Поняття та класифікація доходів місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів формуються з різних джерел, причому порядок їхнього формування залежно від джерела регулюється різними законодавчими актами, але суть формування цих різних джерел одна - податкові чи неподаткові надходження від підприємств усіх форм влас­ності та від населення, які об'єднуються у фінансові ресурси і зосереджу­ються в місцевому бюджеті. Основним джерелом формування фінансо­вих ресурсів місцевих бюджетів є податки. Суть податків криється насам­перед у примусовому відчужуванні державою частини знову створюваної вартості.

Провідне місце у складі фінансових ресурсів місцевого самовряду­вання посідають доходи місцевих бюджетів, абсолютні обсяги яких по­стійно зростають, що відображають ступіть незалежності МОВ. Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування безпосе­редньо пов'язана зі структурою доходів місцевих бюджетів, які є її основою. Залежно від територіальної локалізації в складі доходів місце­вих бюджетів доцільно виокремлювати: доходи, одержані на території місцевого самоврядування, і доходи, одержані на інших територіях, які у процесі перерозподілу спрямовуються у певний місцевий бюджет у формі міжбюджетних трансфертів (дотацій та субвенцій).

Доходи бюджету – це частина централізованих ресурсів держави, що необхідні для виконання нею відповідних функцій. Централізовані ресурси держави формуються за рахунок доходів органів державної влади та місцевого самоврядування,

Ú Які надходять до державного бюджету України;

Ú Які надходять до місцевих бюджетів;

Ú Спільні доходи, частина яких надходить до державного бюджету України, а решта – до місцевих бюджетів.

Рис. 5. Структура доходів місцевих бюджетів

За соціально-економічними ознаками всі доходи можуть бути поділені на:

Ú Доходи від господарської діяльності;

Ú Доходи від використання природних ресурсів;

Ú Доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

Ú Доходи від банківської діяльності;

Ú Доходи від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

Ú Державне мито;

Ú Митні платежі;

Ú Збори та інші неподаткові доходи;

Ú Доходи від приватизації;

Ú Доходи від громадян тощо.

Залежно від органу влади, який встановлює податки та збори, тобто за рівнем запровадження, доходи поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки і збори – це обов’язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади, і є обов’язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються (наприклад: податок на прибуток підприємств, державне мито, плата за торговий патент, збір за забруднення навколишнього середовища та інші).

Місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, і їх справляння є обов’язковим лише на певній території (наприклад: місцеві податки – податок з реклами та комунальний податок; місцеві збори – ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг та інші).

Згідно з новим Бюджетним кодексом, за місцевими бюджет; закріплюються точно визначені джерела доходів. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Податкові надходження. Податки можуть бути прямі та непрямі.

Ú Прямі податки стягуються безпосередньо з доходу або майна платника (податок на прибуток, податок на майно, включаючи землю та окремі види майна тощо). Сплачуються фізичними та юридичними особами.

Ú Непрямі податки – даним видом податку обкладаються товари та послуги (ПДВ, податок на операції з нерухомим майном, цінними паперами тощо). Податок частково або повністю включається в ціну товару або послуги.

Неподатковими надходженнями визнаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної та непрямої торгівлі, тобто добровільні компенсаційні платежі, а також штрафи і пеня, не пов’язані з податковим законодавством, та інші неподаткові надходження.