Виробнича потужність підприємств будіндустрії

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших факторів.

Отже, виробнича потужність – це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортимента, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і праці на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

По суті, виробнича потужність – це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

- обґрунтування планового випуску продукції;

- виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

- складання балансу потужностей;

- визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

- оцінки потреби в кадрах;

- економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність виражається тими ж одиницями вимірювання, в яких визначений об'єм випуску продукції у виробничій програмі - в тоннах, метрах, штуках і т.д. Наприклад, виробнича потужність машинобудівного заводу визначається в штуках машин, що виготовляються, устаткування; металургійних підприємств - в тоннах виплавки металу і виробництва прокату. В тих виробництвах, де прийняті умовні одиниці, вони використовуються в розрахунку виробничої потужності. Наприклад, виробництво шиферу - в умовних плитках, мінеральних добрив - в умовних тоннах з певним змістом живильної речовини.

Вихідними даними для розрахунку виробничої потужності підприємства є:

1) виробнича програма підприємства за номенклатурою, асортиментом, кількістю та якістю;

2) склад і кількісні величини обладнання та виробничих площ (враховується все обладнання за винятком обладнання допоміжного виробництва, обладнання на складах, в учбових закладах, резервного обладнання);

3) техніко-економічні норми використання машин, механізмів, агрегатів;

4) норми працемісткості деталей, виробів;

5) прогресивні коефіцієнти виконання норм часу (знаходиться прогресивна працемісткість);

6) показники кооперування.

Методика розрахунку виробничої потужності підприємства залежить від типу виробництва.

Розрахунок виробничої потужності ведеться по його підрозділах в наступній послідовності:

1. по агрегатах і групах технологічного устаткування;

2. по виробничих ділянках;

3. по основних цехах і підприємстві в цілому.

Виробнича потужність визначається по потужності провідних виробничих будівельних підрозділів, ділянок або агрегатів, тобто по потужності провідних виробництв. Ведучими вважаються цех, ділянка, агрегат, які виконують основні і наймасовіші операції по виготовленню продукції і в яких зосереджена переважаюча частина устаткування.

Основними чинниками, які визначають величину виробничої потужності підприємства, є:

1. склад і кількість встановлених машин, механізмів, агрегатів і т.д.;

2. техніко-економічні норми використовування машин, механізмів, агрегатів і др.;

3. ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

4. фонд часу роботи устаткування;

5. рівень організації виробництва і праці;

6. виробнича площа підприємства (основних цехів);

7. намічена номенклатура і асортимент продукції, яка безпосередньо впливає на трудомісткість виробництва продукції на даному устаткуванні.

Виробничу потужність провідного виробництва можна визначити за формулою

(3.13)

де М - виробнича потужність провідного цеху, ділянки в прийнятих одиницях вимірювання;

п - - кількість одиниць провідного устаткування в цеху, на ділянці;

max F рв - максимально можливий фонд часу роботи провідного устаткування, ч;

Н пт - прогресивна норма трудомісткості обробки продукції на провідному устаткуванні, ч.

При визначенні складу устаткування ураховується все устаткування: основного виробництва по видах, встановлене на початок року, а також те, яке повинне бути введений в експлуатацію в плановому році. В розрахунок потужності не включається устаткування резервне, дослідно-експериментальних ділянок, а також що використовується для професійно-технічного навчання.

Можлива продуктивність устаткування, які ураховані при розрахунку виробничої потужності, визначається на основі прогресивних норм використовування кожного виду цього устаткування.

Визначення фонду часу роботи устаткування має специфіку для підприємств з переривчастим і безперервним процесами виробництва. Для підприємств з безперервним процесом виробництва він розраховується виходячи з повного календарного часу роботи устаткування за вирахуванням годинника, що відводиться в плані на ремонт. Для підприємств з переривчастим процесом виробництва річний фонд часу роботи устаткування визначається за формулою

Т н = (Д к – Д в – Д п) • К см • t см – Т р, (3.14)

де Т н – номінальний фонд часу роботи устаткування за рік, ч;

Д к – календарний фонд часу за рік, дні;

Д в – кількість вихідних днів в році;

Д п – кількість святкових днів в році;

К см – кількість змін роботи підприємства, цеху, ділянки;

t см – кількість годин роботи в зміну;

Т р – час, який планується на ремонт і технічне обслуговування устаткування за рік, ч.