Підготовка і призначення судових експертиз

Юридичною підставою для проведення судової експертизи на стадії попереднього слідства є мотивована постанова компетентних органів і посадових осіб: слідчого або органу дізнання, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа, прокурора, який виконує нагляд за слідством, начальника слідчого відділення (відділу, управління).

Тактика призначення та порядок проведення експертизи передбачає організацію дій експертів і спеціалістів, які залучаються для дослідження обставин справи, вирішення спеціальних питань, необхідних для встановлення істини по справі.

В процесі проведення експертизи, слідчий виконує організаційну і керуючу роль, повинен забезпечити процесуальні умови діяльності експерта, забезпечити права учасників, ознайомити експерта із справою в необхідному обсягу.

Також підготовка до призначення та проведення судової експертизи включає:

· Визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження;

· Визначення експертної установи або експерта;

· Підготовку матеріалів для дослідження;

· Винесення постанови про проведення експертизи, формулювання завдання експерту;

· Підготовку зразків для дослідження;

· Створення умов для проведення експертизи, якщо остання проводиться поза експертною установою.

Матеріали до експертної установи доставляють поштою, спецзв’язком або кур’єром.

Під час підготовки матеріалів на експертизу, слідчий взаємодіє з спеціалістом: у виборі експерта, визначенні мети експертизи та її виду, формулюванні конкретного завдання (які необхідно зразки і як їх одержати тощо).

Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, то слідчий створює експерту необхідні умови для роботи, матеріалами, забезпечення технічними засобами, приміщенням. У провадженні експертизи інколи бере участь слідчий, з дозволу останнього може бути присутній обвинувачений (особливо при планово-економічних експертизах).

В процесі проведення судово-медичної та психіатричної експертиз слідчий взаємодіє з органами дізнання з питань забезпечення охорони, доставки обвинуваченого на експертизу.

Визначення мети експертизи та формулювання питань складають одне з головних завдань підготовки судової експертизи. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

· причинного зв’язку між явищами та його наслідками;

· часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

· властивостей та стану досліджуваних об’єктів (наприклад, судимість, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

· родової належності та індивідуальної тотожності.

Формулюючи питання слідчий повинен керуватися такими положеннями:

* з’ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;

* ознайомитися з існуючими науковими можливостями та методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

* визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формування питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності використовують допомогу спеціаліста.

Крім первинної експертизи можуть призначатися додаткова та повторна.

Додаткова експертиза призначається у випадках, коли необхідно встановити факти (обставини) щодо нових джерел інформації, які ще не досліджувалися. Наприклад, при встановленні виконавця підпису з’являються нові підозрювані (обвинувачені), від яких відбираються зразки на дослідження та призначається додаткова експертиза, яку звичайно проводить той самий експерт.

Повторна експертиза проводиться у слідуючи випадках:

а) висновок експерта суперечить основним матеріалам справи, які добуті іншими засобами доказування;

б) у дослідженні застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки;

в) експертам досліджувались не всі представлені джерела (неповнота дослідження);

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження представлених об’єктів (некомпетентність).

Повторна експертиза досліджує матеріали первинної експертизи, тому вона доручається іншому експерту або комісії експертів, до складу якої може входити експерт, що проводив першу експертизу.

За кількістю спеціальних знань, які використовуються під час провадження експертизи, останні поділяють на комплексні та комісійні.

Комплексна експертиза призначається у разі, коли для вирішення питання (питань), що поставлено слідчим, дослідження джерела інформації необхідно проводити різними методами та засобами, спеціалістами різних галузей знань. Наприклад, з метою визначення механізму дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), аварії на авіатранспорті, залізниці необхідно дослідити джерело події спеціалістами різних галузей знань (криміналістики, медицини, хімії, фізики, організації служби руху тощо).

Комісійна експертиза – це дослідження об’єктів групою спеціалістів однією галузі знань. Наприклад, дослідження потерпілих у авіакатастрофі комісією судмедекспертів. Комісією експертів, як правило, визначає керівник експертної установи для швидкого проведення дослідження великої кількості об’єктів (документів, слідів пальців рук тощо). Склад експертної комісії визначає слідчий за консультацією керівника експертної установи.

Призначення та організація судових експертиз в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про судову експертизу» (1994) та Інструкцією про організацію провадження судових експертиз в науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України (1988).

Використання висновку експертизи потребує від слідчого перш за все оцінки його, як рівноправного доказу в системі збирання доказів у справі. Оцінка наукової обгрунтованості та достовірності висновків – одне з важливих завдань діяльності слідчого.

Існує два способи оцінки наукової достовірності висновку:

а) аналіз умов і методів проведення досліджень;

б) співставлення висновків експерта з іншими доказами, які містять відомості стосовно предмету дослідження, тобто перевіряється відповідність висновку дійсності.

Під час аналізу умов і методів дослідження слідчий аналізує:

· компетентність експерта, який проводив експертизу;

· повноту дослідження об’єктів експертизи;

· достатність представлення експерту порівняльних зразків;

· обгрунтованість вихідних наукових положень, прийнятих експертом;

· наявність протирічь у висновках експерта;

· форму висновків експерта, відповідність форми результатам дослідження.

Під час порівняння висновків експерта із зібраними у справі доказами використовуються методи логічного аналізу, способи групування, зіставлення та порівняння висновку експерта з іншими доказами. У випадку встановлення протирічч призначають додаткову, повторну або комплексну експертизу.

Якщо деталізувати структуру і зміст постанови про призначення судової експертизи (стаття 196 КПК України), то у вступній частині зазначається дата, місце її складання, посада, звання, прізвище та ініціали слідчого, кримінальна справа, по якій призначається експертиза.

В описовій частині коротко викладається суть справи, обставини які зумовили необхідність проведення експертизи, а також вся інша інформація, необхідна для експерта.

В резолютивній частині формулюється рішення про призначення експертизи, визначається її предметний вид, за існуючою галузевою класифікацією (криміналістична, судово-медична, судово-технічна тощо), за процесуальними ознаками (додаткова, повторна, комісійна), вказується прізвище експерта, експертна установа, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що передаються експерту.

На етапі підготовки призначення судової експертизи, достатньо уважно також належить віднестись до підготовки та підбору матеріалів, які підлягають відправленню для експертного дослідження, а також одержання зразків для порівняльного дослідження.