Особливості використання іменників

При складанні документів труднощі виникають не лише щодо добору потрібних слів, а й щодо добору відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів щодо використання роду іменників, коли йдеться про назви осіб за професією. Наприклад: професор - професорка, лікар - лікарка, фізик – фізичка, працівник – працівниця, викладач – викладачка.

Офіційні назви посад, професій – іменники чоловічого роду, і саме їх треба вживати в ділових паперах. Залежні слова від найменування професій узгоджуються у формі чоловічого роду: старший викладач Марія Іванівна, науковий співробітник Ольга Семенівна, головний прокурор Лілія Сергіївна Шепітько.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця, та ін.

Примітка. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття). Рахівниця – приклад для лічби (не фах).

Коли ж після словосполучень на позначення жіночого роду стоїть дієслово, то воно узгоджується з прізвищем і вживається у формі жіночого роду: Старший викладач Г.І.Гаєвська відповідала на наші запитання. Головний лікар М.С.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу.

В офіційних документах рекомендується не називати осіб за місцем проживання та професією: селяни, городяни, заводчани, дистанційники, поштарі, а треба: мешканці села, працівники пошти.

Досить часто в ділових паперах замість множини зустрічається однина: Колгосп «Зоря» зібрав великий урожай цукрового буряку, соняшника й картоплі – коли треба позначити велику кількість чогось. Іноді в ділових документах іменники, що позначають речовину (вода, олія, сіль, нафта, вино), набирають форм множини: На цьому підприємстві можна придбати сухі вина, мінеральні води, технічні мастила – коли треба позначити широту асортименту, багатство різновидів.

Сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю треба передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення, наприклад: друкарство, а не виготовлення друкарської продукції.

Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи: статус - знавцю, колего, посаду - директоре, звання - професоре, капітане, професію - лаборанте, ім’я - Ігоре, (Ігорю), Наталю, Миколо, ім’я по батькові – Анатолійовичу, Іллівно, Анатоліївно, прізвище – Сороко.

Увага! Прізвища у звертаннях іноді можуть мати також форму Н. відмінка. Іноді двозначність можна у випадку збігу Р. та Д. Відмінків:

Своєчасне фінансування адміністрації. Для уточнення слід доповнити вираз: Своєчасне фінансування з боку адміністрації або Своєчасне фінансування адміністрації іноземними інвесторами.

Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад: неу 2001 р. (році).. а 2001 р. (року)...

Нульового закінчення для іменників чоловічого роду ІІ відміни у 3. відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ

Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад

придбали нову шкіряну мебель, а правильно - придбали нові шкіряні меблі.

Пам’ятайте, що:

Ø кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два половиною рази. Якщо добовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму разу. Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих рази;

Ø в О. в. множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення –ами (-еми), -има, наприклад: із п’ятьма колесами

Ø одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бігів, гаусів, джоулів, ергів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина.

Ø Однина за способом узагальнення, коли вказує на не розчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів;

Ø Не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти.

Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: надати допомогу

Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: повідомити студента.

Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в З. Відмінку, наприклад: завдати шкоди.

Та це правило не варто застосовувати до іменників ІІ відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення –у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. Відмінком, наприклад: запобігти вибухові було неможливо.