Елементи ТП

6. Окончательная деффектовка. Перед сборкой электроводонагревателя проверяют наличие теплоизоляции. При необходимости ее пополняют. В качестве теплоизоляции обычно применяют минеральную вату.

Осматривают крепежные детали: болты, шпильки, гайки. Поврежденные детали выбраковывают если повреждено более 20% ниток резьбы, имеются трещины и надрывы возле головок болтов, уменьшился более чем на 10% диаметр шпилек и болтов в результате коррозии.

7.Сборка. Выполняют в обратной последовательности разборки. Используя необходимые ключи, отвертки и молоток, прежде всего, монтируют трубчатые электронагреватели на съемном фланце и соединяют их перемычками.

8. Ремонт шкафа управления. Отремонтировав шкаф управления, проверяют работоспособность всей электротермической установки

СВ

В СВ на відміну ввід ОВ уже чітко задана програма випуску і номенклатура виробів, але випускаються ці вироби не безперервно протягом року, як в МВ, а окремим серіями, які періодично повторюються.

Серія – певна кількість виробів, які виготовляються за однією конструкторською та технологічною документацією.

Щоб вироби випускались рівномірно, їх у виробництві випускають партіями об`єму n (партія завжди менше від серії)

Об`єм партії визначається:

, де N – кількість днів на які треба мати запас деталей

a = 2-12

- річний фонд робочого часу в днях (254)

В СВ випускають вироби, які конструктивно та технологічно добре допрацьовані і доведені до технологічних умов (але не до ГОСТів). Як праваило це вироби, які випускають партіями 5-10 штук (в хімічному машинобудуванні це компресори, вентиляції).

За організаційною ознакою дільничні СВ скомпоновані за предметно-замкнутим принципом, тобто дільниця цеху призначається для випуску деталей одного класу (дільниця корпусних деталей, валів,шестерень...). На цих дільницях універсальне спеціалізоване обладнання (токарні револьверні верстати, токарно-гвинторізні, токарно-гідрокопіювальні) установлені в порядку виконання операцій, тобто вони утворюють так званий технологічний ланцюг (ТГ).

Найчастіше в ССВ і МСВ деталі оброблюють партіями на одному робочому місці, тобто верстатник отримує партію заготовок і виконує свою операцію повністю для своєї партії. Після обробки партіх деталі він хз передає на робоче місце або на склад. Виключення становить потоково-серійна організація праці, коли на випуск однієї деталі налагоджується вся потокова лінія (для ВСВ),при чому час виконання різних операцій синхронізований і рівний або кратний такту випуску продукції. Всі верстати ороблють одночасно одну і ту ж деталь. Заготовки з верстата на верстат передаються поштучно. Транспортування деталей між верстатами досконале.

СВ займає проміжне положення між ОВ та МСВ. До ОВ впритул наближається МСВ, а до МВ – ВСВ.

В СВ розробка технологічного процесу знаходиться на рівні операційних технологічних карт, коли крім маршрутних карт,як в ОВ, на кожну операцію розроблюється своя технологічна карта, в якій операції розписано за переходами, позиціями, установами, указані режими різання тощо.

МВ

МВ – це виробництво, в якому вироби виготовляються безпосередньо протягом року у відносно великих кількостях. На заводах МВ виготовляють вироби одного типу, або навіть типорозміру (автозаводи, трактори, велосипеди). Вироби, які випускають в МВ конструктивно і технологічно дуже детально допрацьовані і доведені до ГОСТів. В МВ застосовують тільки спеціальне і спеціалізоване обладнання, пристрої та інструменти.

За організаційною ознакою застосовуються предметно-замкнута компоновка дільниць у вигляді автоматичних, не переналагоджуваних потокових безперервних ліній.

В МВ ТП дуже детально допрацьовується технологами і нормувальниками. Розробляють детальні технологічні універсальні операційні карти та карти ескізів.

В потоковій лінії іноді вставляють термічне, зварювальне, фарбувальне та інше обладнання.

Для раціональної побудови ТП в МВ застосовують диференціацію та концентрацію операцій.

Диференціація – розділення ТП на прості елементарній операції, рівні або кратні такту .

Концентрація – об`єднання декількох операцій для виконання на одному спеціалізованому високопродуктивному багатошпиндельному та багатопозиційному верстаті.

За економічними показниками МВ найбільш ефективне незважаючи на великі початкові затрати на обладнання, оснащення та інструменти.

Елементи ТП

Згідно з ГОСТ 3.1109-82 основним елементом ТП є операція.

1. Технологічна операція – це закінчена частина ТП,Ю яка виконується на 1-му робочому місці без знімання заготовки з верстата.

2. Технологічний перехід – закінчена частина частини операції, яка виконується одними і тими ж засобами технологічного оснащення при незмінних режимах різання та незмінній оброблюваній поверхні. Тобто якщо змінюється процес або режим різання, то це вже новий перехід, рис.4.3.

3. Допоміжний хід -закінчена частина операції, яка складається за дій людини або обладнання, не приводить до зміни стану предмета праці, але без якої (роботи) не можливо виконати основну роботу.

4. Установ – закінчена частина операції, яка виконується при одному незмінному закріпленні оброблюваної заготовки, рис.4.1.

5 .Позиція – фіксоване положення, яке займає незмінно закріплена заготовка разом х пристроєм відносно інструмента або нерухомої частини верстата при виконанні певної частини операції рис 4.2.

6. Робочий хід – закінчена частина переходу, яка заключається в одноразовому переміщенні інструмента відносно заготовки і яке приводить до зміни стану предмета праці (зрізання стружки на стругальних та довбальних верстатах відповідно).

7. Допоміжний хід – закінчена частина переходу, яка заключаєтсья в одноразовому переміщенні, яке не призводить до зміни стану предмета праці, але є підготовчим для виконання робочого ходу.

8. Прийом – закінчена сукупність дій людини, яка застосовується при виконанні переходу або його частини і об`єднана одним цільовим призначенням.

Найширше застосовують 2 форми організації ТП:

1.Групова – характеризується однорідністю конструкторських і технологічних ознак оброблюваних виробів (деталей); спеціалізацією робочих місць для виконання подібних операцій та єдністю переналагоджуваного технологічного оснащення (пристроїв). Вона характерна для ССВ і МСВ.

2.Потокова – характеризується вузькою спеціалізацією робочих місць для виконання однієї,2-х,3-х операцій; чіткою синхронізацією часу виконання кожної з операцій: досконалим транспортуванням заготовок між верстатами і розміщенням верстатів в порядку виконання операцій. Вона характерна для ВСВ і МВ.

4.6.Складові робочого часу і технічні норми на їх виконання

Під нормуванням мех. обробки розуміють визначення норми (витрати) часу на виконання певної роботи. Як правило визначають витрати часу ) на виконання 1 операції, а після сумуючи трудомісткість різних операцій, визначають трудомісткість виготовлення деталі, агрегату машини.

Штучний час ( - на виконання 1 операції в МВ включає:

=

де = ,

=

1. - основний час, який витрачається безпосередньо на зміну стану предмета праці. При обробці різанням – це час зізання стружки. Напр. при точінні (рис.4.5):

= і, хв;

Де шлях переміщення інструмента відносно заготовки в напрямку подачу, який складається з l – довжини оброблюваної поверхні, та - довжини перебігу інструмента.

i – кількість переходів при обробці.

- хвилинна подача,

(

Крім того в інструмента, обумовлені схемою обробки.

2. - допоміжний час, що витрачається на дію людини або верстата, що не приводить до зміни стану предмет праці, але без яких неможливо виконати основну роботу.

а) час на установку закріплення і знімання заготовки

б) час на управління верстатом (пуск, зупинка, перемикання

в)час, зв`язаний з переходом - підведення та відведення різця, зміна інструмента шляхом повороту револьверної головки

г)Час на вимірювання оброблюваної поверхні

На прийоми робіт розроблені табличні норми. стараються перекрити .

3. - час на обслуговування робочого місця, який складається з часу технічного обслуговування і часу організаційного обслуговування.

включає час на підналагодження та регулювання верстата, на заміну інструмента, який затупився та його доводку бруском, а також на видалення стружки в процесі роботи.

- час на початкову підготовку робочого місця (вмикання та прогрівання верстата, розкладання інструменту, а також вчасне видалення стружки та чищення в кінці роботи.

4. - час на власні потреби (відпочинок та природні потреби).

призначають приблизно 6-12% від .

= = , хв.

В СВ коли заготовки обробляють не безперервно, як в масовому, а партіями з кількості штук, є підготовчо-заключні роботи які виконуються 1 раз для всієї партії ) - це налагодження верстата, вивчення конструкторської та технологічної документацій, тому в СВ штучно калькуляційний час на виконання 1 операції дорівнює:

береться за довідниками.

Застосовуються 2 методи нормування верстатних робіт:

1. Розрахунково-аналітичний, тобто визначення норми часу за формулами і таблицями.

2. Дослідно-математичний (графік робочого дня, хронометражі) – коли нема даних робочого дня або часу для першого способу

Тема 5: Розробка технологічного процесу механічної обробки різанням

1.Вихідні данні та послідовність розробки техпроцесів виготовлення деталей, складання машин та апаратів.

1.Відпрацьована конструкт. документація.

2.Річна програма випуску або тип виробництва.

3.Наявність на підприємстві необхідного обладнання, пристроїв, інструментів.

4.Наявність типових технологічних процесів.

Послідовність розробки ТП

1.Аналіз вихідних данних, при цьому аналізують креслення, деталі та ТУ на її виготовлення, аналіз призначення деталі та умов її роботи, аналіз технологічності виробу.

2.Визначення типу виробн.

3.Підбирають типовий і груповий подібний процес.

4.Вибір способу виготовл. заготовки.

5.Обгрунтування та вибір технологічних баз.

6.Розробка маршрутного ТП.

7.Визначають припуски на обробку поверхонь та розробляють креслення виготовлення заготовки, з указанням припусків…

8.Розробляють операційний ТП виготовлення деталі. На кожну операцію розробляють операційні карти в яких операція розбита на переход, установи, позиції, проставлені режими різання. При цьому на кожну операцію розробляють карту ескізів.

9.Розраховують пристрої, спец інструмент.

10.Компонують дільничі цехів, виготовляють оснастку, установлюють обладнання, передбачають транспорту-ння заготовок між верстатами.

11.Остаточно перевіряють ТП.

Тема 6.Вибір заготовок

6.1.Загальні положення.

При виборі методу виготовлення заготовок деталей враховують:

1.Матеріал деталі і його технологічні властивості, тобто здатність оброблюватися литтям, пластичною деформацією, різанням, зварюванням…

2.Розміри та конструкція заготовки. Порожнисті корпусні заготовки отримують як правило литтям.

3.Тип виробництва. Чим більший тип виробництва, тим досконаліший спосіб виготовлення заготовки.

У загальному випадку необхідно намагатись форму заготовки максимально наблизити до форми і розмірів готової деталі. При цьому собівартість виготовлення деталі повинна бути мінімальна.