Форми вивозу підприємницького і позичкового капіталів

Позичковий капітал	Підприємницький капітал
Позики, кредити	Банківські депозити; засоби на рахунках інших фінансових інститутів	Прямі інвестиції	Портфельні інвестиції

Прямі інвестиції надають право управлінського контролю за об’єктом, у який інвестовано капітал.

Портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контролю над ними.

Функції міжнародного ринку капіталу:

- забезпечення економіки готівкою;

- надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових засобів;

- перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі.

Міжнародні валютно-фінансові відносини – це форма міжнародних економічних відносин в сфері валютних розрахунків.

Розрізняють національні та світову валютні системи. Національні валютні системи активно взаємодіють між собою, утворюючи єдину структуру міжнародних валютних відносин. У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція національних валютних систем у світову валютну систему.

Міграція робочої сили – це форма міжнародних економічних відносин, яка характеризує переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи та нових сфер застосування своїх здібностей.

Причинами міжнародної міграції робочої сили є національні відмінності у рівні зарплати, вартості життя, рівні безробіття, потребах у робочій силі.

Сучасні тенденції розвитку міжнародної міграції робочої сили:

- головний напрям міграції робочої сили відбувається з країн, що розвиваються, у розвинені країни світу;

- активізація міграційних процесів між розвиненими країнами;

- активізація міграції між країнами з перехідною економікою;

- виникнення нової форми міграції – «втеча умів», тобто міграція науково-технічних кадрів у високорозвинені країни;

- розширення обсягів нелегальної міграції, зумовленої жорсткою міграційною політикою розвинених країн.

Науково-технічне співробітництво – це форма міжнародних економічних відносин країн на світовому рівні в галузі науки і техніки.

Форми міжнародного науково-технічного співробітництва:

- створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу тощо;

- спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці;

- консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики;

- організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується трансформаційними зрушеннями в системі міжнародних економічних відносин, які зумовлюються дією наступних факторів:

- поширення кризи в енергетичній, сировинній та фінан­совій сферах;

- швидка зміна пріоритетів, зумовлена розвитком інфор­маційного суспільства;

- зміни суспільно-економічних та політичних устроїв, зокрема постсоціалістичних держав;

- економічні, науково-технічні й технологічні зрушен­ня, які зумовлюють зміну форм і напрямків міжнародної спеціалізації;

- зміна місця окремих країн, регіонів та фірм у си­стемі міжнародного поділу праці та в структурі світового господарства.

Концепції трансформації міжнародних економічних відносин:

- концепція нового міжнародного економічного поряд­ку (НМЕП, 1974 р.), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ;

- концепція міжнародної економічної безпеки (МЕБ, середина 80-х років XX ст.).

Розглянемо коротко зміст кожної концепції.

Зміст концепції нового міжнародного економічного поряд­ку:

- встановлення економічно обґрунтованих цін на сировину та готові продовольчі й промислові товари;

- встановлення прийнятних для країн, що розвиваються, валютно-фінансових відносин;

- усунення дискримінаційних обмежень, створення пільгових умов для зовнішньо-економічної діяльності країн, що розвиваються, тощо.

Концепція міжнародної економічної безпеки стосується інтересів усіх держав світового господарства і має такий зміст:

- ліквідація дискримінації у практиці зовнішньо-економічних відносин;

- встановлення нового міжнародного економічного поряд­ку, який зумовив би економічну безпеку всіх національних держав;

- концентрація спільних зусиль у вирішенні проблем заборгованості;

- розробка механізмів, спрямованих на вирівнювання рівнів економічного розвитку країн, що розвиваються, та країн із трансформаційною економікою;

- об’єднання зусиль для вирішення екологічних проблем, освоєння космосу, боротьби з наркобізнесом, тероризмом тощо.