Основи еволюційного вчення

Еволюція – процес історичного розвитку органічного світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно мінливих умов існування.

Основні положення еволюційної теорії Ж.Б. Ламарка:

· види рослин та тварин не є сталими, вони змінні;

· все живе виникло з неживого без втручання нематеріальних сил, можливе самозародження живого із неживого;

· існуючі види рослин та тварин сформувались поступово, в результаті тривалого пристосування організмів до умов навколишнього середовища;

· ознаки, що виникають у процесі індивідуального розвитку організму, можуть успадковуватись;

· еволюційні зміни в організмі можуть виникати під впливом умов існування, що змінюються або в результаті вправляння чи невправляння органів;

· основною рушійною силою еволюції органічного світу є постійне прагнення живої природи до вдосконалення;

· виникнення у організмів доцільних ознак зумовлюється їхніми внутрішніми потребами.

Ламаркізм – перша цілісна еволюційна теорія з матеріалістичною ідеєю змінюваності органічного світу.

Основні положення еволюційної теорії Ч. Дарвіна:

· жива природа в процесі історичного розвитку безперервно змінюється і розвивається;

· всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм;

· еволюція органічного світу відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природній добір;

· спадкова мінливість зумовлює появу змін, що виникають у кожного організму незалежно від умов навколишнього середовища та передаються нащадкам;

· корисні у даних умовах ознаки і властивості організмів дають їм можливість виживати у боротьбі за існування: внутрішньовидовій, міжвидовій та боротьбі з умовами навколишнього середовища;

· нагромадження корисних ознак та властивостей у одного виду приводить до утворення різновидностей, підвидів, а далі – нових видів, що географічно чи екологічно ізолюються, а їхні представники уже не можуть схрещуватися між собою;

· еволюція живої природи носить пристосувальний характер, але, у зв’язку із різними умовами існування, кожне пристосування є відносним.

Дарвінізм – це теорія, що найкраще пояснює еволюцію органічного світу з матеріалістичної точки зору.

Основні положення синтетичної теорії еволюції, створеної в 30-х роках ХХ століття:

· єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації;

· усі еволюційні зміни відбуваються у популяціях – елементарних одиницях еволюції;

· елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція та дрейф генів;

· механізмом еволюції є мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція;

· рушійною силою еволюції є природній добір, що діє на сукупність фенотипів популяцій;

· природній добір буває рушійний, стабілізуючий та розвиваючий;

· основними шляхами еволюції є ароморфоз, ідіоадаптація та дегенерація;

· основними напрямками еволюції є біологічний прогрес або біологічний регрес.

Рушійні сили еволюції

Спадковість – загальна властивість живих організмів зберігати і передавати особливості будови і функцій від предків до потомства

Мінливість – загальна властивість живих організмів набувати нових ознак, відмінностей між особами у межах виду.

Природний добір – процес у результаті якого виживають і дають потомство переважно особини з корисними в даних умовах спадковими змінами.

Природній добір буває:

Рушійний – дія добору спрямована у певному напрямку, що приводить до зміни фенотипу

Стабілізуючий – проявляється у сталих умовах. Відхилення від сталої величини ознаки несприятливі і вибраковуються до-бором.

Розриваючий (диз-руптивний) – спрямовує мінливість у двох, рідше кількох напрямках, не сприяє прояву проміжних станів ознак.

Боротьба за існування – складні відносини особин всередині видів, між видами та з неживою природою, спрямовані на збільшення чисельності своєї популяції.

Штучний добір здійснюється людиною. Людина добирає особини з корисними для себе ознаками і спрямовує дію добору у бажаному напрямку.

Мікроеволюція – це еволюційний процес всередині виду, що приводить до утворення нових популяцій, підвидів та видів.

Вид – велика група особин, здатних до самовідтворення і підтримання своєї чисельності.

Вид – сукупність особин, що характеризуються спадковою подібністю морфологічних, фізіологічних і біохімічних особливостей, здатних вільно схрещуватися та давати плодюче потомство.

Критерії (особливості) виду:

	Морфологічний	Подібність зовнішньої та внутрішньої будови
	Генетичний	Характерний набір хромосом за кількістю, формою, розмірами
	Фізіологічний	Подібність процесів життєдіяльності
	Біохімічний	Хімічний склад клітин,тканин,особливості біохімічних процесів
	Екологічний	Існування виду при певній сукупності факторів зовнішнього середовища
	Географічний	Певний ареал, що його займає вид у природі.

Структура виду: