Тема 2. 4. Комерційні банки

1. Класифікація і характеристика комерційних банків.

2. Операції комерційних банків.

3. Доходи, видатки і ліквідність активів комерційних банків.

Питання 1. Класифікація і характеристика комерційних банків

Банки виникли на основі товарно-грошових відносин, і тому існують при різних суспільно-економічних формаціях. Перші подібні установи, що стали попередниками капіталістичних банків, виникли в кінці XVI ст. у Флоренції та Венеції на основі обмінних операцій (обмін грошей різних міст та держав) і спеціалізувались на прийманні вкладів і здійсненні безготівкових розрахунків. Пізніше за аналогічним принципом були створені банки в Амстердамі (1605р.) та Гамбурзі (1618р.). Найважливішими функціями банків того періоду було посередництво в платежах і кредитування торгівлі.

На практиці в сучасних умовах функціонує велика кількість банків. В залежності від того або іншого критерію їх можна класифікувати наступним чином (табл.1).

Таблиця 1 – Класифікація банків

Назва класиці-каційної ознаки	Характеристика
1. За формою власності:
1.1 Акціонер- ні банки	організовуються у формі акціонерних компаній.. В сучасних умовах акціонерна форма є головною формою організації банків у промислове розвинутих країнах
1.2 Неакці-онерні банки	знаходяться у власності партнерів або індивідуальних осіб

Продовження табл.1

1.3 Коопе-ративні банки	кредитно-фінансові інститути, що створюються товаровиробниками на ділових засадах для задоволення взаємних потреб. Виникли в першій половині XIX ст. Поява обумовлена прагненням дрібних виробників (ремісників, селян) звільнитися від кабального лихварського (рус. – ростовщического) кредиту, до якого вони були вимушені звертатися внаслідок недоступності банківського кредиту. Кооперативні банки створювалися на умовах добровільного об'єднання грошових коштів фізичних та юридичних осіб. Широкого розвитку вони набули в Німеччині, Великобританії, Франції, Італії, США, Японії та інших країнах. За обсягом операцій вони схожі з комерційними банками
1.4 Муні-ципальні банки	різновид ощадних установ, першочергова діяльність яких зводилась до залучення заощаджень населення і виконання функцій скарбника муніципалітету. В сучасних умовах вони здійснюють практично всі види банківських операцій, а роль муніципалітетів зводиться до гарантії їх зобов'язань і призначення керівних органів. Найбільшого розповсюдження муніципальні банки набули в Німеччині, де на їх долю припадає близько 40% балансу кредитної системи країни
1.5 Комуналь-ні банки	спеціалізовані кредитні установи, призначені для кредитування та фінансування житлового і комунального господарства. Більша частина їх акцій належить місцевим органам влади
1.6 Державні банки	представляють собою кредитні установи, що знаходяться у власності держави. Вони виникали в результаті націоналізації кредитних установ, а також шляхом створення державних кредитних інститутів. Існують три види державних банків: центральні, комерційні банки, спеціальні кредитні установи
1.7 Змішані банки	банки за участю державного і приватного капіталу
1.8 Міждер-жавні (міжнародні) банки	міжнародні кредитні організації, створені на основі міждержавних договорів з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин. До числа найбільших міждержавних банків входять: МВФ, МБРР і його філії, Банк міжнародних розрахунків, Європейський банк та ін. (детально їх склад – тема 2.2). Міжнародні банки виникли в ході інтернаціоналізації господарських зв'язків і розвитку міждержавних форм державно-монополістичного капіталізму і призначені для стабілізації світової економіки шляхом регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин

Продовження табл.1

ІІ. За терміном надання кредитів:
2.1 Банки короткостро-ковогокредитування	банки, що спеціалізуються на наданні кредитів різної терміновості. На відміну від короткострокового кредитування, яке здійснюється депозитними банками і ощадними касами, спеціалізовані кредитні інститути надають середньо- та довгострокові кредити. Чітке розмежування кредитних інститутів із принципом коротко-, середньо- і довгострокового кредитуванню характерне, наприклад, для Італії, де законодавство поділяє всі кредитні інститути на банки короткострокового кредитування та довгостроково-інвестиційні банки
2.2 Банки середньо-строковогокредитування
2.3 Банки довгостроко-вого кредитування
ІІІ. За національною належністю:
3.1 Націо-нальні банки	банки, що належать повністю або частково національним інвесторам і діють в їх інтересах. Діяльності цих банків здійснюється в межах законодавства країни, в якій функціонує їх материнська компанія. Згідно законодавству більшості країн банки підпадають під категорію національних якщо 51% акцій і більше належить інвесторам даної країни
3.2 Іноземні банки	банки, які повністю або частково належать іноземним інвесторам. Їх діяльність в країні перебування регламентується особливим національним законодавством. В сучасних умовах вони функціонують у вигляді закордонних відділень ті філій великих банків
IV. За функціями та характером діяльності:
4.1 Спеціалі-зовані банківські установи	банки, що спеціалізуються на кредитуванні певної галузі економіки або господарської діяльності чи групи населення, або ж формах залучення коштів у вклади; характеризуються вузькою спеціалізацією. До категорії спеціалізованих банків включена велика кількість видів інститутів, функції та назви яких, а також обсяги і види операцій, роль в економіці різноманітні в різних країнах. Різновидами спеціалізованих кредитних банків є: інвестиційні банки, ощадні банки, банки розвитку. Серед цих банків переважають державні банківські інститути, але існують і змішані – за участю приватного національного та іноземного капіталу. Банки розвитку спеціалізуються на кредитуванні промисловості та інфраструктури. Поруч з ними функціонують державні і сільськогосподарські банки розвитку, пов'язані зазвичай з кредитною кооперацією. Банки такого типу створюються переважно в країнах, що розвиваються

Продовження табл.1

4.2 Депозитні банки	банки, які здійснюють кредитно-розрахункові та довірчі операції за рахунок залучених депозитів. Депозитними банками називають комерційні банки, які уповноважені приймати вклади населення
4.3 Універ-сальні банки	кредитні установи, що здійснюють всі основні види банківських операцій: депозитні, кредитні, розрахункові, фондові, довірчі та інші. Універсальними є комерційні банки Німеччини, Швейцарії, Австрії та інших країн

Особливе місце у кредитній системі та на фінансових ринках займають комерційні банки. У більшості країн (в тому числі в Україні) це найчисельніша група фінансових посередників. Комерційний банк – це самостійний фінансово-кредитний заклад, створений шляхом об’єднання пайових внесків засновників (акціонерів). Головною метою його діяльності є залучення на взаємовигідній основі тимчасово вільних коштів підприємств (організацій, громадян, інших банків) та видача кредитів.

Комерційні банкивиконують наступні основні функції:

■ мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал (сконцентровані у вкладах заощадження перетворюються на позиковий капітал, що використовується банками для надання кредитів підприємствам і підприємцям. Використання кредитів забезпечує розвиток виробничих сил країни в цілому. Користувачі позик вкладають кошти в розширення виробництва, купівлю нерухомості, споживчих товарів. В результаті за допомогою банків заощадження перетворюються на капітал);

■ кредитування підприємств, держави та населення;

■ випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей) (є специфічною функцією, що відрізняє банки від інших фінансових інститутів. Сучасний механізм грошової емісії пов'язаний з двома поняттями: банкнотна та депозитна емісія. Відповідно грошова маса виступає в готівковій (банківські білети та розмінна монета) і безготівковій (грошові кошти на рахунках і депозитах в комерційних банках та інших кредитних установах) формах. Частка готівкових грошей складає в промислово розвинутих країнах близько 10%, причому спостерігається її подальше зменшення. Банкнотну емісію здійснює емісійний (центральний) банк, який має монопольне право випуску грошей);

■ здійснення розрахунків та платежів в господарстві;

■ емісійно-засновницька діяльність;

■ консультування, надання економічної та фінансової інформації.

Питання 2. Операції комерційних банків

Всі операції комерційних банків поділяються на наступні види (рис.1):

Рис.1 – Види операцій комерційних банків

1. Пасивні операції – операції, за допомогою яких банки утворять свої ресурси (пасиви).

Пасиви банків складаються з їхніх власних капіталів і притягнутих засобів. Власний капітал індивідуального банку – це капітал, що належить банкіру. Власний капітал акціонерного банку належить акціонерам іскладається з:

– акціонерного капіталу;

– резервного капіталу;

– нерозподіленого прибутку поточного року.

Акціонерний капітал – це капітал, мобілізований шляхом продажу акцій. Його сума дорівнює номінальної вартості випущених акцій. Резервний капітал складається з установчого прибутку, що представляє собою різницю між курсовою і номінальними вартостями випущених акцій, а також із щорічних відрахувань від поточної прибутку. Притягнуті засоби комерційних банків складаються з внесків юридичних і фізичних осіб. За умовами вилучення внески поділяються на

■ термінові (строкові) (внески, що можуть бути вилучені вкладником тільки після закінчення часу, на яке вони були поміщені, чи через визначений час після повідомлення банку про їхнє вилучення);

■ безстрокові (вклади до запитання) (внески, що виплачуються банком на першу вимогу вкладника. Вони в основному мають форму внесків на поточні рахунки. Приміщення внесків на поточні рахунки зв'язано з функцією банку як посередника в розрахунках).

Строкові вклади більш стійкі в порівнянні з безстроковою частиною позикових засобів банку. Тому вони можуть служити джерелом не тільки короткострокових, але і середньо, і довгострокових позичок, а також джерелом інвестицій у цінні папери. Відсоток, виплачуваний по строкових вкладах, залежить від терміну, на який поміщений внесок. Чим більше термін, тим вище відсоток.

2. Активні операції – операції, за допомогою яких банки пускають в обіг свої ресурси з метою одержання прибутку.

3. Акцептні операції пов'язані з акцептом комерційних векселів. Акцепт означає згода боржника платити по виставленому на нього кредитором векселю. Виконання банками акцептних операцій викликане тим, що постачальники товарів не завжди упевнені в платоспроможності свого покупця, що здобуває товари в кредит. Якщо постачальник не упевнений у платоспроможності свого покупця, він вимагає, щоб виставлений їм вексель був акцептований не самим покупцем, а банком чи покупця яким-небудь іншим банком, що користається високою репутацією.

4. Розрахункові операції – операції зв'язані з функцією банку як посередника в розрахунках. Існує кілька форм розрахунків і видів операцій, які можна об'єднати в дві групи: інкасові й акредитивні.

5. Факторингові операції – вид фінансово-комерційних послуг, суть яких полягає в придбанні банками боргів підприємства. Подальші борги з покупів утримує та організація (банк), яка надає факторингові послуги.

6. Лізингові операції (від англ. lease – оренда) – складна торгово-фінансова угода, при якій лізингова форма, тобто орендодавець, відповідно до побажань і спеціалізації орендаря купує у виробника визначене майно і здає його в оренду.

7. Трастові операції (від англ. trust – довіра) – здійснюване комерційними банками доручення на ведення операцій у господарській та інших сферах діяльності. В якості довірителів виступають окремі фізичні особи і корпорації, а також навчальні, релігійні, благодійні й інші заклади. Для окремих лиць на довірчих засадах банки керують нерухомим майном, цінними паперами і грошовим капіталом. Банки виконують різні трастові операції і для корпорацій. Нерідко корпорації передають банкам для керування пенсійні фонди, створювані за рахунок коштіів робітників і частково за рахунок самих корпорацій.

8. Торгово-комісійні операції – операції, зв'язані з покупкою і продажем цінних паперів і дорогоцінних металів для клієнтів. Банки беруть активну участь у розміщенні облігацій державних позик. Здобуваючи облігації у держави, вони потім розміщають їх на фондовому ринку між фінансово-кредитними установами і приватними особами. Крім того, вони здійснюють великі обороти з акціями й облігаціями акціонерних підприємств, продаючи їх з доручення одних клієнтів і купуючи для інших.