Загальна характеристика податку з доходів фізичних осіб

Податок з доходів фізичних осіб стягується безпосередньо з доходів громадян. В економічно розвинутих країнах він відіграє суттєву роль у формуванні доходів бюджету. В Україні відсотко­ва вага цього податку в обсязі доходів була не досить значна (10 % від суми податкових надходжень у 1994 р.), що було нас­лідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. В останні роки бюджетне значення податку з доходів фізичних осіб у нашій державі постійно зростає, в той час як податок на прибуток підприємств — знижується. Так, у 2001 р. податок на доходи фізичних осіб становив 23,6 % від суми податкових надходжень, податок на прибуток — 22,6 %.

До переваг цього податку відносять його соціальну справед­ливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залеж­ність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою про­гресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати по­датковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилю­вати для осіб з високими доходами. З фіскальної позиції цей податок є нестабільним джерелом формування доходів бюджету, оскільки циклічні коливання економіки істотно впливають на ба­зу оподаткування цим податком — на доходи фізичних осіб. Крім того, розподіл податкових надходжень є нерівномірним по різних регіонах і залежить від розвитку промислового виробництва. Не­доліком цього податку є також значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати по­датку. Особливо це стосується оподаткування доходів від під­приємницької діяльності.

З позиції регулюючого впливу на макроекономіку податок з доходів фізичних осіб відносять до одного з найефективніших «вбудованих стабілізаторів» економічного циклу, оскільки база оподаткування гнучко реагує на економічні піднесення та спади, а прогресивна шкала оподаткування підсилює ефект. Крім того, за допомогою цього податку можна впливати на загальні обсяги споживання.

З 1992 р. і до 2004 р. в Україні діяв Декрет Кабінету Міністрів, який регламентував стягнення прибуткового податку з громадян (попередня назва податку з доходів фізичних осіб). У 2003 р. був ухвалений новий закон щодо оподаткування доходів фізичних осіб, який вніс значні зміни в порядок нарахування і стягнення цього податку.

Зміна ставок прибуткового податку в Україні з 1991 р. відбу­валась досить часто — іноді по кілька разів на рік. Це було обу­мовлено як об'єктивними (з розвитком ринкових відносин змі­нюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед політичними — намаганням за допомо­гою прогресії вирівняти доходи малозабезпечених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу: у 1993 р. ставки міня­лись тричі, причому з 1 грудня 1993 р. по 1 жовтня 1994 р. існувала найжорстокіша шкала оподаткування — максимальна ставка дорівнювала 90 %. Але, не дивлячись на збільшення ста­вок майже удвічі, доходи бюджету від прибуткового податку з громадян в цей період не збільшились, а зменшились — унаслі­док ухилення від сплати за такими необґрунтованими з економіч­ного погляду ставками. Досить довго (до 2004 р.) в Україні засто­совувалась прогресивна шкала оподаткування, з мінімальною ставкою 10 % та максимальною — 40 %. Розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу. З 2004 р. застосовуються пропорційні ставки, які не залежать від обсягу оподатковуваного доходу, а лише від виду доходу та статусу (резидент чи нерези­дент) платника.

Далі розглянемо основні положення нового закону щодо опо­даткування доходів фізичних осіб.