Зміст лекції. 1. Розподіл за групами та основні характеристики тілесно-міметичних категорій

1. Розподіл за групами та основні характеристики тілесно-міметичних категорій. Очевидно, що оскільки будь-який метод може претендувати на такий високий статус тільки за умови наявності відповідного категоріального апарату, то без розробки подібного апарату не обійтися і у цьому випадку. Щоправда, таке завдання дещо спрощується у зв’язку з репрезентованим вище теоретичним обґрунтуванням тілесного міметизму. Однак актуальність розв’язання цього завдання все одно навряд чи можна применшити.

Є достатньо підстав, аби до списку категорій тілесно-міметичного методу зарахувати досить велику кількість категорій, і тому я спробую розподілити їх на декілька груп.

До першої групи слід зарахувати поняття, які безпосередньо пов’язані з тілесним буттям, внаслідок чого цю групу можна визначити як групу онтологічних категорій (див. табл.).

До другої групи я схильний включити ті категорії, які пов’язані з означенням людських органів та тих властивостей тіла, що дозволяють тілу здійснювати кореляцію із зовнішнім світом, а відтак отримувати інформацію про цей світ, опрацьовувати її та використовувати для орієнтації у ньому. У зв’язку з цим другу групу можна позначити як групу епістемологічних категорій (див. табл.).

До наступної групи категорій, на мою думку, належать такі поняття, які виражають певні тілесні стани і які притаманні тільки людині, а тому я схильний кваліфікували цю групу як групу антропологічних категорій (див. табл.).

І, нарешті, останню групу становлять категорії, які мають феноменологічний зміст, а, отже, цю групу, вочевидь, слід визначити як групу феноменологічних категорій (див. табл.).

Передусім необхідно зазначити, що запропонований список тілесно-міметичних категорій є неповним. Зрештою, вичерпати такий список навряд чи можливо взагалі. Крім цього, розподіл за групами також має, радше, умовний та відносний характер, тому що чи не кожна з цих категорій може бути інтерпретованою не лише у рамках однієї групи.

Так, наприклад, категорія „свобода” однаково продуктивно мислиться не тільки у контексті антропології – дана категорія цілком обґрунтовано може розглядатися й з точки зору онтологічної, епістемологічної та феноменологічної проблематики. Подібне можна ствердити і про онтологічну – ще з часів Аристотеля – категорію „страждання”, яка легко піддається аналізу у трьох інших контекстах, а також і про позосталі категорії. Інша справа, що у змісті кожної з цих категорій домінує той чи інший аспект, але, за великим рахунком, жодну з них неможливо кваліфікувати абсолютно однозначно. І це становить першу суттєву характеристику, притаманну тілесно-міметичним категоріям.

Друга, натомість, ґрунтовна характеристика, що визначає усі ці категорії, полягає у їхньому переважно абстрактно-філософському змісті. Причому навіть тоді, коли йдеться начебто про цілком матеріальні явища, насправді їхня інтерпретація у рамках тілесно-міметичного методу вимагає узагальнюючого підходу. Яскравим прикладом того, як функціонують ці категорії на відповідному рівні, можуть служити пов’язані між собою категорії ока – зору – погляду (про що вже йшлося у попередніх лекціях).

Табл.