Тема 4. Грошові системи

Поняття, елементи та види грошової системи.

Грошово-кредитна політика та її інструменти.

Питання 1. Поняття, елементи та види грошової системи

Грошова система – це законодавче встановлена форма організації грошового обороту в країні. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою. Процес організації і функціонування грошової системи відбувається на базі банківської системи. Тому грошова система є складовою банківської системи.

Грошова система країни формується історично, що позначається на структурі та змісті її елементів. Основними з них є (табл.1).

Таблиця 1 – Елементи грошової системи

Назва елементу	Характеристика
1. Гро-шова одиниця	Це встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, що служить засобом для вимірювання цін на товари та послуги. Своїм рішенням ВРУ назвала грошову одиницю гривнею.
2. Мас-штаб цін	Історично обумовлений елемент грошової системи, що визначає ваговий вміст у грошовій одиниці металу, який у відповідний період виконував роль грошей. Встановлений державою золотий (чи срібний) вміст грошей виступав важливим елементом системи ціноутворення в країні. В умовах обігу паперових грошей масштаб цін втратив своє вагоме значення. Величина вираження вартості товарів у грошовій одиниці в сучасних умовах визначається відповідно до основ формування вартості грошей. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грошима функції міри вартості

Продовження табл.1

3. Емісійна система та форми грошей	Право емісії грошових знаків та відповідальність за їх забезпечення покладається на певний державний орган. В Україні таким органом є центральний банк. Форма грошей являє собою матеріалізовану мінову вартість в її загальному еквіваленті. За формою грошові знаки поділяються на банківські білети, казначейські білети і монети. Суттєва відмінність банківських білетів полягає у механізмі їх емісії – порядку випуску в обіг та вилучення з нього. При бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фінансів (казначейством), в обіг випускаються казначейські білети. Кредитна емісія обумовлює випуск банкнот. Банківські білети надходять до сфери обігу в зв'язку з видачею кредиту, його погашення обумовлює вилучення грошових знаків з обігу. Монета являє собою злиток металу, що має встановлені законодавством форму, масу, склад металу, певні зображення і надписи, номінал та її вартість
4. Валют-ний курс	Це співвідношення між грошовими одиницями (валютами) різних країн. Він представляє собою своєрідну «ціну» валюти однієї країни, виражену у валютах інших країн. В залежності від типу грошової системи валютний курс може визначатись ринком або встановлюватись державою в особі уповноважених нею органів
5. Регла-ментація готівко-вого та без готів-кового грошового обігу	Здійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання характеризується побудовою самої банківської системи – її організацією за однорівневим чи дворівневим принципом. Кожна держава, пристосовуючи грошову систему до своїх інтересів, визначає орган, який здійснює грошово-кредитне та валютне регулювання. Таким органом за традицією виступає центральний банк, в Україні – Національний банк України.

Грошова система держави забезпечує правову і організаційну базу для розробки та реалізації грошово-кредитної політики.

В результаті розвитку товарного виробництва і властивих йому економічних відносин поступово змінилися, удосконалилися і набували різних форм грошові системи. В історичному аспекті класифікація грошових систем відбувалася за різними критеріями (рис.1).

Рис.1 – Класифікаційні ознаки та види грошових систем

Для ринкових грошових систем характерна перевага економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з ринковою економікою. Неринковим грошовим системам властиві переваги адміністративних неринкових методів регулювання грошового обігу. Це проявляється перш за все у штучному розмежуванні загального обігу на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідають командно-адміністративним економічним системам.

Для відкритих грошових систем характерне мінімальне втручання держави у регулювання валютних відносин в середині країни. Воно виражається процесом додаткового регулювання валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізму формування валютного курсу. Таке регулювання можливе за умови достатнього розвитку та відкритості економіки країни.

Закриті грошові системи характеризуються значною кількістю валютних обмежень. Вони проявляються в адміністративному регулюванні валютного ринку, неконвертованості валюти і штучному формуванню валютного курсу. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

Система металевого обігу функціонувала в той період, коли грошовий метал безперервно перебував в обігу і виконував всі функції грошей, а банкноти були розмінними на метал. При цьому, металеві грошові системи виступали у двох формах: біметалізму і монометалізму. Біметалізм – це грошова система в якій роль загального еквівалента законодавчо закріплена за двома металами: золото і срібло. Монети цих металів карбувалися і оберталися на рівних умовах, а банкноти підлягали обміну на обидва ці метали також на рівних умовах.

Щоб спростити відносини між суб'єктами ринку, держава законодавчо встановлювала вартісне співвідношення між двома металами, які оберталися на рівних умовах за їх відкритого карбування. Такий різновид біметалізму дістав назву «системи подвійної валюти». Біметалізм не відповідав потребам розвинутого ринкового господарства, оскільки використання двох металів в якості міри вартості суперечило економічній суті цієї функції грошей. Практика довела, що загальну міру вартості може виконувати лише один метал. Так з'явився монометалізм.

Монометалізм – це грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал: золото – золотий монометалізм або срібло – срібний монометалізм.

Система паперово-кредитного обігу являє собою грошові системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки у паперовій та металевій формах. У них внутрішня вартість не відповідає номіналу.

Питання 2. Грошово-кредитна політика та її інструменти

Головним результатом функціонування грошової системи вважається розробка і реалізація грошово-кредитної політики. Вона являє собою комплекс взаємопов'язаних, скоординованих цілей і заходів, спрямованих на регулювання грошового ринку, що проводить держава через центральний банк.

Об'єктами грошово-кредитної політики виступають такі елементи грошового ринку: пропозиція (маса) грошей; відсоткова ставка; валютний курс; швидкість обігу грошей. Головним суб'єктом грошово-кредитної політики України є НБУ. Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки: Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо Уряд, Верховна Рада України. Грошово-кредитна політика характеризується цільовою спрямованістю. Реалізація цільової спрямованості грошово-кредитної політики зумовлюється стратегічними, проміжними і тактичними цілями.

Стратегічні цілі вважаються визначальними або ключовими в загальноекономічній політиці держави. Такими цілями можуть бути зростання обсягу виробництва, забезпечення оптимальності зайнятості, стабілізація рівня цін, збалансування платіжного балансу та інші. Водночас за допомогою заходів лише монетарної політики досягти усіх названих цілей неможливо. Це зумовлено обмеженістю та специфікою інструментарію монетарної політики. В її межах зазначені стратегічні цілі виявляються несумісними. Так, стабілізація цін вимагає застосування монетарних заходів, які приводять до погіршення кон'юнктури, спаду виробництва та зайнятості. І, навпаки, для зростання виробництва необхідно вжиття заходів, що призведуть до пожвавлення кон'юнктури і можуть вплинути на зростання цін. Тому залежно від конкретної економічної ситуації центральний банк вибирає одну із стратегічних цілей. Це, як правило, є стабілізація цін чи подолання інфляції, оскільки вони найбільшою мірою відповідають головному призначенню центрального банку (підтримання стабільності національних грошей).

Сутність проміжних цілей полягає у таких змінах економічних процесів, які сприяють досягненню стратегічних цілей. Так, якщо стратегічною ціллю є стабілізація цін, то проміжною – буде стримування зміни ринкової кон'юнктури. Характерною особливістю проміжних цілей є те, що вони встановлюються на тривалі часові періоди, у продовж яких можуть бути реалізовані і виявити ефективність своєї дії.

Тактичні заходи мають короткостроковий характер щодо регулювання грошової маси, відсоткової ставки та валютного курсу для досягнення проміжних цілей. До кожного об'єкта тактичного регулювання може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрям об'єкта регулювання визначається проміжною ціллю.

Залежно від економічних змінних визнаються інструменти грошово-кредитної політики. Вони включають:

■ проведення операцій на відкритому ринку;

■ регулювання норм обов'язкових резервів;

■ зміна банківської відсоткової ставки;

■ регулювання курсу національної валюти та інші.