Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Відповідно до статті 62 ГК України, підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, яку виготовляють, роботу, послуги та необхідність забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма – це система адресних завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1) правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживача;

2) повного ув’язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами і, перш за все, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає в себе:

1) план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю та терміном постачань);

2) план збуту продукції;

3) розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства будіндустрії конкретизація потреби в продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Основою обґрунтовування плану виробництва і збуту продукції в умовах ринку стає маркетинг. Маркетинг – це виробничо - комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продуктах (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Об'єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів "потреби – товар – ціна – реклама – збут". Маркетинг ставить виробництво продукції у повну залежність від попиту на неї і можливостей її продажу. Концепція маркетингу – це загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку. Значення маркетингу полягає в тому, що підприємства повинні виробляти те, що потрібне споживачам, а не то, що вони хочуть або можуть виробляти. Для успішного ведення бізнесу служба маркетингу всесторонньо вивчає ринок товарів для визначення оптимального асортименту і об'єму продукції. При цьому слід виявляти потреби потенційних споживачів у межах ринкового сегменту. З потенційними споживачами полягають господарські договори, розробляється виробнича програма. Крім того, функція маркетингу полягає не тільки у виявлення величини попиту, але і в його формування шляхом продукування і виведення на ринок нових видів продукції з новими властивостями. Тут важливу роль грає реклама, системи «просування» товару на ринок і ін.

Формування виробничої програми в ринкових умовах має певні особливості, які полягають в тому, що:

- плани виробництва і реалізації продукції орієнтуються на ринкові потреби конкретних споживачів, на своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань;

- в основі виробничої програми лежить договір на поставку певної продукції, при цьому підприємство самостійно вибирає постачальників, споживачів, встановлює ціни і т.д.;

- планування виробничої програми повинне бути гнучким, в поточних і оперативних планах повинні коректуватися показники плану виробництва і реалізації продукції з урахуванням змін в поставках сировини, фінансових можливостях покупців;

- пріоритетними у виробничій програмі підприємства стають натуральні показники і показники якості продукції, саме вони відображають ступінь задоволення ринкових потреб з кількісної і якісної сторони;

- виробнича програма підприємства повинна формуватися з урахуванням можливостей підприємства, його забезпечення різними видами ресурсів і виробничими потужностями;

- плани виробництва і реалізації продукції повинні бути багатоваріантними і забезпечувати вибір оптимального плану, реалізація якого дасть можливість отримати високий прибуток.

Виробнича програма є основою для складання наступних розділів плану підприємства:

- технічного розвитку й організації виробництва;

- підвищення економічної ефективності виробництва;

- капітальних вкладень;

- капітального будівництва;

- матеріально-технічного забезпечення;

- праці та кадрах;

- собівартості, прибутку та рентабельності;

- фондів економічного стимулювання;

- соціального розвитку;

- заходів з охорони природи;

- фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

- характеристика пропонованої продукції;

- оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

- стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

1) на основі вивчення, аналізу та перспективи розвитку ринкового попиту підприємством укладаються зі споживачами-покупцями (торговельними підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

2) державні контракти є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

3) державні замовлення є засобом стимулювання збільшення виробництва у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки важливих наукових досліджень (держава може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

4) портфель замовлень на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв’язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

5) частина продукції підприємства може споживатися безпосередньо ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

Продуктивна виробнича діяльність підприємств в умовах ринкового середовища визначається параметрами виробництва і продажу суспільно визнаних благ (продукції, робіт, послуг) з метою отримання прибутку. Завдання виробничої діяльності передбачають максимально можливий обсяг виробництва і продажу продукції заданого асортименту, потрібної якості у визначені терміни при найкращому використанні виробничого потенціалу, техніки для стійкого насичення ринку конкурентоспроможною продукцією та досягнення високих фінансових результатів. Схема формування виробничої програми представлена на рис. 3.1.

Рисунок 3.1 – Схема формування виробничої програми підприємства

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.