появився у рані. Опісля 5-10 хвилин після повного розслаблення джгута (закрутки) і не відновлюван-ня кровотечі можна рахувати його зупиненим. При цьому, однак, розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні кровотечі використовують пальцеве притис-кування судини або підняття кінцівки; можна також вико-ристати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.

Зупинка кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у сугло-бах з наступною фіксацією є другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із марлі або вати.

Транспортування хворих з зупиненою кровотечею необ-хідно обережно без поштовхів і різких рухів щоби не вик-ликати наступну кровотечу.

Для захисту рани від можливого ураження бактеріями отруйними або радіоактивними речовинами на неї накла-дають пов’язку; пов’язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує пошкоджений орган в зручному спокійному стані.

На рану звичайно кладуть кусок стерильної марлі або бинта, потім шар вати і закріпляють пов’язку за допомо-гою бинта. Бинт, як правило, розмотують зліва направо так, щоби кожний шар щільно ложився один на другий і при-кривав половину ширини попереднього шару. Щоби бинт не сповзав і не розмотувався, на початку і в кінці бинту-вання роблять закріплювальні ходи, бинтування прово-дять від найбільш вузької частини тіла до більш широкої (знизу вверх); щоби не було кишень, при бинтуванні кінцівок роблять перегинання бинта після одного або декілька шарів.

Для накладання пов’язки зручно користуватися індиві-дуальним перев’язочним пакетом, який складається із бин-та, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і булавки. Роз-крив пакет, виймають бинт і подушечки так, щоби не тор-катися їх внутрішньої поверхні руками; подушечки накла-дають внутрішньою поверхнею на рану, а при наскрізних пораненнях – на вхідний і вихідний отвір, і потім прибин-товують їх; кінець бинта закріпляють булавкою.

Для накладання пов’язок, закруток і створення покою пошкодженій кінцівці може бути також використана ко-синка. Якщо відсутня зовнішня кровотеча, а потерпілий від-чуває різку слабкість, головокружіння, втрачає свідомість, шкіряні покрови у нього бліді, то це повинно нагадувати про можливу внутрішню кровотечу. При такій кровотечі необхідна термінова лікарняна допомога, для забезпечен-ня її проводиться термінова доставка потерпілого в ме-дичний заклад. Щоби не допустити при цьому знекров-лення мозку потерпілого, рекомендується покласти його на носилки з піднятими вверх кінцівками. При надані пер-шої допомоги в осередку ураження не дозволяється про-мивати рану, очищати із неї чужорідні тіла і торкатися ру-ками, оскільки цим можна ускладнити пошкодження і вик-ликати зараження рани. З метою боротьби з інфекцією раненим дають протибактеріальний засіб № 1 із аптечки АІ-2 – 5 таблеток, які запиваються водою, і через 6 годин ще 5 таблеток

При бинтуванні області суглобів стопи і кисті викорис-товують восьми подібні пов’язки (називаються так тому, що при їх накладанні бинт весь час немов обрамує цифру “8”).

При бинтовані рани, розташованій на грудях або на спині, використовують так звану хрестоподібну пов’язку, а при ранені плечового суглоба треба примінять подібну на колосся пов’язку.

Пов’язки у вигляді косиночки використовується при рані плечового суглоба.

На підборіддя, ніс, потилицю і лоб накладають пов’язку подібну на пращу. Для її виготовлення беруть кусок широкого бинта довжиною біля 1 м і з кожного кінця роз-різають по довжині, середню частину залишають цілою. При невеликих ранах замість пов’язок можна використо-вувати наклейки.

При накладанні пов’язки потерпілого слід посадити або положити, тому що навіть при невеликих пошкодженнях, під впливом нервового збудження, болі, може наступити короткочасна втрата свідомості – памороки.

Накладання пов’язок при проникаючих ранах живота і грудей мають деякі особливості. Так, при проникаючій рані живота із рани можуть випадати нутрощі. Вправляти їх заборонено, це може зробити тільки хірург при операції. Таку рану слід закрити стерильною марлевою салфеткою і забинтувати живіт, але не сильно, щоби не здавити нутро-щі, які випали.

При проникаючій рані грудної клітини, повітря зі свис-том засмоктується в рану, а при видиху – з шумом вихо-дить із неї. Таку рану необхідно закрити як можливо ско-ріше. Для цього на рану кладуть декілька шарів марлі, тов-стий шар вати і закривають її куском клейонки, комп-ресним папером, проґумованою оболонкою індивідуаль-ного пакету або іншим, який не пропускає повітря, мате-ріалом, після чого туго забинтовують.