Ключові поняття. Ризик, індивідуальний ризик, соціальний ризик, економічний еквівалент, інженерний підхід визначення ризику

Ризик, індивідуальний ризик, соціальний ризик, економічний еквівалент, інженерний підхід визначення ризику, імовірнісний аналіз безпеки, модельний підхід, соціологічний підхід, концепція прийнятого (допустимого), прийнятий ризик, сумарний ризик, індивідуальний ризик, управління ризиком.

1. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятого ризику.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки неможливо.

Сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятого (допустимого) ризику.

		Полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки

Прийнятний ризик поєднує в собі аспекти:

- технічні;

- економічні;

- соціальні;

- політичні.

Він є деяким компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення.

Витрачаючи надмірні засоби на підвищення безпеки, можна в технічній і соціальній сферах. Цю обставину необхідно враховувати при вибрі ризику, з якими завдати збитку соціальній сфері, наприклад, погіршити методичну допомогу. При збільшенні витрат технічний ризик зменшується, але росте соціальний. Сумарний ризик має мінімум при певній відповідності між інвестиціями

У відповідності із загальноприйнятим у світовій практиці підходом, шкала ризиків будь-якої діяльності, у тому числі в екстремальних умовах з високою вірогідністю виникнення екстраординарних ситуацій, поділяється на 4 зони:

1-а зона - галузь допустимого (у звичайних умовах життєдіяльності) ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику, що постійно супроводжує людину у повсякденному житті;

2-а зона – галузь прийнятого (що перевищує допустимий рівень у загальних умовах) ризику: будь-яка діяльність з підвищеним в рівнем ризику. Прикладом такої діяльності є парашутний спорт, участь в автомобільних перегонах тощо;

3-я зона – галузь гранично допустимого ризику: гранично допустимий рівень ризику (ГДРР) не має бути перевищеним, незалежно від виду тієї чи іншої діяльності. Прикладом такої діяльності є праця гірських рятувальників, що наражають себе на значний ризик в ім’я порятунку інших людей, які можуть загинути;

4 –а зона – галузь надмірного ризику: будь-яка діяльність з рівнем ризику з цієї галузі є неприйнятною через надмірно високий рівень цього ризику. Відповідно, рівень ризику, що перевищує ГДРР, слід розглядати як надмірний. Будь-яка практична діяльність, що наражає того чи іншого індивідуума на надмірний ризик, є неприпустимою.

Кількісне визначення рівня ризику тієї чи іншої діяльності людини вимагає класифікувати всі можливі в практиці складні умови екстремальної діяльності і екстремальні ситуації, що здатні вплинути на безпеку, з урахуванням ступеня створеної загрози, складності усунення можливих загроз безпеки; величини, що пред’являють організму функціональні вимоги, і показники надій.

2.Управління безпекою через порівняння витрат та отримання вигод від зниження ризику.